Виступаючи перед учасниками Українського фінансового форуму, віце-прем'єр Сергій Тигипко пообіцяв, що нещодавно ухвалені податкові не змінюватимуться впродовж кількох років. Навіть якщо припустити, що цього разу держава дотримає своєї обіцянки, варто поміркувати: а чи добре це? З одного боку, можливо, завдяки цьому бюджет майбутнього року уникне долі багатостраждального бюджету-97, та й інвестори воліють стабільності. Але означає це також і консервацію системи оподаткування на багато років, особливо, якщо на чинній базі буде підготовлено й податковий кодекс. Нові закони змінили ранішу порочну практику далеко не радикально, а деякі фахівці, як от голова асоціації "Укрконсалтинґ" Віталій Марґуліс, вважають навіть, що надмірна складність і заплутаність законодавства вкупі з особистим інтересом контролерів сприятимуть корупції ще більше.
Чим довше існує ця система, тим більше "вростають" у неї підприємства та держструктури. Компанії, які не навчилися вдавати, що чесно сплачують податки, вже "померли", а ті, кому всміхнулося щастя - квітнуть та успішно купують нових і нових політиків та ЗМІ. Що ж до чиновників, то "щасливці" розв'язали цю проблему ще на самих початках діяльності, чи навіть ще раніше, інакше вони не побачили б успіху: такі вже правила гри в нашій країні.
Відтак практично всі, хто міг завдяки своєму впливу стати локомотивом податкової реформи, виявляються зацікавленими у збереженні статус-кво. Справді, якщо держава встановить такі податки, за яких ефективне підприємство зможе обходитися без бартеру, "готівковості", а також податкових пільг на інших особливих привілеїв, то щезне необхідність не тільки в економічному генії майстрів бартерних і "чорних" справ, але й у значній частині "послуг" чиновників і депутатів. Навіть гірше - що міцнішим стає непорушний союз державних діячів та їхніх "підопічних", то більше грошей, а отже й реальної влади концентрується саме у брудних руках, як тих, що дають, так і тих, що беруть, а також тих, що карають. Що довше триває ця "дружба", то більше всі інші привчаються бачити в державі чужу та ворожу силу - а значить, не ходити на вибори й усіма силами ухилятися від податків. Зрозуміло, при цьому "плебс" навіть теоретично не може конкурувати з сильними світу цього, що їх цілком влаштовує.
Проте країна при цьому нестримно котиться вниз: уже сім років триває безпрецедентний спад. Ба більше, нині він сягнув тієї критичної межі, за якою економічна криза перетворюється на руїну - катастрофічно зужито електростанції, життєво важливі заводи, інфраструктуру. Ніхто не хоче вкладати гроші в їхню реконструкцію, а керівники часто-густо або не здатні організувати роботу, або ж просто заклопотані "проїданням" основних фондів. Щоб зламати усталені стереотипи й зліквідувати стійкі "паразитні зв'язки", потрібна радикальна, як за часів непу, реформа оподаткування. І якщо зволікати з нею, то наша економіка може врізати дуба.
Ясна річ, можна зрозуміти й головного податківця країни Миколу Азарова, коли він каже про важливість стабільного податкового законодавства: підприємства справді потерпають не лише від поганих законів, але й від повсякчасної їх зміни. Це саме ставлять на карб нашій державі іноземні інвестори. Нелегко також розробити бюджет на основі принципово нових податків: тепер надходження хоч сяк-так можна спрогнозувати, а якщо податки будуть іншими, ніхто не знає, скільки грошей вдасться зібрати. Навіть косметичні зміни, запропоновані в горезвісному "Пакеті економічного зростання", щасливо провалили ухвалення цьогорічного бюджету. А справді інша податкова система - це цілий пакет зовсім інших нових законів, які треба буде розробити (кому?) й ухвалити (коли?). Щоб запроваджувати їх президентськими декретами, потрібен щонайменше новий де Голль.
Але потреба в новій радикальній реформі оподаткування, можливо, ще нагальніша, ніж ухвалення бюджету. Справді, що ж збираються обговорювати й ухвалювати парламентарі? Головне "досягнення" нинішньої системи - це те, що бюджет у нашій країні спирається на меншу частину економіки, а держава змушена позичати гроші під величезні відсотки, в той час як на порядок більші суми крутяться "в тіні". А втім, як сказав мудрець, "і це мине". Економічні закони невблаганні: якщо система не працює, то вона не може бути стабільною, і рано чи пізно, мирним і цивілізованим шляхом або внаслідок економічного краху, але на зміну їй прийде нова. Крах "розвинутого соціалізму" наочно продемонстрував, що назрілі питання необхідно розв'язувати своєчасно. Інша річ, що важко уявити собі, як можна їх розв'язати в рамках сьогоднішньої політичної системи. Проте, якщо будинок споруджено на кривих підмурках, постійні зсуви й тріщини - навіть не головна його вада: куди страшнішою є перспектива одного дня загинути під уламками. Не кажучи вже про те, що будувати такий будинок - робота вкрай невдячна: хоч як дбай, нічого путнього не вийде.
