Висловитися на тему причин і наслідків «системного зсуву» «День» попросив експертів у Києві та регіонах.
Ігор ЛОСЄВ , доцент кафедри культурології Національного університету «Києво- Могилянська академія»:
— Все це дуже нагадує парламентський переворот за участю пана Мороза. Природно, що це створює нову ситуацію в парламенті, це наближає країну до хаосу. Мороз на себе дуже багато взяв. Він не мав морального права діяти подібним чином, керуючись, зрозуміло, своїми особистими інтересами.
Очевидно, дійсно виникає необхідність розпуску парламенту і проведення нових виборів. Природно, що це не лише вина Мороза, але й візантійських мудреців із «Нашої України» типу пана Крючковського. Одне слово — догралися. До цього, власне, все йшло. Адже можна було сформувати коаліцію й уряд набагато раніше, відразу ж після виборів. Загалом, НУ несе не меншу відповідальність, ніж Мороз, за те, що сталося.
Україна зробила ще один крок назустріч хаосу. Я цілком можу уявити собі коаліцію КПУ— СПУ—Регіони. Між Ахметовим, Семенюк і Симоненком не так багато відмінностей, як здається на перший погляд. Тому така коаліція цілком можлива і ймовірна. На основі певного геополітичного вибору, на основі заперечення євро-атлантичної та європейської інтеграції, на основі втягування країни до ЄЕП та іншого. Таке цілком можливе. На жаль, історія України знає масу подібного роду прикладів.
Костянтин МАТВІЄНКО , корпорація «Гардарика»:
— Потрібно віддати належне витримці та політичній майстерності Партії регіонів. Вони зуміли витримати цю ситуацію тиску, яка мала місце протягом цих трьох місяців, побудувати свою стратегію і тактику і жорстко її пред’явити. Так, Мороз виявився «слабкою ланкою» в коаліції. Але ця «слабка ланка» зробила цілеспрямоване разове зусилля, яке виявилося досить ефективним. Що буде далі? Я гадаю, швидше за все, ми матимемо ситуацію переформатування правлячої коаліції. Формально її складатимуть Партія регіонів, соціалісти і комуністи.
Ігор БАЛИНСЬКИЙ , політолог, Львів:
— Все, що відбулося позавчора в парламенті, слід назвати серйозною політичною кризою. Адже було зруйновано ту хитку рівновагу, яка мала місце під час функціонування помаранчевої коаліції. Я гадаю, що зараз давати оцінку дій Мороза передчасно, тому що не зрозуміло, яким буде формат урядової коаліції, зважаючи на вчорашні події.
Чи мали місце кулуарні домовленості? Це питання значно складніше. Швидше за все, переговори про такий склад коаліції (ПР+СПУ+КПУ) тривали, і не один день. Єдине — вони не мали завершення. І лише тоді, коли Мороз вирішив взяти на себе відповідальність, ці переговори вступили у завершальну фазу.
Чим керувалася Партія регіонів, коли вони йшли на такий абсолютно штучний формат? Тим, що комуністи і соціалісти не можуть вважатися партнерами. Ні для кого не є таємницею, що у певний момент Ющенко фактично дав гарантію того, що формуватиметься широка парламентська коаліція. А через день чи два виявилося, що все-таки буде «помаранчева коаліція». Зважаючи на специфіку правил гри, які мають місце у середовищі донецької групи, останніми це було розцінено як «політичний кидок», що підштовхнуло їх до можливості політичної помсти. І «Регіони» реально показали Ющенку, як вони будуть себе вести в разі невиконання кулуарних домовленостей.
Вчора було практично поховано амбіції Петра Порошенка та тiєї частини фракції, яка ним контролюється. Я не виключаю, що Ющенко буде в якийсь спосіб давати «відмашку» Єханурову, аби вести переговори про входження «Нашої України» в нову коаліцію. Таким чином, вони фактично виштовхають Тимошенко в опозицію, тобто позбавлять її тих владних повноважень, якими вона наділила себе впродовж двох- трьох тижнів.
