На перший погляд, усе дуже просто: не виходячи з будинку чи офісу, клієнт перегортає яскраві картинки на екрані монітора, дивиться каталоги товарів, вивчає їх зображення, порівнює ціни й натиском клавіші відправляє дротами замовлення. Товар доставляє посильний або пошта. Саме так працюють мережеві крамниці в усьому світі. Їх десятки тисяч і з кожним днем їх стає все більше. Ціни в цих крамницях нижчі, ніж у звичайних, оскільки власникові не треба витрачатися на утримання торговельних приміщень і не треба платити зарплатню продавцям. Фахівці передрікають, що саме електронні магазини незабаром заволодіють основною увагою покупців.
В українських Інтернеті-каталогах також можна знайти поодинокі сайти, що пропонують послуги електронної торгівлі. У популярному каталозі weblist.gu.net нараховується до десяти київських крамниць. Як правило, вони пропонують комп’ютери, офісні меблі, побутові, аудіо- і відеотехніку, а також побутові дрібниці, косметику та миючі засоби. Є один магазин продуктових товарів, книгарня і секс-шоп.
З’ясувати, чи отримують власники київських магазинів реальний прибуток, практично неможливо. Та й не треба. Оскільки про великі обороти все одно говорити не випадає. Реальної електронної комерції в українській мережі як не було, так і немає. Формально вважається, що важливо зайняти місце на ринку, отримати провідні місця в рейтингах, привчити своїх потенційних відвідувачів до самого факту свого існування. І чекати, поки жителі України будуть готові до споживання подібних послуг. Саме так починали свою діяльність електронні магазини на Заході, а зараз їх обороти обчислюються мільярдами доларів. Варто додати, що сусідня Росія вже щосили торгує в мережі, відвідувачі віртуальних магазинів — це реальна армія споживачів, які із задоволенням замовляють за допомогою дротів товари й послуги, в тому числі квитки на транспорт і в театри.
Найвужчим місцем електронної торгівлі залишається система розрахунків за товар. Безготівковий розрахунок за допомогою банківських переказів у цьому випадкові абсолютно непридатний. Потенційний клієнт, зачарований подорожжю в Інтернеті, здатний відносно легко розлучитися з грошима. Але здійснити після цього подорож до відділення банку, ухитрившись при цьому не загубити аркушик із записаними реквізитами крамниці, — це вже зовсім інша історія.
На Заході розплачуються в основному кредитними картами. А в Росії шукають своїх шляхів — там розроблено декілька платіжних систем. (Провідний сервер, що займається електронними грошима та способам розрахунків у російській мережі, — www.emoney.ru.)
Остання російська новина — спеціальна картка VISA-Internet. Це «віртуальна» карта, що має всі атрибути звичайної карти VISA: номер, термін дії, дані користувача, за винятком самого пластика та ПІН-конверта. Єдиним матеріальним підтвердженням існування карти є папір із записаним номером рахунку та PIN-кодом. За відкриття та річне обслуговування VISA-Internet слід сплатити лише $10, а мінімального внеску немає.
Відомо, що використання кредиток не є небезпечним. Віртуальні магазини періодично зазнають хакерських атак, і тому не можуть стовідсотково гарантувати нерозголошування реквізитів кредитних карт. Ця тема сьогодні настільки актуальна, що її обговорюють на найвищому рівні. 15—17 червня в Парижі представники урядів, поліції та приватного сектора країн Великої сімки та Росії саме обговорювали, якою мірою користувачі Інтернет можуть довіряти сучасним технологіям. Продовжать тему кіберзлочинності лідери G-7 та Росії на черговому саміті в липні в японському місті Окінава.
Проте в Україні жоден з виявлених автором цієї статті віртуальних магазинів поки що не пропонує клієнтам розплатитися кредиткою. Йдеться про банківський переказ або про готівковий розрахунок (з рук в руки посильному після доставки товару). Замовлення приймаються цілодобово. Час доставки обмежений. Великі замовлення (від 20 до 150 гривень) доставляються безкоштовно, інші — за помірну плату (4—10 гривень). Від замовлення можна відмовитися на будь-якому етапі.
Взагалі, технологія купівлі в київських електронних магазинах поки ще досить складна. Мало зробити замовлення. Необхідно одразу звільнити телефонну лінію й хвилин 20 (щонайбільше) чекати на дзвінок менеджера. Він перепитає, чи дійсно зроблено замовлення, уточнить деталі й узгодить час доставки. Якщо йдеться про безготівковий розрахунок, вишле факсом рахунок. Втручання менеджера — це українське ноу-хау в електронній торгівлі. Позбуватися його доведеться в будь-якому випадку. (Цікаво, що доставка найделікатнішого й часто вельми необхідного товару з київського секс-шопу здійснюється щонайменше протягом доби).
Часто прилавки київських електронних магазинів не вирізняються різноманітністю (20—30 найменувань). Але є й великі магазини. Наприклад, магазин харчових продуктів (www.furshet.com.ua) пропонує покупцям 10 тисяч найменувань товарів за цінами, подеколи нижчими за звичайні, додаючи до цього корисні поради («Що подарувати начальнику на день народження?»), усмішку та професійно оформлений сайт.
