Сьогодні ми публікуємо матеріал, в якому автор простежує новітню історію відносин між Московським патріархатом і Ватиканом, між Папою Іоанном Павлом II і Патріархом Алексієм II. Для нас цей матеріал цінний із багатьох причин. Важливо, по-перше, те, що стаття написана російською людиною, адже українців часто звинувачують в упередженості. По-друге, ми маємо тут «погляд із близької відстані, репортаж із місця подій»: автор працює в Римі. Нашим читачам буде, безумовно, цікаво познайомитися з поглядами Олексія Букалова на проблему, яка саме сьогодні — у зв’язку з передбачуваним візитом Римського понтифіка в Україну — турбує наші розуми. Хотілося б коротко зупинитися на декількох акцентах.
Пан Букалов нагадує про інтерв’ю італійській газеті «Корр’єре делла сера», в якому Патріарх Алексій II однією з умов зустрічі з Римським папою ставить припинення «переслідування православних із боку греко-католиків у Західній Україні». Для нас ця умова залишається загадкою: чого, власне, хоче РПЦ? Невже мова йде про повернення Московській церквi багатьох сотень храмів, які 1946 року були насильно відібрані в греко-католиків і які на початку 90-х повернулися до історичних господарів (на жаль, також не без випадків насильства)? Якщо Московський патріарх веде мову саме про це, то він хотів сказати тільки одне: «Ніколи навіки-віків!»
