Саме такий обнадійливий висновок напрошується з висловлювань Сабіни Лойтхойзер-Шнарренбергер, доповідача Парламентської асамблеї Ради Європи у справі Гонгадзе. Інтерв’ю журналіста Віктора Дмитрука з доповідачем ПАРЄ було днями оприлюднено на сайті УП (www. pravda.com.ua). Позиція ПАРЄ є особливо важливою зараз, коли складається враження, що західні уряди втратили інтерес до повного, аж до замовників, розслідування вбивства журналіста.
— Пані доповідачу, є інформація, що нещодавно у Страсбургу ви зустрічалися з екс-майором Мельниченком. Про що ви говорили?
— Я спілкувалась з паном Мельниченком більше трьох годин. Зустріч була дуже корисною для мене, бо я з’ясувала багато питань. Головне запитання, яке я поставила пану Мельниченку, стосувалось того, чому так важко організувати міжнародну експертизу його записів.
Я отримала певні пояснення, і ми дійшли згоди щодо можливого варіанту вирішення цієї проблеми. Я рада відзначити, що пан Мельниченко оголосив свою готовність співпрацювати з Генеральною прокуратурою України.
Дотепер генеральний прокурор висував ряд передумов, які викликали стурбованість пана Мельниченка в тому, що докази, які знаходяться в його володінні, можуть бути підроблені.
Зараз пан Мельниченко запевнив мене, що він готовий надати свідчення Генпрокуратурі після того, як буде проведена міжнародна експертиза записів, що заслуговуватиме на довіру.
Я погодилась допомогти відібрати міжнародних експертів у консультаціях з усіма сторонами та діяти в якості посередниці. Він також погодився надати експертам будь-які пояснення, що будуть необхідні для проведення експертизи.
Мені такий порядок дій видається розумним варіантом вирішенням питання, і тому я попросила Генерального прокурора підтримати його також.
— Чи пояснив Мельниченко, чому він не повертається в Україну?
— Наскільки я зрозуміла, основною причиною є турбота про безпеку родини. Також, як відзначає пан Мельниченко, його візити в Україну можливі лише за згодою уряду США. Інакше буде скасовано його статус біженця в США.
Одночасно він також підтверджує свою готовність приїхати та свідчити в українських судах. Насправді його поїздка в Україну може бути й не потрібною для цілей розслідування, оскільки всі слідчі дії можуть бути проведені за сприяння Департаменту юстиції США в межах процедур правової допомоги.
— Чи відомо вам, що Мельниченко з незрозумілих причин регулярно навідується до Москви?
— Я чула подібні твердження, проте в мене немає доказів для того, щоб підтвердити або спростувати їх.
— Якими будуть ваші пропозиції як доповідача?
— На минулому тижні я надіслала пану Піскуну листа з проханням підтримати пропозицію стосовно експертизи записів і наступних свідчень пана Мельниченка та, відповідно, зробити всі необхідні для цього практичні кроки.
У понеділок, 4 липня, я отримала його дуже оперативну відповідь, у якій він, на жаль, не відповів на мою конкретну пропозицію. Тому наступного дня, 5 липня, я була змушена знову надіслати йому листа з проханням роз’яснень.
Я також вирішала домагатись розширення моїх повноважень як доповідачки, щоб включити до мого мандату інші резонансні справи, які, зокрема, досліджувались слідчою комісією Верховної Ради, у тому числі справи замаху на життя колишнього депутата Олександра Єльяшкевича та нападу на Олексія Подольського, помічника іншого народного депутата.
Незважаючи на твердження, що записи розмов колишнього президента Кучми, нібито зроблені майором Миколою Мельниченком, можуть надати корисні докази, прогресу в розслідуванні (цих справ) досягнуто не було. Варто відзначити, що у двох раніше ухвалених резолюціях Парламентська асамблея Ради Європи настійливо закликала українські органи влади розпочати нове розслідування справи Єльяшкевича.
Якщо автентичність записів буде підтверджена незалежною експертизою у відповідності з українським кримінально-процесуальним законодавством, їхній зміст, що вказує на вчинення злочинів (не лише в справі Гонгадзе), має бути розслідуваний, і винні притягнуті до відповідальності. Це підтвердить відданість України верховенству права.
— Яких висновків ви дійшли за ці півроку перебування на посаді доповідачки у справі Гонгадзе?
— Ще занадто рано робити остаточні висновки. У березні я зробила візит у Київ, а у квітні представила Комітету з юридичних питань та прав людини ПАРЄ свій вступний меморандум з цієї теми.
Комітет уповноважив мене зробити наступний візит для збору фактів, а також запросити до Страсбурга пана Мельниченка та судово- медичного експерта пана Івасюка, з якими я і зустрілась під час останньої сесії ПАРЄ у червні.
Моїм першим враженням у березні було те, що справа Гонгадзе розглядалась багатьма провідниками помаранчевої революції як політичний лакмусовий папір, яким вимірюватиметьcя серйозність нової влади у відновленні верховенства права в Україні.
Я була вражена рішучістю кількох моїх співрозмовників пройти весь шлях до верху ланцюжка замовлення вбивства, використовуючи всі доступні засоби доказування, включно з відомими плівками Мельниченка». Разом з тим я була здивована очевидною взаємною недовірою між кількома ключовими гравцями.
