Ось і повернулося в Київ свято. Знову пістрявіють різнокольоровими прапорами та плакатами вулиці й площі, а потяги й автобуси звозять до столиці публіку, що бажає взяти активну участь в українській бієннале або просто подивитися... Музика, гомін, дружно виголошені речівки... Уже і Європа знає: в нас традиційна подія під назвою «Політична криза».
Радує прогрес... Порівняно з минулим помітне зростання професіоналізму, ні, не політичного, швидше художньо-артистичного, спортивного й просто організаторського. Тому наша бієнале стає загальноєвропейським шоу — на кшталт конкурсів «Євробачення». Домогосподарки всієї Європи сидять біля телевізорів, із задоволенням спостерігаючи за добре підготовленими масовими й поодинокими сценами, що транслюються з Києва, й обговорюючи шанси конкурсантів.
Так, ми стаємо популярними, ми зростаємо.
У колонах демонстрантів у нас дедалі менше жалюгідних аматорів і дедалі більше майданних професіоналів, які чесно й вправно відробляють свій хліб.
Преса та вболівальники відзначають явне підвищення рівня команди «синіх». Багато людей вважає, що в конкурсі майданів вони виглядають набагато професійніше й ефектніше, а помаранчеві знову намагаються виїхати на голому ентузіазмі і з найменшими фінансовими витратами. Це може коштувати їм перемоги в загальнокомандному заліку. Скупий платить тричі.
Непогано виглядають капітани команд. Обидва ввічливі, але в міру агресивні (принаймні поки). У конкурсі капітанів, проведеному перед іноземними дипломатами, сили були приблизно рівними. Відзначимо дещо більшу майстерність капітана помаранчевих — він тепер набагато вільніше тримається на сцені. Однак йому не слід відмовлятися від своєї «фірмової» фрази «Бандитів у тюрми». Два роки тому вона заводила учасників і вболівальників з півоберту. Це був бренд. Публіці завжди потрібна якась цікавинка.
Проте й капітан «синіх» дарма уникає своєї улюбленої зоологічної термінології. Вона робила його мову образнішою, а докази — переконливішими. Але на його користь — поліпшення знання державної мови.
Фахівці одностайно зазначають, що несподіваний трансфер Мороза, гравця-віртуоза з підступними, завжди несподіваними фінтами, готового, однак, залежно від ситуації, пробити й по власних воротах, — його трансфер у дисципліновану команду Ріната Ахметова загострив інтригу, й тепер закордонному тренеру «синіх» доведеться іноді похвилюватися й у простих ситуаціях.
Дуже вдало вписалися в дружний ансамбль «синіх» комуністи. Душа радіє при спогляданні ідилічного єднання представників бюрократичної праці та олігархічного капіталу. Мимоволі спадає на думку, що пакт Москви з Берліном 1939 року був не тактичним, а стратегічним вибором ВКП(б). Тоді не склалося.. Просто партнери недостатньо розуміли один одного, не домовилися.
Тішить чудовими ходами Компетентний Суд (скорочено КС), особливо його голова. Коли він (голова) в розпал конституційної кризи подав у відставку, ми всі просто шаленіли від захвату й страшенно почали його поважати. Адже одразу стало видно, що людина дуже скромна й знає своє місце. Взагалі, із заявою про відставку — це було круто!
Посилює загальний інтерес поява жорсткої конкуренції в жіночому розряді. Неподільно панівна тут під час минулої бієнале леді Ю. отримала нарешті гідну суперницю в особі леді Раїси Б., яка несподівано для всіх змінила не тільки зачіску, а й майже весь імідж. Обидві виглядають дуже сексуально, що обіцяє їм непогані перспективи в політичному шоу-бізнесі.
Отже, конкурси й змагання в самому розпалі... Нас чекає вже традиційний футбольний матч. «Сині», які програли два роки тому, безсумнівно, постараються взяти реванш. (А все-таки шкода, що й Тимощук продався клятим москалям!)
На черзі, крім цього, перетягування каната (як у буквальному, так і в переносному розумінні). Захоплюючим обіцяє бути командне биття в порожні бочки. Не виключені поки з програми й військово- спортивні ігри — з нічним виходом з казарм і кросом по нерівній місцевості.
Загалом, попереду ще багато цікавого.
А фахівці вже роблять прогнози на наступні бієнале. І, до речі, є дуже цікаві пропозиції. Наприклад, провести конкурс краси. Уявляєте, леді Ю. і леді Б. виступають перед іноземними дипломатами у широкій програмі: політичний спіч, сучасний танець, демонстрація фігури в купальному костюмі...
Та й чоловіки-капітани могли б не лише похизуватися перед іноземним дипломатичним корпусом своїм красномовством, а й продемонструвати свої мускули і об’єм грудей у класичних позах боді-білдингу. Це було б краще, ніж банальна бійка, до якої намагаються звести нашу бієнале деякі технологи шоу-бізнесу.
Є цікаві пропозиції й для КС. Його голові чимало людей рекомендують не подавати у відставку, а просто сховатися вдома в шафі й перечекати там кілька місяців, поки все якось саме улагодиться.
Принадною є пропозиція деяких фахівців розглядати справи в КС протягом декількох років або навіть десятиріч з транслюванням засідань по телебаченню — це було б щось на кшталт українського варіанту «Санта-Барбари» й, без сумніву, зміцнило б авторитет вітчизняної судової системи, особливо в афро-азійській зоні нашого впливу.
Народні свята зазвичай завершуються у нас після захопливих судових розглядів загальними виборами, які й визначають переможців. Але дедалі наполегливіше звучать пропозиції, не позбавлені мудрості: натомість заснувати міжнародне журі на чолі, скажімо, з Хав’єром Соланою або Аллою Пугачовою, яке, підрахувавши бали в окремих видах програми, й визначить команду-переможницю в загальному заліку. У результаті ми зможемо зекономити на виборах. Взагалі, економія на виборах має стати стрижнем нашої національної ідеї. Давно помічено, що чим менші витрати на вибори, тим простіше й веселіше живе народ. Як, наприклад, у Лівії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Центрально-Африканській Республіці... Бажаною метою графи витрат має стати круглий нуль.
Надходять й інші ділові пропозиції. Але це все вже для майбутніх свят «народної демократії».
А поки старайтеся не відійти далеко від майданів і телеекранів, шановні співгромадяни; нас чекає найближчим часом багато захопливого й несподіваного. І найцікавіше, звісно, ще попереду.
І не звертайте уваги на тих, хто стверджує, що все це вже набридло, і Європі вже не цікаві ні наші шоу-кризи, ні наші веселі й меткі політики, кожний з яких бажає отримати все одразу й негайно.
Там, на Заході, громадяни розважаються в масовому порядку вже цілі століття. Там тобі й бій биків, і апельсинові битви на вулицях, і пивні фестивалі, й карнавали. От і в нас тепер також є своя традиція весело й здорово проводити час, яку ми встигли полюбити: майдани... тисячі людей, що об’єдналися в єдиному пориві... піднесений настрій... життя в наметах на свіжому повітрі... улюблені керівники на підмостках... ігри й конкурси... легкі заворушення, що ні до чого не зобов’язують... І все це своє, рідне. Не треба нам ні їхніх пивних фестивалів, ні карнавалів з оголеними жінками... Як казали стародавні римляни: кожному своє.
І остання пропозиція. Давайте перенесемо столицю до Одеси! Там це все було б іще дотепніше, ще життєрадісніше й веселіше.