Як далі буде розвиватися ситуація, стане зрозуміло після виступу Президента і після проведення всіх можливих і неможливих кулуарних переговорів, які, швидше за все, відбуватимуться цими вихідними. Але вчорашня заява Ківалова та Чорновола про відкритість для парламентських братів свідчить про те, що «Регіони» на сьогодні не готові взяти на себе, навіть разом з соціалістами та комуністами, всю відповідальність за соціально-економічну і частково політичну ситуацію в Україні. Все, що він робив всі ці роки, змушувало очікувати, що колись Мороз зробить такий крок, який примусить здригнутися всю Україну і змінити всі орієнтири в суспільстві.
Леонід КРАВЧУК , перший президент України:
— Я аналізував ситуацію і можу сказати абсолютно однозначно: в коаліції «трьох» були абсолютно всі можливості створити дієве об’єднання, обрати органи влади і почати працювати. І зовнішніх чинників ніяких не було. У них був і є Президент, який займав ясну і зрозумілу позицію, у них була достатня кількість депутатів для того, щоб все це вирішити, як належить, але вони почали між собою сперечатися. В них ворог був лише один — внутрішній. Вони не зуміли за відведений час розв’язати цю проблему так, як належить згідно із Конституцією та регламентом.
Як тільки вони домовились, проголосили, що коаліція є, надрукували це в газетах, всі люди чекали, що вони почнуть творити і формувати свої органи влади. Але органи влади в парламенті формуються тільки згідно із регламентом Верховної Ради. Вони ж зразу заявили, що вони будуть це робити так, як вважають за потрібне, а не так, як це передбачено регламентом. Але ж, вибачте, так не можна. Не дивно, що опозиція так гостро на це зреагувала. Адже більшість — це не є Верховна Рада. Це частина Верховної Ради. І внутрішня угода більшості не є документом Верховної Ради і немає ніякої юридично-правової сили для всього парламенту. Вони почали говорити, що ми, бачте, такі великодушні, з барського плеча знімаємо шубу і віддаємо опозиції. Та нічого ви не віддаєте! Віддавати може тільки ЗАКОН, а не добра воля чи то Тимошенко, чи то Порошенкa, чи навіть Президента України. Це не є добра воля — треба прийняти закон. Це, на мою думку, і стало причиною конфронтації.
Мороз, як я розумію, дуже довго за цим спостерігав. Врешті-решт, стало зрозуміло, що злагоди не буде. І Мороз сам сказав, що, скажімо, прихід до влади двох людей, які розпочали конфронтацію ще влітку минулого року, не завершиться, так би мовити, доброю любов’ю. І вирішив поступити так, як ми це позавчора бачили. Я не буду оцінювати його вчинок. Це не є зараз головна тема для обговорення.
Для мене головна тема для обговорення — це необхідність зараз стати на грунт Конституції і регламенту. Визначитися остаточно, хто є коаліція, хто формує уряд, хто і як обирає внутрішні органи ВР. І почати працювати — хто в опозиції, хто в коаліції — задля України. Все. Якщо ж ми зараз будемо навішувати ярлики чи то на Мороза, чи то на Тимошенко, чи то на Порошенкa і ще на когось, це користі України не принесе.
Я хочу сказати таке: час революції має завершитись. Революція — це безвладдя. І ми бачимо, до чого революція привела. Тому треба переходити від революції до конструктиву.
Дмитро ШИШКIН , головний редактор газети «Жизнь» (м. Донецьк):
— З одного боку, те, що сталося у Верховній Раді, несподіванкою назвати складно. Тому що, на мій погляд, це красивий, продуманий політичний пасьянс. Але, з іншого боку, всі вчорашні події і для пересічного обивателя, і для мене, людини, яка досить упевнено «плаває» в інформаційному просторі, стали справді несподіваними.
Усім зрозуміло, що це — лебедина пісня Олександра Олександровича Мороза. Він — доволі могутня фігура і, з огляду на ті 5%, які він отримав на виборах, він пішов ва-банк. І — вгадав. Я думаю, що поява в країні такого спікера, прекрасного переговірника — це найбільш вдалий варіант для України.
Володимир СКУБЕНКО , народний депутат України, фракція БЮТ:
— Перше, про що я хочу сказати, коментуючи вчорашні події в Раді, — це те, що соціалісти своїми руками спробували усунути демократичну коаліцію. Крім того, для нас, представників сходу України, дуже симптоматичним є ще й той факт, що Партія регіонів у повному складі проголосувала за представника СПУ — цим вона продемонструвала своє фарисейство та непослідовність. До цього вона дві години на трибуні розказувала, який хороший Микола Янович Азаров, і як треба за нього голосувати, а в результаті не віддала за нього жодного голосу.
