Йшлося передусім про діяльність Голови УНКМО Володимира Рябіки, котрий з недавнього часу обіймає також посаду голови департаменту з питань молоді у відомстві пана Федоренка. У поєднанні крісла Голови всеукраїнського об’єднання молодіжних організацій з кріслом державного службовця пікетчики вбачають безпосередню загрозу балансу, що мав би бути встановлений у державній молодіжній політиці. Так, досі тут існував певний паритет: якщо молодіжна організація не здобувалась на підтримку УНКМО, то завжди могла сподіватися на порозуміння з Державним комітетом. Тепер, як зрозуміло, УНКМО і державна влада становитимуть одне ціле.
Але безпосереднім приводом для протесту стала ініціатива пана Федоренка щодо ліквідації громадської організації Молодіжний парламент України, по суті, давньої альтернативи УНКМО. Відколи за прем’єрства Павла Івановича Лазаренка УНКМО було поставлено на пряме бюджетне фінансування (безпосередня курація спікерів Олександра Мороза та Олександра Ткаченка), Комітет активно використовувався лівими як надійний чинник «молодіжної підтримки». Відтак Молодіжний парламент об’єднав молодіжні течії демократичного крила, а його подальша активність логічно вилилась у протистояння з УНКМО.
Так, саме із ініціативи МП минулого року спецальна комісія Контрольно-ревізійного управління констатувала зловживання службовим становищем та нецільове використання більше мільйона гривень. Виходячи з даних, наведених у акті КРУ, чималі бюджетні гроші під молодіжні проекти переказувались підставним фірмам. Організації-члени УНКМО, укладаючи угоди на проведення молодіжних заходів, як правило, перекладали організаційні проблеми на плечі комерційних фірм, переказуючи кошти на іхні рахунки. «В результаті було виявлено ряд фірм — отримувачів коштів під проведення молодіжних заходів, які не подають податкової звітності і відсутні за юридичними адресами, — стверджується в акті перевірки ГоловКРУ, — деякі з них створені на підставних осіб, які займалися конвертацією та перерахуванням валюти за межі України».
Слід сказати, що і УНКМО створив свій Молодіжний парламент та молодіжний уряд — організації, що відразу ж після свого заснування увійшли до складу Комітету.
«Скандальну справу з розкраданням бюджетних коштів було спущено на гальмах, — вважає голова Молодіжного парламенту Алексій Кляшторний. — Адже на піку президентської гонки силам, які на той момент стояли за УНКМО, була невигідна і найменша тінь на Комітеті. Але шила в мішку не утаїш».
...Поки журналісти чекали, коли ж пікетчики покажуть їм живого корупціонера від молодіжної державної політики, набув розголосу ще один інцидент — розкол у самому УНКМО, про можливість якого досі говорили лише пошепки, став реальністю.
Спираючись на протистояння у Комітеті та ініціативу низки впливових молодіжних організацій, що виразили недовіру нинішньому голові Володимиру Рябіці, його перший заступник Володимир Березовський (Союз українського студентства) прийняв на себе повноваження Голови УНКМО.
На прес-конференції Березовський мотивував свій крок критичною ситуацією, що склалася у комітеті через систематичне нехтування Рябікою статутних норм організації та прямої фальсифікації ним її документів. За його словами, верхівкою Комітету було відпрацьовано справжній конвеєр зі «штампування» фіктивних молодіжних організацій. Ці «фантоми», стверджує Володимир Березовський, засновуються, як правило, під реалізацію окремих проектів, що фінансуються з бюджетних коштів. В обхід встановленої Статутом процедури прийому до складу Комітету, структури такого штибу (що зазвичай не налічують більше п’яти десятків формальних членів) проголошуються Рябікою та його оточенням членськими організаціями УНКМО з метою створення у Комітеті штучної «більшості». До того ж основні рішення, в тому числі з фінансових питань, приймаються останнім часом не Радою УНКМО, як це визначено Статутом, а В. Рябікою одноосібно.
Таким чином, постала реальна небезпека втрати молодіжними організаціями контролю над діяльністю УНКМО, а самим комітетом — його демократичного характеру.
Рада УНКМО, що терміново зібралась у столиці за ініціативою В. Березовського, виразила недовіру Володимирові Рябіці. Очолювана останнім Рада, так само нашвидкоруч проведена у місті Севастополі, відповідно прийняла діаметрально протилежне рішення.
Після того ще одним документом, ухваленим київським зібранням млодіжних делегатів, стало звернення до прем’єр-міністра Віктора Ющенка з проханням припинити фінансування УНКМО до повного вирішення ситуації, а на парламентських слуханнях з питань молодіжної політики не надавати пріоритетного слова жодній з конфліктуючих сторін.
КОМЕНТАРІ
Володимир РЯБІКА, Голова УНКМО
— Особисто для мене події, що відбулися наприкінці минулого тижня навколо УНКМО, не більше, ніж інсинуація. Про що можна говорити, коли 90 відсотків організацій-членів Комітету зібралися у Севастополі. Їхні делегати виразили підтримку саме мені, зайвий раз довівши правильність моїх дій. Щодо суміщення мною посади голови УНКМО та державної служби, то і в цьому я керуюсь рішенням Ради УНКМО. Молодіжні організації самі визначили, що це буде в інтересах молодіжного руху — безпосередньо впливати на стан державної молодіжної політики. Що стосується мого впливу на УНКМО, то я не маю права ні підписувати фінансові документи, ні укладати угоди — це прерогатива виконкому Комітету. Тож, що стосується обвинувачень у корупції, я думаю, вони не є правомірними. Проти керівництва УНКМО не було порушено карну справу, це про щось говорить? Говорить про те, що результати перевірки треба передусім довести. А це, як виявилось, неможливо. Якщо ті, хто звинувачує, вважають себе за слідчих чи прокурорів, то хай їм Бог пробачить. Звинуватити можна кого завгодно і в чому завгодно. Я в цьому вбачаю лише засіб тиску на УНКМО.
Юрій ПАВЛЕНКО, лідер Молодіжної партії України:
— Наївно сподіватися, що завдяки останнім подіям у державній молодіжній політиці, молодіжні організації моментально отримають відповідь на запитання, що їх хвилюють. Думаю, ніхто з них і не сподівався на блискавичне вирішення ситуації. Це лише початок процесів очищення. Помилково вважати, що зняття одного чиновника, що заплямувався зловживаннями, може змінити хід справ, потрібні зміни перш за все на законодавчому рівні. Що стосується УНКМО, то цей напівдержавний монстр має нарешті перестати вважатися «КПРС молодіжної політики», тобто позбутися свого особливого статусу. Ми виступаємо за прозору і відкриту державну молодіжну політику з рівними умовами для всіх молодіжних організацій як загальнонаціонального рівня, так і регіональних. Багато що здатна змінити і експертна рада, яку пропонується запровадити при державному комітеті молоді, спорту та туризму. Завдяки їй процедура розгляду молодіжних проектів могла б стати значно прозорішою.
