"Поважають сильних, рахуються із сильними" - несподівано емоційно й від того ще більш щиро підсумував на прес-конференції свої особисті враження від 6-ї Парламентської Асамблеї ОБСЄ, що відбувалася 5-8 липня у Варшаві, Олександр Мороз, Голова Верховної Ради і керівник офіційної делегації України.
Матеріал для роздумів у спікера українського парламенту після засідань Асамблеї був, у тому числі, і на "особистому" грунті. Адже його кандидатуру серед інших восьми претендентів було висунуто на посаду одного з п`яти заступників голови ОБСЄ. Однак за підсумками голосування український представник зайняв лише сьоме місце, пропустивши вперед навіть кандидата від Грузії - молоду, нікому не відому дівчину-парламентарія, висунуту делегацією маленької держави з "окраїн" Європи.
Сталося так попри те, що більшість концептуальних пропозицій, з якими виходила українська делегація в процесі роботи сесії, позитивно сприймалися учасниками, і майже всі вони були внесені до підсумкових документів. Натомість пропозиції, висунуті делегацією Російської Федерації, у більшості своїй відкидалися за результатами голосування - і, однак, російський кандидат Г. Селезньов був обраний...
Позавсяким сумнівом, О. Мороз мав рацію, зауваживши на зустрічі з пресою: "Україна нині повинна послідовно працювати в ОБСЄ, обстоюючи свої інтереси. Однак її пропозиції, в тому числі кадрові, сприйматимуться лише тоді, коли вона стане економічно сильною, об`єктивно впливовою державою".
Проте авторитет держави формується різними шляхами. На тій же прес-конференції Ігор Осташ, секретар Комітету із закордонних справах ВР, який входив до складу делегації, висловив думку, що негативний імідж представникові України створила позиція "окремих членів" саме української делегації, продемонстрована при обговоренні "білоруського" питання.
Проблеми розвитку парламентаризму в Білорусі стали одним з лейтмотивів роботи Варшавського засідання ПА. Причому таким, що, за свідченням учасників, у процесі обговорення сприймався особливо емоційно, викликаючи то "демонстративний протест, то гучні оплески в сесійній залі". До підсумкової резолюції було внесено два пункти щодо білоруської ситуації. Перший стосувався створення в Мінську місії ОБСЄ, призначення якої - спостерігати за процесами парламентаризму і демократизації в державі, протидіючи водночас тенденції до ізоляції Білорусі від загальноєвропейських процесів. Другий містив звернення до президента О. Лукашенка розглянути можливість поновити права попереднього складу білоруського парламенту.
І на засіданні політичного комітету, де обговорювалася ця проблема, і при прийнятті резолюції проти зазначених пунктів голосували більшість представників Російської Федерації і... член української делегації Йосип Вінський. Оскільки "в житті" пан Вінський є одним з лідерів Соціалістичної партії України, то його позиція у сприйнятті інших учасників сесії, очевидно, екстраполювалася і на Олександра Мороза (хоч сам він підтримав обидва пункти) - не лише спікера парламенту, а й лідера СПУ.
Пояснюючи свої підходи, Й. Вінський зазначив, що він насамперед протестував проти положення, котре увіходило до одного із згаданих пунктів, де говорилося, що ОБСЄ засуджує політику "совєтизації" Білорусі, яку реалізує О. Лукашенко - вважаючи його "елементом втручання у внутрішні справи держави". Однак більшість учасників ПА, за словами І. Осташа, розцінили його дії, як прояв симпатій до президента Лукашенка, "котрий намагається реанімувати СРСР". Крім того, керівництво ПА узгодило питання про створення місії ОБСЄ в Мінську з міністром закордонних справ Білорусі, тому не йшлося про втручання у внутрішні справи держави. Таким чином, соціаліст Вінський, виявивши принципову відданість ідейним засадам, адекватним політиці, що її проводить чужий президент, до певної міри "підставив" власного партійного лідера й одного з керівників власної держави...