Що стосується наслідків усього, що сталося, то, я думаю, вони будуть більш зрозумілі після перерви, яку взяла Верховна Рада. Під час цієї перерви всі сили повинні будуть визначитися, у якому форматі ми створюватимемо нову коаліцію, що це буде за об’єднання. Поки немає коаліції, ми не можемо спрогнозувати й майбутнього країни. Але вже сьогодні я можу сказати: затягування підписання цієї коаліції, як і взагалі затягування цієї ситуації однозначно негативно позначиться на житті України.
Сергій ПОЯРКОВ , художник:
— У нас немає політичних партій. Це днями підтвердив Мороз. У нас є одна політична ідея, що має реальну вагу в парламенті, — це заробити грошей. І відстояти зароблене.
Після помаранчевої революції була надія, що у нас з’явилися зачатки політичних партій. Ці надії було розтоптано. Те що зробив Мороз — це, безумовно, дуже погано пахне. Але, грубо кажучи, ми на нього ображаємося лише за те, що він «кинув» перший.
У чому різниця між Морозом і «Нашою Україною»? «Наша Україна» була готова «кинути» своїх виборців, але посоромилася. Мороз був готовий кинути своїх виборців, і НЕ посоромився. Тобто Мороз для мене гірше «Нашої України» лише за однією цікавою ознакою — він не такий сором’язливий перед виборцями. Це не означає, що Мороз гірший. Він більш безсовісний. А я, коли йду на вибори, голосую за менш безсовісного політика. Тому що совісних там немає.
Я знаю в нашій Верховній Раді лише одну партію не за одномоментним інтересом, а за стратегічним. Це Партія любителів гри у преферанс. У мене на Інститутській (вулиця в центрі Києва. — Ред .) живе один мій великий друг, народний депутат. У нього вечорами збирається найпринциповіша, найвірніша партійна фракція нашої країни — народні депутати, які люблять преферанс. До нього приходять регіонали, соціалісти, тимошенківці, нашоукраїнці — всі. І це єдиний об’єктивний принцип, який об’єднував їх раніше, об’єднує сьогодні й об’єднуватиме завтра. Не дивлячись ні на що.
Юрій ШУХЕВИЧ , Голова Української Національної ассамблеї:
— Після четвергового засідання парламенту очікувати в Україні можна усього, навіть подій небажаних. Я вважаю, що тут є провина Президента України Віктора Ющенка: бачити, що Верховна Рада є непрацездатною — недієздатною і не розпустити її?! Він мав це зробити рішуче і категорично.
Що стосується Мороза, то як Голова Верховної Ради, за великим рахунком, він може бути корисний. Дипломатичний, поміркований, здатний загладити тертя, що постійно виникають у Верховній Раді. Його ж на самому початку пропонували, а потім виникла кандидатура Порошенка і ще когось…І от вже Мороз обраний, однак лише тоді, коли «регіонали» порозумілися з соціалістами і тим самим засвідчили, що коаліція розвалилася. Тобто, з одного боку Олександр Мороз — кандидатура корисна, а з другого боку... Я особисто був і залишаюся противником конституційної реформи, яку Ющенкові нав’язали, а Мороз буде її активно відстоювати і просувати далі.
Мені складно говорити, що сьогодні робиться в Києві, Полтаві та Винниці, але на Галичині є певні підстави для панічних, упадницьких настроїв. Люди, які ще кілька днів тому сприймали коаліцію як факт, тепер побачили, що це не так і що тепер взагалі можна очікувати всього. І того, що прем’єр-міністром буде Віктор Янукович, також. А тоді можна очікувати деяких небажаних речей законодавчого плану, пов’язаних з мовою і певними економічними орієнтирами України.
