Минає два роки з часу відомих подій в Україні, які були названі помаранчевою революцією. Це був період переосмислення, трансформацій, насамперед, у свідомості усіх нас, — тих хто виходив на оранжевий і тих, хто виходив на біло-синій майдани. Чи зуміли ми з користю для держави і суспільства використати цей час? Попри всі помилки, перегини, попри все пережите я повинен сказати — так. Ми повинні були пройти ці роки очищення, подолати старі стереотипи, за якими жили, і вступити в нову фазу розвитку України.
Безперечно багато часу було втрачено для економіки. Були допущені промахи в економічній політиці, які ще довго доведеться долати. Але саме суспільство переродилося в нову якість. Ми всі стали іншими. І тепер саме від нас найбільше залежить, як і коли ми залікуємо рани від розколу, як скористаємося зі змін у нашій свідомості для поступу вперед .
Будуючи нині нову стратегію розвитку на подальшу перспективу, ми відштовхуємося, насамперед, від позитивів, які можна використати для кроків по шляху розвитку. Ми будуємо наше майбутнє на своєрідних геркулесових стовпах, які підпирають небо нашої свободи.
Першим із таких позитивів, чи стовпів, я назвав би той факт, що сьогодні усі без винятку політичні сили України сповідують демократичні вартості і сприяють розвитку сталих інститутів демократії. Це найміцніше і найважливіше підпертя «неба нашої свободи». Сповідування демократичних цінностей властиве, зокрема, політичним партіям, які складають основу парламентських фракцій, що утворили більшість у Верховній Раді. (При цьому ми не полишаємо сподівань на подальше розширення коаліції, на входження до неї конструктивно налаштованих депутатів. І люди нас підтримують у цьому).
Другим стовпом, який, образно кажучи, підтримує наші зусилля з розбудови основ довготермінового економічного зростання України, — є сплав демократії з політичною стабільністю. Це велика перевага нашої держави і нашого суспільства, що ми маємо нині політичну стабільність, що крок за кроком долаємо той болючий рів розколу, який два роки живою раною розділяв народ України. Сьогодні нам вдається згладжувати гострі кути протистояння між людьми. Ми проводимо політику розвитку і зближення регіонів. Ми робимо все, щоб громадяни нашої країни з різних областей намагалися зрозуміти та прийняти моральні цінності одні одних. Не скажу, що ми досягли вже того рівня консолідованості суспільства, якого прагнемо. Але ми працюємо над цим. Адже реалізація важливих економічних реформ не зможе мати успіху, якщо ми не подолаємо протистояння. Тому створення політичної, економічної та соціальної стабільності суспільства дасть нам можливість реалізувати ідею економічного прориву, завдяки якому ми виведемо Україну на якісно новий рівень економічного й суспільного розвитку.
Це — наша мета, наша стратегічна перспектива, і ми йдемо до неї цілеспрямовано, зважуючи і вираховуючи кожен крок.
Я розумію той, так би мовити, стриманий оптимізм, який поки що спостерігається в оцінках наших дій збоку значної частини суспільства. Однозначно наші кроки підтримує нині третина громадян України. Ще третина приглядається. Третина не підтримує. Ми знаємо причину таких настроїв суспільства. При цьому я переконаний, що число наших однозначних прибічників буде збільшуватися по мірі того, як прийдуть перші плоди тих реформ, які ми започатковуємо. Ми отримали у народу України п’ятирічний вотум довіри.
Продовжуючи логічний ряд стосовно стовпів, які підпирають небо нашої свободи, третім з них я назвав би боротьбу з корупцією, яку ми розпочали рішуче і безповоротно. (Навіть цими днями Кабміном ухвалено пакет рішень, який допоможе нам знизити рівень корупції, зокрема, у бюджетній сфері). Ми вже встигли дещо зробити у втіленні реформи в сфері державного фінансування, яка скерована на подолання корупції.
