Наміри уряду мінімізувати адміністративний вплив на сектор економіки, пов'язаний із нафтою і нафтопродуктами (про що заявив прем'єр-міністр Анатолій Кінах напередодні наради з питань ринку нафти в Україні) відкриває нові обрії перед недержавними компаніями, що працюють на цьому ринку, а також перед усім фондовим ринком нашої країни, на якому саме нафтогазові та енергетичні компанії переважають сьогодні в ролі «блакитних фішок». ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» сьогодні один із провідних реєстраторів на фондовому ринку України. Компанія обслуговує значну частину підприємств паливно-енергетичної галузі й нафтогазового комплексу. Консалтингова фірма «Ю.Ен.Джі.», що «входить до створеної «Укрнафтогазом» групи підприємств UNG, є офіційним консультантом Мінпаливенерго України. «Укрнафтогаз» як реєстратор і консультант із корпоративних питань сьогодні обслуговує близько 200 акціонерних компаній і володіє таким масивом інформації в галузі нафтогазового сектора, якого немає й не може бути в жодної державної структури. Але один із основних принципів роботи компанії — професіоналізм і конфіденційність, тому при зустрічі з «Днем» Олександр САБОДАХА мав можливість відповідати далеко не на всі запитання.
— Олександре Сергійовичу, чи є внесок вашої компанії до того, що акції «Укрнафти» є на українському фондовому ринку «блакитними фішками» й котируються також на світовому ринку?
— Ідея виходу акцій «Укрнафти» на зарубіжний фондовий ринок витала в повітрі з 1998 року, коли її акції почали активно продаватися й купуватися на українському фондовому ринку й цікавили не лише вітчизняних брокерів, але й зарубіжних, у тому числі інвестиційні банки та фонди. Як один з ініціаторів цієї ідеї, наша компанія, як консультант, і допомогла її здійснити. Щоправда, визначальну роль у цій справі зіграла сама «Укрнафта», а також український офіс американського банку Ладенбург Тальман. Цей банк, наша фінансова компанія і, звичайно ж, «Укрнафта» задумали і здійснили перший український проект ADR-1. Банк усіх переконав, що вихід на міжнародний ринок через американські депозитарні розписки першого рівня можливий. Як результат, донедавна «Укрнафта» була єдиною українською компанією, що реалізовувала понад 5% своїх акцій на зарубіжних фондових ринках. Сьогодні в нашій країні є ще сім акціонерних товариств, які впроваджують проект АДР першого рівня. Їх зареєстровано комісією цінних паперів США, але важливо не тільки зареєструвати папери, важливо продавати акції, важливо, щоб їх купували, щоб вони котирувалися на основних фондових біржах світу, щоб за ними проводився лістинг. Так ось, я не чув, щоб акції інших українських компаній широко продавалися й купувалися. А «Укрнафта» на сьогоднішній день «торгується», і котирування на її акції і АДРи зростають.
— Ходить поголос про те, що держава вирішила приватизувати якусь частину акцій «Укрнафти», що їй належать. Чи буде це корисно для держбюджету, як відіб'ється на «Укрнафті» та її акціонерах?
— Якщо говорити юридичною мовою, то сьогодні в держави немає або, вірніше, майже немає акцій цієї компанії. 1999 року державний пакет (50% плюс 1 акція) передано до статутного фонду «НАК Нафтогаз України» і є власністю цієї, найбільшої в Україні компанії. Якщо вилучити його в «Нафтогазу», то це свідчитиме про значне послаблення компанії. Але, на мою думку, «НАК Нафтогаз України» — це оптимальна організаційна форма, яка сьогодні дозволяє урядові й керівництву країни реально впливати на енергетичну безпеку й значною мірою забезпечує Україну нафтою й газом власного видобутку. Порівняймо зі структурою організації видобутку вугілля, і ми відразу ж зрозуміємо, що, коли нафтогазова галузь опиниться в таких же умовах, як і вугільна, їй доведеться туго, а Україна в осінньо-зимовий період, що наближається, знову може мати проблеми з енергоносіями.
— І це говорите ви — керівник компанії, чиї прибутки багато в чому залежать від того, продаються чи не продаються акції «Укрнафти»?
