Особливої цінності надають колекції пам'ятки найвищого
мистецького рівня — ікони, що вийшли з-під пензля видатного волинського
художника-іконописця Йова Кондзелевича та групи талановитих майстрів, які
творили при волинських монастирях — Михнівському, Туропинському, Білостоцькому.
В останні роки колекція музею поповнилася ще двома сотнями чудових зразків
російського іконопису ХVIII-ХIХ століть, вилучених на Волинській митниці
у контрабандистів, оригінальними роботами сучасних майстрів.
Значну частину цих рідкісних високохудожніх творів ще кілька
днів тому кияни могли бачити в Українському домі. У рамках всеукраїнської
програми «Духовні скарби України» там демонструвалася виставка «Волинська
ікона ХVI-ХVIII століть з Музею волинської ікони в Луцьку», присвячена
2000-літтю Різдва Христового.
Музей ікони, створений у 1993 році як структурний підрозділ
волинського краєзнавчого музею, свого часу отримав у тимчасове користування
приміщення, котре належить обласному управлінню СБУ. І ось уже декілька
років поспіль власник ставить питання про повернення своєї нерухомості.
Врешті-решт, обласна державна адміністрація надіслала дирекції краєзнавчого
музею директиву негайно звільнити приміщення.
— Не береться до уваги ні велика наукова робота, ні цілий
ряд міжнародних конференцій, ні чудова виставка відреставрованих творів
давнього іконопису, — скаржиться завідуюча Музеєм волинської ікони Тетяна
Єлисеєва.
— Не зовсім так, — заперечує заступник голови Волинської
облдержадміністрації Петро Онищук, — обласна влада хоче зберегти музей.
А директива про негайне вивільнення приміщення — то формальність, якої
потрібно дотриматися, оскільки музей таки не має юридичного права на будинок.
Петро Онищук запевняє, що від імені обладміністрації вже підготовлено листа
до віце-прем'єр-міністра України з гуманітарних питань Миколи Жулинського
з проханням посприяти зберегти Музей волинської ікони. Потрібно 1,5 мільйона
гривень, аби придбати відповідне приміщення. Воно в Луцьку є, та належить
Люблінському кредитно-депозитному банку (донедавна тут була його українська
філія). Польські банкіри згодні продати своє майно, котре, до речі, на
час заснування Музею ще належало до обласної державної власності і коштувало
далеко не стільки, як зараз.
Якщо клопотання облдержадміністрації — також не більше,
ніж формальність, то Волинську ікону чекає переселення в приміщення обласного
краєзнавчого музею. Нині заклад має 870 квадратних метрів корисної площі,
чверть її займає власна експозиція. В разі виселення рідкісна колекція
просто ляже у сховища. Ліквідація Музею волинської ікони саме в рік 2000-ліття
Різдва Христового — то може бути випадок такий же унікальний, як і той
Музей, якого не стане.
