В’ячеслав Чорновіл є лауреатом кількох міжнародних премій у галузі журналістики, володарем Шевченківської премії 1997 року за публіцистику. Його «Лихо з розуму» перекладено англійською, французькою, німецькою і є в найвідоміших бібліотеках світу — Конгресу США, Гарвардського університету. Можна сперечатися, хто з загибеллю В’ячеслава Чорновола більше втратив — літературознавство, журналістика чи політика.
Однак навіть у неідеальному світі все, що грунтується на справжніх, позачасових цінностях, має своє продовження. Зростають послідовники В’ячеслава Чорновола у столичній школі №235. В той час, коли «філософи» української політики намагаються визначити суть патріотизму, школа на околицях Києва здобула честь носити ім’я Героя України.
Із присвоєнням школі імені В’ячеслава Чорновола учні, як самі кажуть, «захотіли пройти всіма дорогами великого патріота (крім, мордовських, звісно) — від дня його народження до дня загибелі» — та задумали створити музей. Експонати збирали всією школою.
«Наш музей вийшов навіть кращим, ніж у Руху на Гончара, — переконаний директор школи Микола Скрипець, — Там застигли печаль і смуток, а наш музей — світлий, тут живуть надія і майбутнє».
Учні оформляли музей, шукали інформацію, сканували фотографії із сімейного архіву. «Мене вразило, що діти й учителі, які ніколи не спілкувалися з В’ячеславом, так віддано бережуть пам’ять», — каже сестра В’ячеслава Максимовича Валентина. — Зараз учні збираються відвідати нашу батьківську хату в Єрках, і важко уявити, що вони побачать — зарослу бур’янами пустку. Рідна партія В’ячеслава Чорновола роками обіцяє , що там буде музей, але обіцянки поросли мохом».
Шкільному музею значну матеріальну допомогу надав Олег Іщенко, народний депутат. «З плином часу багато хто розуміє, якого лідера ми втратили. Ми кладемо на вівтар пам’яті найдорожче — визнання», — каже беззмінний прес- секретар В’ячеслава Чорновола Дмитро Понамарчук. — Тільки прапор нема кому тримати. Багатьом простіше стати союзниками комуністів, соціалістів і магнатів, ніж бути стійким чорноволівцем.
...На портреті невідомого автора у скромному музеї школи на околиці Києва В’ячеслав Чорновіл сміється, як кажуть учні, «на всю стіну». Мабуть, бачить щирі дитячі очі — і тішиться...
