Парламентські вибори 1998 року в Україні. У загальнонаціональному окрузі йде блок «СЛОн» («Соціально-Ліберальне Об’єднання»), а в Дніпропетровську в одному з округів — один із лідерів блоку. Під час телеінтерв’ю на запитання журналіста про свою партійну належність, він, не змигнувши оком, відповідає: «Я — член слона». Найбільш цікавим є те, що ця заява дуже органічно вписалася в його імідж «американської мрії». Він переміг!
Літо 2000 року. Довибори до Верховної Ради в Дніпропетровській області. Округ завішений плакатами величезного формату, на яких під фотографією кандидата величезними (не менше 54 гошрифту) червоними літерами написано гасло: «ПООБІЦЯТИ І НЕ ВИКОНАТИ». Після чого вже нормальним, десь чотирнадцятим шрифтом пояснюється, чому кандидат ніколи так не чинитиме.
Літо 2000 року. Довибори до Верховної Ради в Дніпропетровській області. Нашій організації доручили проведення «Екзіт-полу» — це опитування виборців на виході з дільниці на тему «за кого ви голосували». Дослідження метушливе й складне в тому плані, що члени комісій і спостерігачі звичайно вважають соціологів чи провокаторами, чи агітаторами, чи покупцями голосів.
Я координую дослідження, сиджу в приміщенні районної адміністрації. Години за три після початку дослідження приходить до мене одна з наших груп — дуже симпатичні жінка та дівчина, мало не в сльозах. Їх вигнали з дільниці. Ну, звичайна річ. Я їх направляю на іншу дільницю. Звідти вони повертаються ще швидше — не щастить. Зрештою, я їх відправляю до школи, котру розташовано навпроти адміністрації. Якщо й тут будуть прикрощі, я зможу швидко збігати й вирішити проблеми.
За годину приходить один із наших керівників груп — у вигляді літери «г», давиться від сміху. Пояснити нічого не може, просто тикає у бік ганку. Я виходжу й бачу незабутню картину. Школа — через дорогу, обабіч — дерева і кущі. Наші працівниці ховаються в кущах. Коли зі школи виходить людина (яка, можливо, вже проголосувала) старша дає команду, молодша швиденько перебігає дорогу, бере інтерв’ю та повертається назад в кущі. Щоб їх знову не вигнали…
Парламентські вибори 2002 року. Крим. Ми працюємо з «технологічним» кандидатом — він, судячи з усього, підтримує іншого кандидата і сам бути обраним не розраховує. Під самі вибори наш дизайнер народжує виняткової краси креатив: наш кандидат у сомбреро і пончо на тлі мексиканської пустелі з кактусами. Підпис: «Аміго Іванов: голосуй або карамба!». Листівка мала гучний успіх.
Парламентські вибори 2002 року. Крим. Довжелезний паркан із бетонних плит у Білогорську. На паркані однією фарбою й мало не одним почерком в один ряд написано гасла: «Вместе с партией «Союз» создадим словян Союз! З нами Бог і «Русский блок!» Свалка мусора запрещена!»
Парламентські вибори 2002 року. Крим. На майдані Леніна в Сімферополі — протистояння. Комуністи розбили наметове містечко на підтримку свого лідера Л. Грача, якого зняли з виборів внаслідок неправильно заповненої декларації про доходи. Навпроти — містечко, де кілька центристських партій і організацій протестують проти нагнітання пристрастей і за втрату права висувати кандидатів, які навіть декларацію правильно заповнити не можуть.
Я йду майданом, вже темно, холодно — приблизно восьма година вечора. Заходжу до іншого містечка — там сидять знайомі студенти, потім йду до комуністичного. Там якийсь рух, секретар міськкому КПУ дає інтерв’ю для ТБ й чіпляється до міліції. Підходжу і якусь стареньку питаю, що відбувається? Вона мені й відповідає: «вони (кивок у бік іншого табору) збираються на нас напасти».
— Почекайте, як же так? Я там щойно був — вони взагалі розходиться збираються, вирішують, хто вночі намети охоронятиме.
— Ні, вони збираються нападати й уже дістають загрозливе ЦЕ (з таким ось саме виразом — всі літери великі).
— Загрозливе, пробачте, що??? (неважко зрозуміти мій стан).
— Ну… ЦЕ.
Я спантеличений іду назад до хлопців — «Молодцы», кричу (ну, в значенні — «добры молодцы»), «ви тут розійтися збираєтеся, а там від вас чекають рішучих дій — що ви нападете, і навіть дістанете загрозливе ЦЕ». Реакція різна — більша частина народу регоче...
Парламентські вибори 2002 року. Севастополь. Один із керівників міста (на якого працює російська команда) обирається до парламенту при підтримці «Общественного комитета «За Севастополь в союзе с Россией и севастопольцами».
Парламентські вибори 2002 року. Крим. В окрузі, де висувається лідер кримських комуністів Л. Грач — недобра метушня. Висуваються «двійники» — керівник місцевої організації КПУ(о), який в оперативному порядку міняє прізвище, ім’я та по-батькові і стає Л.І. Грачем, і просто якийсь Грач (ну, прізвище у нього таке!).
Як наслідок — не зареєстровано жодного з Грачів. Л.Грача зняли за неправильно оформлені документи, його тезко сам відмовився, оскільки виборчком намагався поставити в бюлетень його старе прізвище, а в третього прямо в комісії поцупили паспорт — хтось вихопив його з рук кандидата, коли той передавав його голові, потім виплигнув у вікно і накивав п’ятами.
Парламентські вибори 2002 року. Крим. Дика пригода: зникли всі документи всіх кандидатів до ВР Криму. За якийсь час з’ясовуються подробиці справи.
Член кримського ЦВК від КПУ, бабуся — в’язень нацистських концтаборів, побачила, як голова ЦВК прогулюється коридором біля кімнати, де були документи. Вона чомусь відразу подумала, що готується зловісна фальсифікація. І ось вона вночі всі ці документи (понад центнер паперу) тягне з ЦВК (яку розміщено в будівлі кримського Радміну, що пильно охороняється) додому до однієї своєї знайомої. Потім, унаслідок поганого самопочуття, ця людина три дні не виходить з дому (ну справді!). У цей час усі силові структури шукають злощасні документи. Висуваються гіпотези, що їх викрали українські націоналісти, турецькі пантюркісти, російські спецслужби. Потім все з’ясовується.
У результаті — кримiнальну справу закрито за відсутністю складу злочину. Дійсно, де ж тут злочин? Подумаєш — мало вибори не зірвала…
Парламентські вибори 2002 року. Крим. Висувається глава кримської організації партії «Яблуко» Г. Романова, яка проживає в Сімферополі. Суд знімає її з балотування на підставі неправильно заповненої декларації — до неї не внесено власність Г. Романової, яка проживає в м. Феодосія.
Романова їде до Феодосії i дійсно знаходить там свою повну тезку, про існування якої навіть і не підозрювала. Привозить її до Сімферополя, але суд відмовляється визнавати відсутність схожості між ними, продовжуючи вважати обох однією особою доти, доки не буде представлено докази того, що Г. Романова з Сімферополя і Г. Романова з Феодосії — різні люди. Здобути такі докази не вдалося…
Вибори 2002 року. Дніпропетровськ. В одному з мікрорайонів міста балотується група кандидатів до міської ради. Листівки: «Наш кандидат — Хобот», «Наш кандидат — Лихвар». Про те, що в Дніпропетровську теж говорять українською, ніхто й не подумав.
