Із експертом з євроінтеграції, міжнародного та європейського права Вадимом Трюханом ми познайомились на семінарі для журналістів від Лабораторії законодавчих ініціатив у листопаді, напередодні Вільнюського саміту. Темою семінару була Угода про асоціацію з ЄС.
А вже 2 грудня державний службовець Вадим Трюхан звільнився з посади директора департаменту зовнішньоекономічних зв’язків Мінагрополітики. Причиною піти з міністерського кабінету стали незгода з рішеннями керівництва держави відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з ЄС та силовий розгін учасників мирного протесту на Майдані.
Зараз він бере активну участь у заходах громадського Євромайдану та організації конкретних дій громадянського суспільного руху.
— Пане Вадиме, як оцінюєте нинішню ситуацію в Україні?
— Маємо глибинну кризу. Назрівала вона давно, а приводом стала відмова Президента Януковича від підписання Угоди про асоціацію з ЄС на саміті Східного партнерства у Вільнюсі. Застосування ж надмірної сили при так званій зачистці спецпідрозділами МВС майдану Незалежності стало каталізатором.
Можна по-різному оцінювати природу цієї кризи. Дехто вважає її суто політичною, інші — конституційною. З цим важко не погодитися, адже йдеться про те, що політики не здатні дійти консенсусу щодо шляхів розвитку країни, а Конституція не дає відповідь, як знайти розв’язки у законний спосіб. Водночас, це й криза довіри, адже народ тотально не довіряє політикам. Не лише з Партії регіонів, представники якої займають усі без виключення найвищі посади у державі як на центральному, так і на місцевому рівні. А й з трьох парламентських опозиційних партій, — «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи», адже вони вже неодноразово показували свою неспроможність ефективно захищати права своїх виборців і доволі неоднозначно проявляють себе в ці дні.
— Як ви вважаєте, чи треба владі й опозиції шукати консенсус?
— Не знаю як щодо консенсусу, а от шукати компроміс слід неодмінно. Проте такий, який би задовольнив українську націю, а не купку українських політиків, які до того ж змінюють один одного у владі. У резолюції Європейського парламенту, яка була ухвалена на минулому тижні, вперше громадянське суспільство в Україні визнане рівноправним суб’єктом процесу врегулювання кризи. Крім того, європейці вирішили утворити посередницьку місію найвищого політичного рівня. Таким чином саме ці три суб’єкти, — влада, парламентська опозиція та громадянське суспільство, за посередництва, чи радше фасілітації, міжнародної спільноти (ЄС, ОБСЄ, РЄ, можливо, США та Росія), мають сідати за стіл переговорів і шукати прийнятний для всіх вихід з ситуації.
— Ви з однодумцями ініціювали створення Асамблеї національного порозуміння, з якими ідеями ви звернулися до громадянського суспільства?
— Так. 9-го грудня ми разом з однодумцями підписали Звернення представників громадянського суспільства до Президента, уряду та провідних політичних сил . У ньому визначено три передумови для початку переговорів у форматі чотирьох згаданих суб’єктів, — звільнення всіх незаконно затриманих активістів, притягнення осіб, винних у надмірному застосуванні сили проти мирних демонстрантів та формування технічного уряду. Їх виконання владою дозволило б скликати Асамблею національного порозуміння (чи круглий стіл), результатом роботи якої має стати ухвалення Декларації національного порозуміння з чітким переліком тактичних та стратегічних завдань, які необхідно виконати, щоб вийти з нинішньої кризи і створити умови для неповторення аналогічних подій у майбутньому. Україні потрібна не лише заміна окремих облич у владі, а системні зміни (!). Революція на граніті та помаранчева революція до цього не привели через те, що народ не був суб’єктом переговорів між владою та опозицією. Втретє Україна свого історичного шансу втратити не повинна!
— Ця ініціатива має суспільну підтримку? Хто її підтримує, чи є зворотний зв’язок, цікаві доповнення?
— Наразі під зверненням поставили свої підписи понад 200 представників громадянського суспільства. Це знані експерти, економісти, аналітики, митці, журналісти, адвокати з усіх куточків України. Ми не ставимо за мету об’єднати всіх навколо себе. Навпаки, і я особисто, і більшість моїх колег, беремо участь у багатьох дискусіях у рамках різних ініціативних груп представників Майдану та громадянського суспільства в широкому контексті.
14 грудня, наприклад, було створено Громадську раду Майдану, в якій зголосилися брати участь більшість ініціаторів Майдану, а також найпотужніші аналітичні центри та інші громадські організації. Під час підготовки проекту документа, який містить передумови до діалогу з владою та парламентською опозицією, а також його тактичні і стратегічні цілі, наша Декларація по суті була взята за основу разом з документом під назвою «Завдання 5/12», який підготувала інша ініціативна група. Невдовзі маємо вийти на Маніфест, з яким звернемося до влади, парламентської опозиції та міжнародної спільноти. В ньому будуть міститися цілі, яких ми пропонуватимемо досягнути в процесі врегулювання нинішньої кризи.