Повинен сказати відверто, що хребет корупції в Україні потужний. За останні два роки він зміцнів ще більше. Особливо мене хвилюють прояви корупції, які переслідують пересічного громадянина на кожному кроці його повсякденного життя. Це корупція в охороні здоров’я, освіті, в жкх та інших сферах. І все ж є певні досягнення на шляху до реальної незалежності судів. Коли суд виносить рішення про корупційні дії діючого міністра, то цей суд можна назвати незалежним. І ми повинні продовжувати будувати сильну незалежну судову владу, утверджувати послідовну політику в цій сфері, уніфікувати законодавство з тим, щоб усі компанії, підприємці, які працюють в Україні, мали рівні можливості. Щоб одні й ті ж правила були встановлені раз і назавжди для всіх без винятку, і щоб ці правила були ясні, зрозумілі, щоб вони обмежували втручання в ринкові відносини з боку держави. Простіше кажучи, треба позбутися принципу у ставленні до підприємця, який народ України влучно назвав «синдромом любих друзів».
Чи можемо ми сьогодні сказати, що ми зробили для цього все можливе? Звичайно, ні. Короткий період перебування при владі нашого уряду дав можливість лише для кількох перших конкретних кроків. Але ми ступили на цю дорогу й ми з неї не зійдемо на манівці.
Четвертим стовпом нашої свободи я назвав би прозорість управління і забезпечення більшої відкритості всієї ділової інфраструктури в Україні шляхом створення надійної правової системи, шляхом забезпечення гарантій глибинним ринковим реформам, шляхом захисту прав акціонерів. Першими нашими кроками на цій дорозі ми намагаємося зробити прийняття більш жорстких стандартів корпоративного управління і, як я вже наголошував, більшої прозорості всієї ділової інфраструктури України. Так звана підкилимна метушня в сфері українського підприємництва потроху стає архаїзмом, пережитком, до якого діловий світ нашої держави ніколи вже не повернеться. І це буде найкращою гарантією того, що нам повірить інвестор, що він більш охоче піде до нас. Будуть створюватися нові робочі місця, наші співвітчизники будуть повертатися додому і не шукатимуть більше економічну свободу по чужих світах, а будуть будувати її вдома.
Шостим стовпом нашої свободи стане повага до власності, її недоторканності. Тут я повинен наголосити — кожен керівник, навіть найвищого рівня, у прийнятті рішень мусить керуватися виключно державним інтересом. Усі ми є свідками того, як непросто просувається процес у створенні тут відповідної законодавчої бази. Як нерідко найвищі керівники держави не розуміються. Виникають суперечки, і так бракує єдиного бачення процесу. Але я і тут висловив би оптимізм. Ми неодмінно знайдемо порозуміння.
Сьомим стовпом нашої свободи, безперечно, є свобода слова. Цими днями на Всесвітньому медіа-форумі я висловив своє бачення розвитку і розширення свободи слова в Україні. Я однозначно задекларував переконаність у потребі роздержавлення медій, гарантував повний доступ журналістів до інформації і недопущення будь-якого тиску чи диктату на працівників преси з боку уряду. І це не лише слова. На власному житті, перебуваючи в опозиції, я відчув, як важливо суспільству мати доступ до інформації, — правдивої, збалансованої, яка відображає дійсний стан речей, яка дає можливість знати позицію різних політичних сил, груп з того чи іншого питання. Свобода слова — головний стовп, що забезпечує свободу суспільної думки. І цей стовп свободи ми повинні поставити на міцний фундамент, щоб його не розхитав не розбурхав випадковий вітер будь-яких політичних змін. Свобода слова повинна перестати бути залежною від результатів будь-яких виборів у нашій країні. Вона має стати сталою і неперехідною вартістю українського суспільства.
Ми ще багато років будемо подумки повертатися у той непростий час кінця листопада 2004 року, час котрий змінив нас і котрий попри все залишив незмінними наші моральні вартості, ті цінності, які завжди складали основу нашого життя. Я дуже хотів би, щоб кожного разу, повертаючись подумки в «помаранчеві» і «синьо-білі» дні нашої історії, ми відчували, як все більше й більше наближаємося у своїх переконаннях та симпатіях до спільного, так би мовити, політичного кольору, до кольору нашого державного стягу. Щоб ми усвідомлювали, як стаємо все більш згуртованими, єдиними, переконаними державниками, сильним, міцним і єдиним народом незалежної України.
