Колись за радянських часів були дуже важливими, а головне — символічними спортивні протистояння. Мільйони людей буквально прилипали до екранів телевізорів, щоб подивитися хокейні матчі СРСР — Канада. Автор не застав ті часи, але його батько й досі в подробицях пам’ятає ті поєдинки (були навіть серії матчів): хто і як забивав — славнозвісний фірсовський кидок, яка була атмосфера серед вболівальників, як змінювалися покоління зірок... Це було дуже символічно. Змагалися дві системи — радянська соціалістична (Схід) і американська капіталістична (Захід). Протистояння тривало і під час інших спортивних змагань — чемпіонатах світу з футболу, зимових та літніх Олімпіадах...
Часи змінилися, радянська система розпалася, холодна війна в минулому, проте символічне спортивне протистояння все ще має місце. Звичайно, це вже не ті масштаби і не той накал, але «протистояння найвищого рівня» цього вівторка ми спостерігали. Мова йде про футбольний матч донецького «Шахтаря» та лондонського «Челсі» в рамках третього туру групового турніру Ліги чемпіонів УЄФА. Саме головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу назвав цей поєдинок «протистоянням найвищого рівня». Румунський тренер донецького клубу перш за все говорив про футбольне протистояння, тим паче «Челсі» є чинним володарем Кубка Ліги чемпіонів, завоювати який прагне донецький клуб, особливо після здобуття другого за престижністю європейського клубного трофею — Кубка УЄФА (зараз Ліга Європи) 2009 року.
В даному випадку цілком можливо говорити про спортивне протистояння двох відомих олігархів — власника «Шахтаря» Ріната Ахметова та власника «Челсі» Романа Абрамовича. Напередодні матчу Ахметов зауважив: «У нього (Абрамовича. — Авт.) післязавтра день народження, і ми постараємося все зробити для того, щоб його команда його не привітала. У нас хороші й теплі дружні стосунки, але завтра на полі буде боротьба».
Можливо, все це можна було залишити без особливої уваги, окрім спортивної, але перцю додав сам Президент України. Віктор Янукович, щойно повернувшись із Москви, де він перебував із державним візитом, прокоментував поєдинок, назвавши його матчем «Україна — Росія». Навіть більше, виявляється, говорив на цю тему зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. «Я сказав, що це буде матч Україна — Росія. Я думаю, «Шахтар» переможе, і настрій дуже бойовий», — заявив Янукович.
Треба віддати належне, в результаті «Шахтар» таки виграв із рахунком 2:1. Українська команда дійсно дала бій і показала дуже красивий та ефективний футбол. Тепер вона у своїй групі одноосібний лідер і має найкращі шанси вийти в наступний раунд змагань.
Але був ще один достатньо показовий момент. Роман Абрамович, який прилетів у Донецьк, під час матчу не хотів знаходитися поруч із Рінатом Ахметовим, передає кореспондент УНН. Російський олігарх скромно знайшов собі місце в глибині ВІП-ложі (зліва), в той час як Рінат Ахметов перебував у центрі ложі з Олександром Януковичем і Борисом Колесніковим.
На фоні нещодавньої не дуже результативної, але символічної перед українськими виборами поїздки Януковича в Росію цей матч набув особливого «смаку». Обпікшись на «харківських угодах», нинішнє українське керівництво впродовж довгого часу в обмін на зниження цін на газ не пристає на пропозиції Росії. Вирішити цю ситуацію ніяк не вдається. Тому хоча б символічно матч футбольних команд двох олігархів — українського та російського — дав можливість комусь перемогти.
«Для Януковича, як і, звичайно, для Ахметова, перемога «Шахтаря» дуже приємна, — коментує політолог Володимир Фесенко. — Дійсно, країні не вистачає політичних, економічних перемог, тому будь-яка спортивна перемога дуже важлива для Януковича. Навіть у такій постановці питання — це прояв його інтересів. Наскільки я знаю, на відміну від Януковича, Путін не є таким затятим футбольним уболівальником. Це ж не дзюдо. Звичайно, тут немає змагань між Україною і Росією. Тим паче «Челсі» з Росією має тільки один зв’язок — це Абрамович. Тому заява Януковича про матч «Україна — Росія» — це його бачення. А от змагання олігархів, їх футбольних амбіцій тут саме має місце. Ця перемога для Ахметова багато значить. Тут головне виграти не просто у клубу Абрамовича, а виграти у переможця Ліги чемпіонів. Це натяк на те, що ми теж можемо перемогти Лігу чемпіонів. Звичайно, певна психологія протистояння тут є, особливо коли не вдається домовитися з Росією. Якби ми погодилися на ультиматум Росії, тоді можна було говорити про програш. А те, що ми не згодні, і це призводить до охолодження стосунків з Росією, це не програш. Янукович хотів натякнути Путіну: ми можемо з ними змагатися».
