«Подивіться, яке у вас оточення, поки не пізно. Якщо з них хтось зможе перемогти, треба дивитися, кого вони приведуть до влади», — передає застереження Володимира Горбуліна Інтерфакс-Україна. «Це має бути запитанням усього українського народу», — закінчує на високій ноті Володимир Павлович. Зрозуміло, автор цих рядків не може відмовити собі в задоволенні нагадати шановним чиновникам, в якому оточенні знаходяться вони. Їх оточували такі люди, як Лазаренко, продовжують оточувати Волков, Рабинович, Пінчук — це тільки ті прізвища, до яких «є запитання» чи то в місцевих, чи то у закордонних правоохоронних органів і депутатських комісій. Але головне навіть не в цьому. Володимир і Валерій Павловичі мимоволi підкинули іншу тему — про те, що випадок із Вітренко — це діагноз існуючому режиму.
ЗАМАХИ І ЗМОВИ
Абсолютно очевидно, що «підрив» Вітренко безпрограшний тільки для одного кандидата і вже точно не принесе ніяких дивідендів Олександру Морозу. Із самого випадку очевидно, що ніхто, звісно, всерйоз не збирався вбивати Наталiю Михайлівну. Всі знають, що так це не робиться: якщо людину справдi хочуть убити, то в більшості випадків її вбивають. Вибухівка (а тим більше «не зовсім бойова» граната в натовпі) — останній iз способів, який використовується для цього. Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що, вочевидь, не було і свідомої установки на імітацію замаху. Будь-який результат був задовільний — виживе Вітренко — добре, отже, її шанси вийти у другий тур зростуть, а там «народ за бабу не проголосує». Не дай Бог, щось із Наталiєю Михайлівною трапиться — теж нічого, можна повернутися до «варіанту Симоненка». У будь-якому випадку шанси «канівського» кандидата впадуть, чого й потрібно було досягти. Звісно ж, це припущення, і автор нікого не звинувачує (якщо така комбінація і була, не думаю, що про неї знали перші особи), просто події (а також коментарі влади та їхніх ЗМІ до них) найбільш логічно вписуються в таку схему.
До речі, та обставина, що, не дочекавшись розслідування, справу повернули проти Мороза, — вже свідчить проти влади. Все це може бути пророблене за наявності повного контролю за правоохоронними органами і більшістю ЗМІ. Якщо все саме так і трапилося (про подробиці події столичні журналісти дізналися раніше від місцевих, а міліція оголосила про свою «єдину версію» практично до початку слідства), то випадок з Вітренко, незалежно від того, хто його організував, — передусім діагноз існуючій влади.
ШТАБИ ТА ПРОВОКАТОРИ
Повернімося до наших Павловичів і вказаної ними кадрової проблеми. Не буду нічого говорити про Іванченка та його брата, котрий ніби-то кидав гранату (тим більше, що зараз стають відомі нові факти), питання не в особистостях, а в системі. Абсолютно ясно, що заслати провокатора у «ворожу команду» не становить жодних труднощів, бо команди формуються відкритим, демократичним шляхом. Беручи участь у різноманітних виборах, можу сміливо стверджувати — у штабах повнісінько шахраїв, некомпетентних людей і просто пройдисвітів, котрі розраховують на майбутню високу посаду. У наших умовах — це, на жаль, нормально і практично неминуче. «Перевірені кадри» виховуються в партіях у ході постійних виборчих кампаній. Для цього треба час і нормальна обстановка для розвитку партій. Хто протягом 7 років робив усе, щоб перешкодити становленню партій? Запитання зовсім не риторичне, а відповідь — ще один пункт у діагнозі.
Щоправда, за більш або менш нормальної обстановки на виборах користь від «своїх» людей у чужій команді мінімальна. Що відкритіша система, то важче з нею боротися шляхом шпигунства. Провокатор корисний тоді, коли існують секрети — у його хазяїв або в місці його перебування (в нашому випадку «секретом» володіє влада). І ось тут з'ясовується, що проти кидків гранати в одного кандидата «від імені» іншого не існує іншого захисту, окрім незаангажованої та дисциплінованої влади, вільної преси, політичної культури та інших речей, котрі здаються пустим звуком. Запишемо ще один пунктик у діагноз.
КРИВІ ДЗЕРКАЛА
У кадровій проблемі в контексті виборів існує ще один показовий момент. Формально у нас не переслідують з політичних мотивів, у нас переслідують з мотивів «економічних» і «кримінальних». У результаті, якщо у вас виникне бажання влаштуватися у штаб опозиційного кандидата, кращою для вас характеристикою будуть факти переслідування з боку влади і особливо — «правоохоронних органів». У 90% випадків — це гарантія вашої чесності, непідкупність наявності громадянської позиції та здатності її обстоювати. А в інших 10%? А якщо ви дійсно злочинець і маєте проблеми із законом, а не з владою? Ви будете залежати від влади, вас можна «заслати» і використати, коли треба. Те, що слова і вчинки в цій країні в більшості випадків означають зовсім не те, чим є, — безумовна «заслуга» влади і ще один пункт у діагнозі.
ОРДЕН МЕЧОНОСЦІВ
І останнє. Ми вже говорили про те, що відкрита система не здатна протистояти недемократичній владі. Замах на Вітренко примушує вважати, що єдиним способом захисту від подібних провокацій є створення «ордена мечоносців», замкненої структури із внутрішньою системою безпеки, жорстким підбором кадрів тощо. Вже давно перевірено на практиці (і навіть теоретично обгрунтовано), що, прийшовши до влади, подібна структура переносить на державу свої методи організації. Те, що ще якось працювало в рамках невеликої структури, в рамках країни перетворюється на свою протилежність. Система безпеки стає системою доносів, відданість справі — відданістю вождеві тощо. Для мене це, мабуть, найстрашніший висновок і пункт у діагнозі: влада робить все для повернення тоталітаризму.
