Прогнози президентських виборів, у принципі, справа невдячна. Але вже зараз очевидним є аналіз можливих наслідків для країни, виходячи з двох варіантів розгортання подій — приходом до влади нового президента і переобрання нинішнього Президента на другій термін. І той, і інший варіант найбільш яскравим чином позначиться на соціально-економічній ситуації в Україні.
Перший, найбільш реалістичний і довгожданий варіант — обрання нового президента. Природно, що кожний з претендентів на посаду президента має свою власну програму, інтелектуальний і інший потенціал, своє бачення розвитку соціально-економічної сфери держави. І роль конкретної особистості, яка займе посаду президента, виключно висока. Окрім цього, у час, коли ще йде процес збирання підписів, і повна картина зареєстрованих кандидатів у президенти відсутня, складно говорити про переваги і недоліки конкретних персоналій.
У будь-якому випадку, якщо виключити кандидатів екстремістської орієнтації (котрі прагнуть ліквідувати саму незалежність української держави, приєднати країну невідомо куди, ліквідувати національну валюту тощо), то, хоч як це парадоксально звучить, прихід будь- якої нової особи на посаду президента країни, змінить ситуацію на краще.
Передусім, йдеться про психологічний вплив, і подальше після цього економічне пожвавлення, яке завжди пов'язане зі змінами вищого політичного й економічного керівництва країни.
Далі, якщо новообраний президент реально сприймає процеси, котрі відбуваються в країні, і думає про своє політичне майбутнє, він почне займатися економічною сферою. Реалізація передвиборної програми і зміни кадрового характеру повинні стати відправними пунктами для зміни соціально-економічної ситуації. Причому, в залежності від поглядів конкретної особи, котра стала президентом, використання інструментарію зміни ролі держави; акцентування впливу на соціальну сферу, боротьбу з корупцією, стимулювання національного товаровиробника, зниження податкового пресу й інші основні моменти передвиборних програм можуть реально зсунути з мертвої точки соціально- економічну ситуацію в країні. Причому запорукою успішної реалізації вказаних положень має стати елементарна послідовність і бажання доводити розпочату справу до логічного завершення.
Що ж до зовнішнього чинника, то світова економічна й політична спільнота з позитивної точки зору поставиться до будь-якого нового президента, навіть тільки тому, що вона втомилася від нинішнього президента. Якщо ж новий президент прийде з програмою, зрозумілою у світі, котра ставить реальні цілі і оперує реальними показниками, він заслужить розуміння світової економічної спільноти і реальну підтримку у виведенні з економічного провалля. На відміну від діючого Президента, новий президент не матиме того негативу, який нагромадився за роки перебування при влади, включаючи різні рейтинги типу «ворогів преси» і інших загальновідомих матеріалів.
Окрім усього іншого, існує ще й суто особовий момент — ніхто з реальних президентів на посаду президента країни не є відвертим ставлеником тих чи інших кланів, які мають явно виражені тіньові інтереси в країні. Це також є певним стимулом успішності діяльності новообраного президента України.
Таким чином, прихід нового президента України, немає значення, — хто саме буде новим президентом, — позитивно позначиться на розвитку соціально-економічної ситуації в країні, іміджі держави у світі й інших параметрах.
Другий, найбільш песимістичний, але можливий варіант — обрання нинішнього Президента на другий термін. Тут складно чекати якоїсь реальної зміни соціально-економічної ситуації. Президент за роки перебування при владі став очевидним у своїх діях і вчинках і тому практично не цікавий для серйозних аналітиків. Навіть постійний розвиток тези про те, що «Президент набув безцінний досвід» за п'ять років, абсолютно не може виправдати його перебування у влади ще один термін. Вочевидь, Україна заплатила найбільшу ціну за такий досвід у історії постсоціалістичних країн.
Передусім, обрання нинішнього Президента на другий термін викличе щире розчарування у розсудливих громадян України. Ні про який психологічний підйом, пов'язаний з результатами виборів, не може бути й мови. Приреченість населення, котре зазнає всіх мислимих і немислимих злигоднів, буде тільки посилена. Нинішній безвихідний стан сфер соціально-політичного життя і галузей національної економіки буде не тільки законсервовано, а й розвинено в негативному напрямку.
Нинішній Президент ніколи не займався всерйоз економічною сферою і вже внаслідок цього не буде нею займатися надалі. Нерішучість, яка традиційно властива вищій посадовій особі держави, найбільшою мірою проявилася в нездатності приймати ефективні рішення в економічній сфері. У найширшому спектрі: від грошової реформи до соціальної політики, діяльність діючого Президента була або недоречною і запізнілою, або явно не передбачала досягнення позитивного результату. Найбільш хворобливо це відчувається в соціальній сфері, де фактична боротьба держави зі своїм народом, на жаль, проходить з величезною перевагою держави.
Те, що економічна політика нинішньої влади спрямована на боротьбу з вітчизняною промисловістю, сільським господарством, банківським сектором, торгівлею й усіма іншими сферами національної економіки, стало вже безумовною національною традицією. При цьому, на вищому державному рівні ніхто не збирається ламати цю традицію — нею майже пишаються.
Зовнішній чинник також йде не на користь діючого Президента. Однозначне негативне ставлення до діючої влади в розвинених країнах Заходу, у наших сусідів, серед міжнародних фінансово-кредитних організацій загальновідомо. Тому обрання діючого Президента на наступний термін буде сприйнято «крізь зуби», з терпінням, властивим світовій спільноті. Очевидно, що з обранням діючого Президента на другий термін не зміниться інвестиційний клімат в Україні, не поліпшиться економічне законодавство і процес інтеграції держави в міжнародні економічні і політичні відносини. Так і перебуватиме на замороженому рівні.
Традиційна боротьба між кланами, що склалися, властива перебуванню нинішнього Президента при владі, буде продовжена у разі його обрання ще на один термін. І цей процес аж ніяк не йде на користь державі зараз і не піде в майбутньому. Перелік негативних наслідків можна продовжити практично до нескінченності.
Аналізуючи перспективи перебування нинішнього Президента на посаді протягом другого терміну, можна прогнозувати дві зовсім безрадісні події:
По-перше, у разі переобрання на другий термін, діючий Президент цілком може піти на абсолютно непопулярні антидемократичні заходи типу жорсткого президентського правління, тоталітарного економічного режиму, створення замкненої держави конфронтаційного типу, всілякі обмеження політичних свобод у країні;
По-друге, враховуючи відверту безперспективність перебування нинішнього Президента на посаді, не можна чекати, що він пробуде до кінця другого конституційного терміну. Швидше за все, справа завершиться достроковими президентськими виборами, як слідством повного соціально-економічного краху.
Окреслені варіанти не допускають якихось компромісів і напівтонів — і це очевидно. Хоча багатоваріантність можливих кандидатур на посаду нового президента дає можливості для подальшою аналізу. Окрім усього іншого, електоральні переваги громадян України завжди були загадкою, котра не має логічно прораховуваної відповіді. Однак будемо сподіватися на свідомість громадян, які все згадають і зроблять правильний вибір.