— Ми не тільки підприємці та учасники фондового ринку, але одночасно і, більше того, насамперед — громадяни цієї країни. Адже кожна людина повинна за щось себе поважати. Гроші далеко не завжди приводять до самоствердження та успіху. Часто буває й навпаки — виникають проблеми й розчарування. Тому я вважаю, що сьогодні можна продати все, і в нас із задоволенням куплять, насамперед Росія, від якої ми і так сьогодні багато в чому залежні щодо газу, нафти й ряду інших товарів. Хто в нас купить газотранспортну систему? Та хто завгодно, охочих багато, в тому числі й Росія. Хто не проти купити дочірнє підприємство «Нафтогазу» «Укргазвидобуток» — також насамперед російські компанії та найсильніший гравець світового газового ринку — «Газпром». А хто купить українську нафтову компанію? Все та ж країна, і, можливо, така її компанія, як ТНК (Тюменська нафтова компанія. — Авт. ). Вона успішно працює сьогодні в Україні й із задоволенням заволодіє ще й українською нафтою. Не відмовляться купити «Укрнафту» й «Лукойл», і «Славнефть», що мають для цього всі можливості. Але що залишиться Україні, нашим дітям і внукам? І як бути, якщо нинішні добрі відносини з північно-східним сусідом зміняться після приходу там до влади якого-небудь діяча типу Лужкова, що заявив нещодавно, що Севастополь завжди був російським містом й Україні не передавався? А завтра хтось скаже, що й Київ ніколи Україні не передавався і завжди був матір'ю міст руських. Так що, на мою думку, продаж 50%-го пакету «Укрнафти» не виправданий і, як мінімум, передчасний. Сьогодні, коли енергетична політика країни ще не сформована, а енергетична безпека вимагає серйозних зусиль, держава не може так легко розлучатися з важелями управління й впливу на таку важливу в стратегічному відношенні галузь народного господарства. Треба пам'ятати про потреби оборони, сільського господарства, про щорічні труднощі при підготовці до зими, про незаможних громадян, чиї інтереси не може не враховувати цінова політика соціально-орієнтованої держави.
— На вересень намічено чергові збори акціонерів «Укрнафти», а ви й акціонер, і секретар спостережної ради цієї компанії. Чи не внесуть вони на кадровому рівні, на рівні управління фінансовими потоками якихось різких коректив у роботу компанії, яка сьогодні характеризується як вельми успішна?
— З «Укрнафтою» я працюю близько дев'яти років (до «Укрнафтогазу» я був заступником голови комерційного банку), і, особливо в останні чотири роки, «Укрнафта» при всій елітності свого становища на ринку — нафтові компанії по суті не можуть бути бідними — була саме такою. Парадокс! Ще до 2000 року компанія являла собою чисто виробничу структуру, зразка радянського виробничого об'єднання, де працювало 27 тисяч (тепер — 26 тисяч) працівників, що не отримували своєчасно свою далеко не найвищу в Україні зарплатню. Здебільшого її обладнання застаріло й частково стало непридатним. Не оновлювалися технології, експлуатувалися явно збиткові свердловини. Економічна, а точніше цінова політика підприємства не витримувала ніякої критики. На внутрішньому ринкові нафта й газ продавалися за цінами, які були набагато нижчими за світові. Якщо за Platt's — $120 — 140 за тонну, то в нас — за $90 — 100. Ціни визначали високопоставлені чиновники, що не відповідають за наслідки своїх дій, а колишні керівники компанії були жорстко орієнтовані на вказівки згори, якими нафта ділилася і, в значній частині, просто передавалася Держрезерву. А він за неї платив вельми нерегулярно. Звідси і всі проблеми. До 2000 року «Укрнафта» мала за різними розрахунками від півмільярда до мільярда гривень боргів перед бюджетом. Сьогодні із цим покінчено. Новий менеджмент компанії у своїй діяльності орієнтований на інтереси акціонерів і держави. На підприємствах компанії десь удвічі підвищилася зарплатня. Це тепер третя зарплатня в країні (після атомщиків і газівників). «Укрнафта» перетворилася на цивілізоване акціонерне товариство, де високо ціниться корпоративний імідж. Регулярно виплачуються досить значні дивіденди. За 1999 рік вони становили 42,5 млн. грн., а за 2000 рік виплачуватимуться після загальних зборів акціонерів, і, як мені відомо, майже вдвічі перевищать суму, виплачену за 1999 рік. Нині ситуація в компанії стала багато в чому цивілізованішою й прозорішою. Нафту тепер можна придбати лише на аукціоні. Не можна прийти від когось і купити скільки хочеш і за якою хочеш ціною. Зловживання зникли вслід за передумовами до них. Тому так хвилюються люди, які хочуть відвести частину цієї нафтової річки у свій город. Сьогодні йде відкрите цькування менеджменту «Укрнафти» з метою поставити його під контроль, а разом із тим і фінансові потоки компанії. Нечисті на руку люди намагаються зіграти на цій темі, використовуючи майбутні вибори.
— Як реєстратор ви, напевно, знаєте, який відсоток акцій «Укрнафти» належить іноземним акціонерам. Як вони оцінюють роботу компанії, її керівництва?