Після прориву, який ми спостерігали в лютому-березні, коли були арештовані підозрювані у вбивстві Гонгадзе, розслідування дещо уповільнилось.
Це тим більше є тривожним, оскільки прокуратура зробила заяви, що формально справу «розкрито». Я переконана, що хоч яким би був підхід української кримінальної статистики до цього питання, справа не може вважатись розкритою доти, доки весь ланцюг злочинців не буде відданий правосуддю, тобто предстане перед кримінальним судом.
На жаль, також відсутнє розслідування попередніх процедурних порушень, учинених як до зникнення Георгія Гонгадзе, так і після того, як у Таращі було знайдено обезголовлене тіло.
Я також не задоволена тим, що записи, які, як стверджується, були зроблені паном Мельниченком, не були до сих пір піддані повторній експертизі міжнародною групою експертів, включно з представниками українських органів влади.
Я запропонувала мою допомогу як генеральному прокурору, так і пану Мельниченку, для того, щоб знайти вихід із цієї ситуації.
— З ким з української влади ви контактуєте, які ваші враження?
— У березні я мала тривалі та плідні зустрічі з лідером Соціалістичної партії Морозом, заступником Голови Верховної Ради Мартинюком, заступниками міністра юстиції Ємельяновою та Мармазовим, міністром внутрішніх справ Луценком, головою тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування справи Гонгадзе та інших резонансних справ Омельченком, генеральним прокурором Піскуном, заступником Державного секретаря України Моциком.
Я також зустрічалась з адвокатом матері Георгія Гонгадзе паном Федуром. Головним контактом є, звичайно, генпрокурор Святослав Піскун, чию допомогу та співпрацю я високо ціную.
— Які реальні механізми вашого впливу на те, щоб справа Гонгадзе була розслідувана?
— У майбутньому я представлю свій повний звіт Парламентській асамблеї, яка прийме рішення щодо відповідної резолюції і, можливо, рекомендації Комітету Міністрів (Ради Європи. — Ред. ). Я також знаю, що за справою Гонгадзе стежить ще й Моніторинговий комітет ПАРЄ. Мої висновки, ймовірно, будуть взяті до уваги й там.
— Як ви розцінюєте березневу заяву Ющенка, що справа Гонгадзе розкрита?
— Особисто я сумніваюсь, що була потреба в такій заяві. Але не знаючи конкретних обставин, що зумовили таку заяву, я не хочу критикувати президента Ющенка, мужність та рішучість якого я дуже поважаю.
— Українська влада постійно прагне зняти моніторинг ПАРЄ з України. Якщо не буде покарано замовників, а лише виконавців убивства Гонгадзе, чи можливе зняття моніторингу?
— Моніторингова процедура здійснюється відповідним комітетом Парламентської асамблеї та його двома співдоповідачками. Я не можу давати коментарі з цього приводу. Проте на цьому тижні Київ відвідує делегація ПАРЄ високого рівня, включаючи голову Асамблеї пана Рене ван дер Ліндена, якому ви можете задати це запитання.
Я можу лише повторити мою власну думку, як доповідачки, що справа Гонгадзе може вважатись розкритою лише, якщо ті, хто стояв за організацією цього вбивства, відповідатимуть у суді.
— Чому ви погодились бути доповідачкою у справі Гонгадзе?
— Розслідування справи Гонгадзе — це тест демократії в Україні. Вона також стала важливою для свободи слова в Європі в цілому. Якщо журналіст не може відчувати себе у безпеці, коли робить свою справу, то свобода слова перестане існувати.
Ось чому надзвичайно важливо притягнути до відповідальності тих, хто вчинив та задумав цей злочин. Парламентська асамблея кілька разів наполягала на тому, що ця справа має бути розкрита. Тому я була рада стати доповідачкою у цій справі, незважаючи на те, що вона надзвичайно складна.
ДО РЕЧІ
Генпрокурор Святослав Піскун, який на кілька днів літав до Сполучених Штатів Америки, так і не побачився там з колишнім майором держохорони Миколою Мельниченком. Про це повідомило радіо «Свобода». При цьому Мельниченко звинувачує Піскуна в зриві зустрічі, оскільки на минулому тижні в четвер надвечір, як свідчить радіо «Свобода», адвокат Мельниченка, представники Генпрокуратури повідомили, що Піскун хоче зустрітися з майором у Вашингтоні в п’ятницю або суботу. Але адвокат Мельниченка, який живе в штаті Нью-Йорк, а це на відстані близько 500 кілометрів від американської столиці, попросив організувати зустріч в понеділок. Майор в п’ятницю сам заніс в посольство України в Вашингтоні копії листів, які підтверджують його готовність до переговорів, — стверджує адвокат. Проте Піскун вилетів із Вашингтона, за інформацією Мельниченка, ще в п’ятницю увечері. Майор вважає, що Піскун не хоче, «щоб на лаву підсудних сів колишній президент Леонід Кучма»: «Для того, щоб мої записи були залучені як речовий доказ вбивства як Георгія Гонгадзе, так і замаху на життя Олександра Єльяшкевича, потрібні дві речі. По- перше, щоб Генпрокуратура визнала записи автентичними і, по- друге, щоб були надані мої свідчення» — заявляє Мельниченко.
