Якою буде політична осінь в Україні? На чий бік стане лівий електорат в другому турі? Що може змінити шанси кожного з кандидатів? Хто з претендентів на найвищу державну посаду вийде переможцем? Свої міркування в розмові з кореспондентом «Дня» виклав директор українського Інституту політичних досліджень Володимир БОНДАРЕНКО.
— Нинішні президентські вибори збурювали уяву українського політикуму впродовж останніх мінімум двох- трьох років. Це й не дивно, адже всі розуміли, що йдеться про зміну команд при владі. Однак зараз, коли до вирішального моменту залишилося менше двох місяців, ознак титанічної боротьби кандидатів не видно, єдиними помітними симптомами протікання виборчої кампанії залишаються дрібні скандали навкруг окремих кандидатів та їхнього оточення. Політики «награлися» у вибори ще до їх початку?
— Дійсно, сьогодні виборчу кампанію фактично веде лише один кандидат — чинний прем’єр-міністр Віктор Янукович. Зауважу — зроблено ним за останні місяці немало: маючи менше 10 відсотків підтримки населення у квітні, на кінець літа він більш ніж подвоїв рейтинг, впритул наблизившись до найрейтинговішого кандидата Віктора Ющенка. Що ж до решти кандидатів, то літній штиль у їхній активності не повинен вводити в оману. Ставки зроблені величезні, і боротьба буде, як то кажуть, «не на життя». Зараз ми доживаємо останні дні такого затишшя. Інформаційні джерела в штабах свідчать: опозиція і влада завершують акумуляцію ресурсів та перегрупування сил.
— До питання про методи боротьби. Повне домінування прем’єра Януковича на телебаченні — більш ніж переконлива ілюстрація дії адмінресурсу...
— Це зручний аргумент для опозиції, але справа тут не в адмінресурсі. Віктор Янукович є творцем реальних подій — подій, які мають життєве значення для мільйонів громадян нашої країни. Пласт проблем, винесений на порядок денний його урядом, зачіпає інтереси практично всіх категорій населення — від школярів та студентів до пенсіонерів, від шахтарів до бізнесменів і чиновників. Якщо Кабінет Міністрів ухвалює важливе рішення щодо пенсійної реформи або реформи освіти, це не може не цікавити відповідні соціальні групи. Чи мають ЗМІ моральне право не відгукнутися на цей інтерес? Я вже не кажу про всім відому норму закону, згідно з якою державні ЗМІ зобов’язані висвітлювати діяльність вищих посадовців, — це норма демократії, без якої неможливий контроль за владою з боку народу.
— Основний опонент Віктора Януковича — Віктор Ющенко, всупереч очікуванням своїх як прихильників, так і противників, висловлюється значно рідше. Наскільки це виправдано, з технологічної точки зору?
— Літня пауза для Віктора Ющенка була значною мірою вимушеною. Ющенко та його прихильники не спромоглися запастись до виборів належними медіа-ресурсами, хоча можливості були. Вже можна констатувати як факт, що Ющенко не зумів знайти серйозних джерел фінансування своєї кампанії за кордоном — ані на Заході, ані в Росії, тоді як бізнес-структури основних внутрішніх меценатів блоку — Петра Порошенка, Давида Жванії — потрапили під удар контролюючих органів. Ці обставини примушують «нашоукраїнців» рахувати мало не кожну копійку, — а президентські вибори, як відомо, вимагають мільйонів. «Нашоукраїнці» поки що не виявили особливої винахідливості в створенні справді цікавих подій, які мали б шанси прорватися через інформаційну блокаду, — єдиною такою подією був мітинг з приводу реєстрації Віктора Ющенка кандидатом. Нарешті, пауза пов’язана з внутрішніми справами блоку. Однак якщо «Наша Україна» рішуче не піде в наступ у вересні, Віктор Ющенко перестане бути лідером рейтингів.
— Два головні претенденти на найвищу посаду представляють владу та опозицію. Чого, на ваш погляд, сьогодні більше хоче народ — змін чи збереження статус-кво?
— Народ хоче стабільності. Особливо в процесі підвищення зарплат, пенсій, соціальних виплат, тобто поступового поліпшення життя, яке намітилося останнім часом. Водночас люди бажають очищення влади від її численних вад, на першому місті серед яких стоїть корупція.
— За даними останніх соціологічних досліджень, в тому числі й вашого інституту, за кандидатів Ющенка і Януковича в разі їх виходу до другого туру готові віддати свої голоси майже однакова кількість виборців. В такій ситуації особливої ваги набуває питання, на чий бік стане лівий електорат. Що ви думаєте з цього приводу?
— Ми в інституті досліджували це питання. За нашими розрахунками, близько 90% прихильників КПУ та СПУ, які прийдуть на вибори, або проголосують за Віктора Януковича — таких дві третини, або ж проти обох кандидатів — третина. Ключовими аргументами тут є мовне питання (у російськомовних комуністів сходу Ющенко асоціюється з насильницькою українізацією) та питання відносин із Росією. Комуністам та й соціалістам ближче до серця СНД та ЄЕП, аніж НАТО та ЄС. До того ж Компартія в Незалежній Україні почала відроджуватися з Донецька. Центриста Януковича ліві вважають меншим злом, аніж правого Ющенка. Ліві співробітничають із владою в питанні політичної реформи, і вона не дуже перешкоджає їм агітувати на виборах. До певної міри можна сказати, що комуністи із соціалістами стрибнули на підніжку вагона Януковича.
— Які події можуть змінити нинішні передвиборні розклади? Приміром, на думку американських аналітиків, якби спецслужбам США зараз вдалося піймати терориста №1 Бен Ладена, перемога чинного президента Джорджа Буша молодшого на виборах, які відбудуться майже одночасно з українськими, була б гарантована...
— Що ж, якби Бен Ладена піймав хтось із українських кандидатів, це, безперечно, вплинуло б на передвиборні розклади. Однак мені здається, що ймовірність такої події не дуже велика.