— На перше із цих запитань я не зможу відповісти, тому що ці відомості стосуються конфіденційної інформації. Але, не називаючи конкретних цифр, я можу сказати, що іноземці як в «Укрнафті», так і в інших акціонерних товариствах є двох видів: ті, які живуть в Україні, мають українські паспорти і прізвища і ті, які представлені інституційними інвесторами — інвестиційними фондами, банками, в тому числі Банком Нью-Йорка (у нього в депозиті, і це відкрита інформація, понад 5% акцій). Портфельні інвестори, як правило, не втручаються до оперативного управління, оскільки їх цікавить зростання курсу акцій, активів і прибутків компанії на тривалу перспективу, а також дивіденди. Такі акціонери — найбільш зручні для менеджменту будь-якого акціонерного товариства. А сьогодні великі пакети акцій «Укрнафти» сконцентровано у досить обмеженої кількості акціонерів. Найбільший, як ми вже говорили, це «Нафтогаз України».
— У кого сьогодні другий після «Нафтогазу України» пакет акцій «Укрнафти»?
— Я не маю права про це говорити. На зборах це стане ясно.
— А яка доля невеликого пакету акцій «Укрнафти», який ще залишається у Фонді держмайна?
— Так, невелика частка акцій перебуває у власності держави. Я вважаю, що ніщо не заважає їх нині продати. Попередні переговори з ФДМ у цьому напрямкові ведуться, і, я думаю, цього року цей пакет може бути продано, що принципово не вплине на розподіл статутного фонду. Щоправда, після цього, згідно із законом, буде завершено приватизацію компанії, і «Укрнафта» зможе приступити до другої емісії акцій. Сьогодні розробляється проект випуску депозитарних розписок третього рівня за правилом 144А, в умовах якого додаткова емісія обов'язкова. Цей проект міг би частково або повністю покрити дефіцит фінансових ресурсів для стабілізації й зростання видобутку нафти й газу.
— Чи досить у компанії сьогодні ресурсів, щоб здійснити намічену її керівництвом програму розвитку виробництва і нарощування видобутку вуглеводнів? — Не можна сказати, що ресурсів дуже багато, але вони є, і виконувати намічене необхідно, що своєю чергою створює базу для нарощування ресурсів. Спілкуючись з ученими, я чув від них думку про те, що для відновлення й піднесення видобутку нафти до рівня 3 — 4 мільйонів тонн на рік, досить 2 — 3 роки і $100 — 150 мільйонів. За один рік «Укрнафта» таку суму навряд чи зможе консолідувати. Але в поєднанні з уже частково перевіреними фінансовими інструментами — випуском облігацій, акцій, а також за допомогою довгострокового кредитування під конкретні родовища і проекти, такий задум вже не є утопією. І я радий, що правління «Укрнафти» працює над цим.
— Олександре Сергійовичу, ви можете пояснити, чому на порядку денному загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта» постало питання про зміну реєстратора?
— Відповідь проста — акціонер, який два останніх роки активно скуповує акції «Укрнафти», за допомогою підпорядкованого собі реєстратора хоче мати повний доступ до інформації. Адже це адреси фізичних і юридичних осіб, а отже, — можливість дешевше купити акції, яких йому ще бракує для встановлення контролю й посилення свого впливу. Тим часом коли акціонер оволодіває реєстратором і реєстром, то це небезпечно для будь-якої компанії. Наприклад, акціонер, якому належить реєстратор, легко може поставити під сумнів навіть права акціонера, котрий володіє контрольним пакетом акцій, тобто, в цьому випадку, «НАК Нафтогаз України». Всім відомі прецеденти, особливо в енергетиці, коли держава, маючи контрольний пакет акцій, роками не може провести зборів акціонерів і реалізувати свої права на управління акціонерним товариством.
— За рейтингами «Укрнафта» постійно посідає «гідні» місця. Я знаю, що «Укрнафтогаз» є активним учасником і партнером при їхньому складанні.
— Мені запам'ятався останній рейтинг ТОП-100 «2000». ВАТ «Укрнафту» визнано однією з найкращих у багатьох номінаціях(прибуток, доход, капіталізація), де вона підтверджує свою перевагу з початку існування цих рейтингів. Але найцікавішим було те, що в рейтингу найкращих платників податків першою було визнано компанію, котра заплатила 300 млн. грн., натомість «Укрнафта» 2000 року дала бюджетові понад 1,5 млрд. грн. (враховуючи борги минулих років). Гадаю, у визначенні рівня роботи правління для держави це головний показник. А якщо брати сукупність усіх рейтингів і номінацій, то я упевнений, що ВАТ «Укрнафта» дійсно є кращою компанією в Україні.
