Учора керівництво Народно-демократичної партії переконувало
журналістів, що до обрання лівого спікера партія не причетна.
Водночас голова партії Анатолій Матвієнко визнав, що «з кон’юнктурних
міркувань обрання Олександра Ткаченка підтримала й певна частина оточення
Президента».
Анатолій Сергійович нагадав, що дві фракції, «з якими працювали Володимир
Горбулін та Олександр Разумков», підтримали Ткаченка.
Матвієнко заявив, що партія домагатиметься очищення оточення Президента
від людей, для яких «головне не авторитет Президента, а місце біля Президента»,
а мета діяльності НДП «не Президент, а зміна життя на краще». Для цього
партія «штовхає» Президента вправо.
Ще одне питання: чого член НДП Валерій Пустовойтенко раптом вирішив
реструктуризувати борги рідної для Ткаченка асоціації «Земля і люди»? Анатолій
Матвієнко сказав, що партія розбереться і зробить висновки.
Але якщо НДП навіть і «розбереться» з лідером свого партійного списку,
то навряд чи ми про це дізнаємось і навряд чи постраждає від того партійна
кар’єра Пустовойтенка. Адже НДП поки що не збирається ставати в опозицію.
Хоча в партії є політики, які вважають опозиційність необхідною умовою
збереження партії. Один із них — Тарас Стецьків.
— Обрання Ткаченка спікером багато хто схильний розцінювати, як перемогу
Президента, принаймні, як його компроміс із лівими депутатами.
— Це сталося, по-перше, з відома адміністрації Президента і за її схвалення.
Люди, які порадили Президенту піти на такий крок, на мою думку, просто
підсунули йому величезну свиню. Хто це робив — немає жодного значення.
Якщо це робили люди в адміністрації Президента без відома самого Президента,
він мав би їх звільнити з посади. Якщо ж він цього не зробив, то, відповідно,
такий крок був ним схвалений. Я думаю, обрання Ткаченка стало найбільш
яскравим, показовим моментом у тому, наскільки особистісний фактор превалює
над політичним. Персональна неприязнь Президента до Мороза та Лазаренка
визначила весь цей двомісячний марафон.
Можна порівняти вибори спікера в Україні, Росії та Молдові. В останній
комуністи взяли 35 відсотків, однак п’ять демократичних фракцій, які між
собою, зауважте, ворогували, в одну ніч зібралися створили опозицію, внаслідок
чого комуністи не отримали жодної посади. У Росії з відома Єльцина домовилися
про лівого, але не одіозного спікера. Демократи собі в такий спосіб виторгували
посади заступників і голів ключових комітетів. В Україні, керуючись особистими
симпатіями чи антипатіями Президента, ми пішли на двомісячний марафон,
а в результаті нас просто здали. Обрання Ткаченка, безумовно є перемогою
Президента, оскільки ми отримали практично ніякого спікера. Тим більше
залежного у багатьох справах по лінії прокуратури.
— Роман із Президентом на цьому може закінчитися? Пригадую, свого часу
ви заявляли, що його штовхають «здати» НДП.
— Рівень довіри до Президента підірвано. Ті ж самі сили, які у листопаді
минулого року штовхали Президента на «здачу» НДП, тепер штовхають його,
аби використати НДП як гарматне м’ясо. Власне, так воно й було протягом
двох місяців. Пізніше (я не хочу використовувати різких висловів) захочуть
використати партію і викинути, мов непотрібну річ. Тепер до нас додався
ще й Народний рух. Це дві фракції, котрі найпослідовніше стояли на боці
Президента у цій спікеріаді, і вони найбільше програли. Оточення Президента
змусило його піти на обман тих фракцій, які його найбільше підтримували.
— І що ви робитимете далі в ситуації, що склалася?
— Думаю, що Рух і НДП мають перейти зараз у парламентську опозицію або
оголосити себе парламентською меншістю, котра не несе відповідальності
за рішення більшості. Тільки створення стійкого альянсу Рух і НДП дозволить
і одним, і іншим зберегти своє обличчя і взагалі себе на політичній карті
України. Якщо ж сили в адміністрації Президента і в самій НДП штовхатимуть
і далі партію на сліпу підтримку Президента, то НДП немає шансів.
— Такі сили таки є...
— Є такі сили. Безперечно. Є люди, які не мислять свого існування, як
політики, без підтримки Президента. Однак повторю ще раз: від самого Руху
й від самої НДП залежить зараз політичне майбутнє цих організацій, якщо
буде сліпа підтримка Президента після того, що сталося, НДП стратегічного
майбутнього не матиме. Рух, заявивши про опозицію, зберіг політичне обличчя,
і зберігає свій електорат.
— А яке співвідношення пропрезидентських і опозиційних сил у самій партії?
— Партія заскочена такою ситуацією. Тому зараз я не можу точно прогнозувати
це співвідношення.
