До речі, депутатська зарплата становить близько 1450 грн. на місяць, тобто приблизно $280 (у той час як прожитковий мінімум в поточному році складає 342 грн. 30 коп. — $64). Крім того, як виявилося, навіть після складання законотворцями їхнiх повноважень, держава продовжує опікуватися ними: впродовж року (а за умови навчання чи перекваліфікації — двох) їм виплачується матеріальна допомога у розмірі зарплати діючих депутатів. А якщо трудовий стаж перевищує 25 (для жінок — 20) років, то така допомога виплачується аж до досягнення пенсійного віку.
Однак і після виходу на пенсію екс-депутат не буде забутий державою. Станом на 1 січня цього року депутатська пенсія — найвища в Україні — становила, за даними Міністерства праці та соціальної політики, 1 тис. 126 грн. 82 коп. Для порівняння: 3,29 млн. пенсіонерів в Україні отримують пенсію, нижчу, ніж 100 грн.
А от «житлове питання» у народних обранців вирішене, видається, не до кінця. «Новоспеченим», переважно регіональним, депутатам надається право проживання в номерах 14-поверхового готелю «Україна» (де мінімальна вартість номеру — $60 за добу). Проте виділені депутатам помешкання важко назвати комфортабельними — невеликі за площею, вони обладнані складовими скромного інтер’єру у совдепівському стилі: двома вузькими дерев’яними ліжками, давно вже не модними меблями (шафа, тумбочка, невеликий стіл) та потертими стільцями. Єдиними ознаками цивілізації є телефон та радіо (схоже на те, що в народі часто називають «брехунцем»). Плюс «студентська» кухня в кутку кімнатки — портативний холодильник та електроплитка. Утім, законотворці, схоже, не надто цим засмучуються, адже можна пообідати і в парламентській їдальні (12—15 грн.) або в буфеті (не набагато дорожче).
Що ж стосується депутатів попередніх скликань, то вони мешкають у квартирах (на Харківському масиві, а також у Царському селі та на Оболоні), які у випадку їх приватизацiї залишаються в їхній власності. До речі, колеги із Держдуми Російської Федерації такого права не мають. За деякими даними, у найближчому майбутньому на виділені з бюджету кошти розпочнеться будівництво багатоповерхівки із службовими квартирами для народних обранців.
До слова, в Росії для членів Ради Федерації уже будується дім під інтригуючою назвою «Грін Хауз» (в перекладі — оранжерея), ціна квартир в якому досягає $350 тисяч. Заплановано, що майже половина сенаторів (а їх усього 180 чоловік) до початку вересня переїде у комфортабельний будинок з усіма принадами сучасного світу, за три світлофори від Кремля. Потурбувалася наша сусідка і про сьогоднішніх думців, яким виділено 280 квартир iз меблями та телефонами. А от частина «регіоналів» разом із сім’ями проживають, як і їхні українські колеги, у двомісних номерах вищої категорії (готелі «Москва», «Росія» — до $40 на добу). Переїзд думця із сім’єю у столицю повністю компенсується, а кожному родичеві водночас виплачується 1500 рублів. За морально-психологічну травму, напевно.
Подальший перелік пільг для російських депутатів вражає не менше. Зарплата у кожного із 450 депутатів Держдуми з усілякими доплатами — близько 12 тис. рублів (біля 2027 грн.). Щоквартальні додаткові виплати становлять 2 тис. рублів на місяць. Щедро винагороджуються і помічники: на кожного передбачено 65% від зарплати депутата. Керівникам фракцій надаються персональні «Ауді», а для «рядових» парламентаріїв працює гараж із «Волгами» за викликом. Відпускні становлять два оклади, лікувальні — ще два. У разі такої прикрості, як розпуск Держдуми, депутатові, про всяк випадок, повинні виплатити компенсацію у розмірі 3 окладів. А той, хто пропрацював у парламенті не менше трьох років, має право на пенсію в розмірі 75% від депутатської зарплати.
Як бачимо, наші депутати (у порівнянні із російськими колегами) живуть дещо скромніше. Проте це ще далеко не найгірший варіант. Скажімо, у Білорусії при зарплаті у $100 якість життя депутатів, мабуть, набагато нижча. А от зарплатня узбецьких парламентаріїв майже не відрізняється від середньостатистичної і становить близько $35. На одній дошці із пересічними громадянами стоять і таджицькі законотворці, зарплата яких не перевищує $15. Зауважимо — йдеться про офіційні заробітки. Водночас iснування внутрішньопарламентської корупції (тобто отримання грошей за лобіювання потрібних законодавчих рішень) визнають в багатьох країнах. Отже, справа не лише в заробітках, а й у виведенні «парламентської економіки» з тіні.