Мушу визнати, що громадянське суспільство як таке дуже неоднорідне. Тому важливо вміти відмовлятися від власних вузьких амбіцій і об’єднуватися заради спільної мети. Потрібна потужна коаліція представників громадянського суспільства. Лише у цьому разі наш голос почує і влада, і парламентська опозиція, і міжнародна спільнота. Інакше отримаємо ситуацію, що вже мала місце під час так званого круглого столу за участю Президента Януковича, на засіданні якого взяли участь так звані представники громадськості, які нікого насправді не представляють і не діють в інтересах Майдану, громадянського суспільства і врешті-решт усього народу України.
«ДОЦІЛЬНО УТВОРИТИ ТИМЧАСОВИЙ ТЕХНІЧНИЙ УРЯД»
— Ви пропонуєте управлінське перезавантаження: заміну чинного Кабінету Міністрів технічним урядом. Хто може сформувати новий кабінет? Як це може виглядати юридично?
— Нинішній Кабмін втратив довіру більшості українського народу. Заяви урядовців, що звучать зі сцен «майданів», різних ток-шоу чи просто з теплих кабінетних крісел нічого, крім обурення чи саркастичного сміху, не викликають. Вимога про відставку лунає з вуст практично всіх спікерів Майдану. Водночас, й опозиційні парламентські партії своїми діями чи бездіяльністю викликають багато запитань у простих громадян та експертів. Крім того, не зрозуміло чи має хтось зараз більшість у Верховній Раді?
У цій ситуації доцільно утворити тимчасовий технічний уряд, сформований з фахівців, які були би рівновіддаленими від усіх парламентських політичних партій. У ньому має бути запроваджено посаду першого віце-прем’єр-міністра з європейської інтеграції та реформ. Кандидатів в Україні достатньо. За наявності політичної волі всіх сторін конфлікту, для погодження персонального складу знадобиться не більше ніж 2-3 дні. Юридично ж слід діяти відповідно до п.9) та п.10) ст.106 чинної Конституції України. Президент України має повноваження у будь-який момент своїм рішенням відправити у відставку нинішній Кабінет Міністрів, призначити за згодою Верховної Ради України наступного прем’єр-міністра та за його поданням — членів уряду.
— Ваші прогнози на розвиток подій в Україні та майбутнє Угоди про асоціацію.
— На мою думку, вихід неодмінно буде знайдено. На користь цього свідчать кілька фактів.
По-перше, протягом останніх чотирьох тижнів люди приїздять на майдан Незалежності з усієї України сотнями тисяч. До того ж з кожним тижнем для цього потрібно все менше агітації. Нація налаштована на системні зміни, жодні заклики політиків розійтися по домівках уже не подіють.
По-друге, так званий антимайдан на Європейській площі, який спромоглася зібрати у суботу та неділю влада виглядав радше як карикатура. Адже люди стояли там виключно за гроші та під охороною міліції і при першій-ліпшій нагоді тікали до своїх побратимів на Євромайдан.
По-третє, міжнародна спільнота почала займати надзвичайно активну позицію щодо офіційного Києва, зокрема даючи зрозуміти, що санкції «не за горами», а переговори вже не мають сенсу, оскільки, як заявив комісар Фюле 15 грудня ц.р. «слова і дії Президента й уряду щодо Угоди про асоціацію розходяться дедалі глибше». Той факт, що зі сцени майдану Незалежності на підтримку вимог протестуючих виступають найвпливовіші політики США та ЄС, говорить сам за себе.
По-четверте, найбагатші олігархи починають уголос заявляти про свою позицію щодо подій в Україні, яка не збігається з оцінками влади.
І останнє, — відсторонення Президентом Януковичем від посади осіб, які були причетними до подій кривавої ночі 30 листопада, показують, що ситуація дуже швидко змінюється. По суті зараз йде підготовка до продуктивного діалогу.
Проте є три принципові умови, які слід врахувати всім зацікавленим сторонам.
1) Дуже важливо забезпечити виключно мирний характер врегулювання згідно з чинною Конституцією та законами України шлях досягнення у тому числі політичних домовленостей.
2) У виробленні декларації національного порозуміння чи іншого документа, спрямованого на вихід з кризи під час асамблеї чи круглого столу (назва тут не має значення), повинні взяти участь усі залучені суб’єкти — влада, парламентська опозиція, громадянське суспільство та міжнародна спільнота — на паритетних засадах.
3) Рішення щодо участі у врегулюванні мають ухвалюватися всіма сторонами негайно. Інакше Україні не уникнути серйозних політичних, фінансово-економічних та соціальних катаклізмів.