Хто ж винен у цьому? В першу чергу, повторюю, Президент, який рішуче не стукнув кулаком, наполягаючи на створенні дійсно демократичної, дієздатної коаліції; а потім, побачивши, що Верховна Рада не працює, не розпустив її вчасно. Мені здається, ми все одно прийдемо до розпуску Верховної Ради. Хтось на це може сказати — та це ж знову величезні затрати, де їх взяти?! Але ми, пересічні громадяни України, і так нічого не маємо. А за умови «роботи» цієї Верховної Ради можемо втратити ще більше. Прихована інфляція набирає обертів, долар тримається на одному рівні штучно, з останніх зусиль. Іде й підвищення витрат населення на енергоносії, а це, усім зрозуміло, знову призведе до тотального підвищення цін. Отже, ми можемо очікувати на важкий період, який призведе до соціального вибуху. На мій погляд, це неминуче, і нехай я буду поганим пророком, однак, можливо, це принесе оздоровлення нашому суспільству, яке є сьогодні гнилим. Мусять до влади прийти зовсім нові люди, яких ми й не знаємо нині, — не ті псевдонаціоналісти, які роками сиділи в парламенті і які всьому цьому й посприяли. Всі здорові національні сили на цих виборах не пройшли. («Наша Україна» — просто ліберальна розмазня.) Якщо буде буря, вона приведе з собою нових людей, що очистять суспільство. Це очищення буде жорстким, але покінчить з великою кількістю бандитів та злодіїв, які опинилися при владі сьогодні.
Анатолій БЛИЗНЮК , голова Донецької обласної ради:
— Я думаю, сьогодні настав час знову пригадати про широку парламентську коаліцію. Саме така коаліція працювала б на людей, на країну, а не на чиїсь політичні амбіції. На мій погляд, учорашні події у Верховній Раді стали першим кроком до цього. І голосування Партії регіонів за представника СПУ, до речі, теж у це вписується. Це було, напевно, найкраще, обґрунтоване рішення, яке показувало, яким конкретно чином його прийняли.
З одного боку, те, що сталося вчора в Раді, — позитивне: це приведе до змін, які, на мій погляд, сьогодні необхідні парламенту. Однак, з іншого боку, можна прогнозувати, що на житті України це позначиться не найкраще. Подібне затягнення ситуації парламент може собі дозволити згідно із законом, а ось із погляду економіки це недопустиме. Економіка не може стояти на місці, уряд повинен працювати, а вчорашні події продемонстрували, що до його створення ще далеко.
Кость БОНДАРЕНКО , директор Інституту національної стратегії:
— Ситуація, що виникла в четвер у парламенті, цілком нормальна. Фактично створені передумови для створення широкої коаліції, яка базується не на єдності помаранчевих сил, а на єдності двох частин України. Олександр Мороз виявився гравцем, від якого багато хто не чекав такої гри. Хоча певні моменти в діяльності Соцпартії останні сто днів вказували на те, що Мороз готувався саме до такого варіанта розвитку подій. Тобто він із самого початку не хотів віддавати спікерство будь-кому іншому.
Що стосується заяв Юлії Тимошенко про розпуск парламенту, то жодних підстав для цього немає. Коаліція була оголошена та створена вчасно. Прерогативи коаліції — це не керівництво парламентом, а створення уряду. І якщо коаліція розпалася, то є час для того, щоб створити новий формат коаліції і, відповідно, висунути нового прем’єра. Коаліція без Тимошенко — це не привід, щоб розпускати парламент.
Мовчання Президента, на мій погляд, свідчить про те, що з ним було все узгоджене і він, як кажуть, мовчки «умив руки» в цій ситуації та дав можливість спокійно реалізуватися цьому сценарію. Оскільки за наявності «помаранчевої» коаліції він продовжував би залишатися лише «помаранчевим президентом», а так у нього з’являється шанс стати Президентом усієї України. Але при цьому знову виникає запитання про лідера країни. Між Президентом і Морозом почнеться боротьба за лідерство в Україні.
Андрій ЄРМОЛАЄВ , директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Я не вважаю, що події в парламенті — це якась велика тримісячна режисура. Швидше за все, точку відліку треба все- таки шукати в середині червня, коли стався перший, досить відвертий «кидок» Партії регіонів. Тоді вона була готова, незалежно від регламенту, взятися за формування керівництва парламенту. У неї були для цього всі можливості, особливо якщо врахувати настрої тієї частини «помаранчевих» депутатів, які були готові до співпраці. І досить було просто змінити регламент і вже своїми руками формувати парламентські структури. Саме тоді, коли «помаранчеві» зрозуміли, що вони програють час, переговори про коаліцію затягуються, а парламент може опинитися в руках Регіонів, вони оголосили про «широкий» формат переговорів. Регіони повелися на це і, як результат, зіткнулися в кінцевому результаті, з появою «помаранчевої» коаліції. Звідси їхній первинний, трохи істеричний стан, який вилився в ультиматуми та блокування Верховної Ради. І єдиним розумним рішенням у цій ситуації були пошуки нового союзника.
Як ми пам’ятаємо, спершу Мороз мав домовленості з Тимошенко, яка досить активно просувала його як кандидата в спікери. Але щойно почалися «загальнопомаранчеві» переговори, «Наша Україна» наполягла на тому, що спікер усе-таки — її квота. І Мороза спокійно «здали в брухт», без урахування якихсь політичних міркувань. Фактично з того моменту Мороз був готовий уже зіграти у свою гру. І його аргументи про «конфліктну вісь» (Порошенко — Тимошенко) і, як наслідок, подальшу непрацездатність коаліції, абсолютно справедливі. Але проблема в тому, що Мороз у результаті опинився між двох вогнів. З одного боку, частина його фракції — промисловий олігархат — вимагала переговорів зі східними елітами та була незадоволена «помаранчевими». З іншого боку, він зрозумів, що на ньому поставлений хрест як на політикові і що у форматі помаранчевої коаліції в нього немає майбутнього. Саме ці дві обставини створили можливості для його останньої гри. Але це, наголошую, не заздалегідь спланована гра. Думаю, цілком можна повірити Євгену Кушнарьову щодо спонтанності виниклої ситуації.
Якщо говорити про суть подій, то, крім того, що було названо, самі «помаранчеві» просто тактично програли, а Партія регіонів, попри попередні свої помилки, чудово продемонструвала свої тактичні здібності. Вона показала свою здатність і до гнучкості, і до політичного прагматизму, і навіть до деякого цинізму. Я маю на увазі комбінацію з Азаровим.
На цьому тлі реакція «помаранчевих» мала вигляд хворобливої неврастенії. Ну програли ви тактично гру, ну втратили ви чинник соціалістів, то треба було все одно боротися за свою коаліцію. Логічніше було б якраз проголосувати за Мороза та мати для себе на сьогодні абсолютно іншу політичну ситуацію. Голоси, віддані «помаранчевими» за Мороза, були б прекрасними аргументами для подальших переговорів. А що зробили «помаранчеві»? Вони почали обливати брудом Мороза, інших депутатів і всіма своїми виступами й торгами продемонстрували всі протиріччя, які існували всередині цієї коаліції. Гадаючи, що рятують ідеали, вони лише показали всю духовну, політичну й організаційну убогість цієї коаліції. Тому праві лідери БЮТ і «Нашої України», коли кажуть, що коаліції більше не існує. Але її не існує не тому, що зіграв Мороз, а тому, що проявилася саме ця убогість.
Якщо говорити про майбутнє, то обрання Мороза спікером зовсім не означає швидкої появи нової коаліції. З багатьох причин. По-перше, треба пройти дуже довгі політичні процедури з денонсації самої «помаранчевої» коаліції. Я вже не кажу про те, що для Партії регіонів важливо створити коаліцію не стільки на своїй основі, скільки на співпраці з пропрезидентськими силами. Погодьтеся, що ситуація, коли і сам Президент, і пропрезидентська партія перебувають в опозиції до парламентської коаліції, виглядає трохи абсурдно. Принаймні, ця ситуація не може тривати довго. Тому «Наша Україна» зараз у найскладнішому становищі. Опозиція та дострокові парламентські вибори для них — це політична поразка. Тому зі сторони «НУ» не слід би робити скороспішних заяв, а краще взяти паузу й подумати. Усе-таки для формування нової коаліції ще є час. І тоді, можливо, справдиться мій прогноз про створення восени «широкої коаліції».
Леонід ПІЛУНСЬКИЙ , депутат Верховної Ради Криму:
— На мій погляд, зміна коаліції та переформатування більшості в ВР України — це просто катастрофа, бо країні і політикам тепер доведеться міняти всі напрямки діяльності. Нині перед народом постає цілий ряд питань: йдемо ми тепер в Європу чи в Азіопу, що буде з Кримом і чим все це нам загрожує? Ось головне, що хвилює українців, в тому числі кримчан.
Мороз, який всі ці роки начебто воював проти кучмізму, просто здав все людям Кучми. Це на грані політичної зради, і просто так не завершиться добром. Хоч ми всі розуміли: саме Мороз був здатен на такий крок.
