Атомна енергетика України працює ефективно і, за твердженням фахівців, безпечно. Більш того, суспільство прийшло до розуміння того, що вона повинна розвиватися, нарощувати потужності, слугувати основою для збільшення експорту електроенергії. В Україні фактично завершується будівництво двох нових атомних блоків — на Хмельницькій і Рівненській АЕС. Під час відвідин останньої Президент України Леонід Кучма наголосив, що добудування атомних блоків — це справа державного значення, і що атомна галузь, як жодна інша, вимагає вельми високої відповідальності та компетентності. Глава держави високо оцінив позитивні зрушення в роботі НАЕК «Енергоатом», які сталися протягом останнього року — відтоді, як компанію очолив Сергій Тулуб, — і пообіцяв їй свою підтримку.
Чотири атомні станції, чия частка у встановленій потужності всієї енергогенерації України становить лише 22,7%, виробляють 45,9% електроенергії країни. При цьому головний показник ефективності атомної енергетики — коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) — постійно зростає. За 11 місяців 2003 року він становив 78,4% і в порівнянні з аналогічним періодом 2002 року виріс на 3,2%. Але, звичайно, в такому складному господарстві, що постійно розвивається, як атомна енергетика, час від часу виникають і якісь збої. З цього почалася розмова кореспондента «Дня» з президентом компанії.
РІВЕНЬ ГОТОВНОСТІ
— Зима — традиційно складний час для української енергетики. Чи впевнені ви в тому, що вона в цей відповідальний період працюватиме надійно та безпечно? Чи достатній запас палива? Чи повністю виконано план ремонтних робіт?
— Підсумки ремонтної кампанії цього року позитивні. Усі роботи на дванадцяти енергоблоках своєчасно профінансували і виконали згідно із встановленими графіками. На сьогодні в плановому ремонті перебуває тільки один енергоблок, і він скоро стане до ладу. На зиму в ремонті залишиться лише один енергоблок Запорізької АЕС, де одночасно не можуть працювати всі шість реакторів — немає можливості видати цю потужність до загальноукраїнської енергомережі. А в принципі ми сподіваємося, що всі атомні блоки зможуть працювати надійно — це наша основна турбота. Але не можна забувати, що це вельми складне обладнання. І, крім того, деякі блоки відпрацювали вже досить тривалий ресурс. Ситуація ускладнюється тим, що довгий час ставлення до надійності атомної техніки було не найкращим: не виконували цілу низку заходів щодо підвищення стійкості енергоблоків. На жаль, накопичені проблеми протягом одного дня вирішити не можна. Тому, як кажуть, від деяких проблем не можна зарікатися — все може бути. З упевненістю можу говорити тільки про рівень безпечної експлуатації — він відповідає всім вимогам, у тому числі й міжнародних організацій. Створено необхідний запас основного обладнання та запасних частин, який дозволить у разі нестійкої ситуації своєчасно провести необхідні заміни, надовго не зупиняючи енергоблоки. Отже, я впевнений: наша компанія країну не підведе.
— А паливо?
— Свіже ядерне паливо завезли на всі енергоблоки згідно з графіками і планами його завантаження й оплатили відповідно до контрактних умов. Тут жодних проблем немає.
ПЕРЕД ПУСКОМ
— Відбулося перше засідання урядової комісії з прийому в експлуатацію блоку № 2 Хмельницької та № 4 Рівненської АЕС. Чи означає це, що будівництво ввійшло в завершальну фазу, і що ваша компанія має достатньо коштів для введення в дію цих об’єктів?
— Так, це свідчить саме про те, що спорудження цих об’єктів ввійшло в завершальну фазу. На деяких уже тривають пусконалагоджувальні роботи. Триває приймання приміщень, обладнання, його ліцензування, складають відповідні акти... Психологічно колектив налаштований завершити роботи у встановлені урядом терміни та запустити нові енергоблоки. З фінансуванням трохи складніше. Коштів на запланований обсяг робіт нібито вистачить, але ще треба закупити обладнання, а перед тим провести за нього передоплату та проплатити в цілому. Крім того, час від часу виникає потреба в додаткових проектних, монтажних та будівельно-монтажних роботах. А джерело фінансування одне — це спеціальний фонд державного бюджету. До нього централізовано перераховують спецнадбавку до нашого тарифу. Її ми і направляємо на об’єкти капітального будівництва. Звичайно ж, цих грошей сьогодні не вистачає. Тому ми випустили облігації НАЕК «Енергоатом» і розраховуємо отримати додатковий ресурс для завершення будівництва — 500 мільйонів гривень. Я впевнений, що наш колектив також не стоятиме осторонь цієї справи. Наприклад, я як президент компанії придбаю кілька облігацій, щоб зробити ще й особистий фінансовий внесок у добудування енергоблоків. Вартість однієї облігації — 1000 гривень. Ці цінні папери розміщують під 12% річних. Я думаю, що це хороше вкладення грошей і запрошую до цього не тільки банківські структури, а й усіх громадян України.
— Ці гроші повністю покриють усі потреби, пов’язані з добудуванням і пуском блоків?
— Ні. Тому ми робимо ставку і на власні додаткові ресурси, які сподіваємося отримати за рахунок вироблення додаткових обсягів електроенергії. Крім того, ми продовжуємо роботу з Європейським банком реконструкції і розвитку та сподіваємося, що він усе ж таки надасть кредит на ці блоки.
— Про облігації. Їх зможуть купити тільки працівники компанії чи також будь-який громадянин України, висловивши таким чином довіру їй?
— Хотілося б, щоб їхніми власниками стало якнайбільше людей. Але це складна операція — адже це не хліб у крамниці купувати. Тому ми не зможемо поширити їх по всій Україні, навіть якби хотіли. Це тривалий процес, а часу на підготовчу роботу ми вже не маємо. Як раніше казали — строки не чекають. Тому ми певною мірою цю роботу проведемо, але скільки зможемо, скільки встигнемо... Багато що тут залежатиме від банків, на чию співпрацю і довіру ми розраховуємо насамперед.
«РИНКОВА» ЗРІВНЯЛІВКА
— Донедавна енергоринок розплачувався з вашою компанією за поставлену електроенергію на всі 100%. Тепер «Енергоатом», як кажуть, зрівняли в правах. Чи існували для цього об’єктивні причини, та якими можуть бути наслідки цього кроку?
— На мій погляд, це несправедливе рішення. Минулого року, коли розглядали питання про зниження на 18% тарифу, за яким «Енергоатом» продає електроенергію на енергоринок, однією з умов цього була обіцянка забезпечити пріоритетну та 100-відсоткову оплату нашого «урізаного» тарифу. Саме на цих умовах ми погодилися його знизити, проте, розуміючи, що цих коштів буде недостатньо, щоб покрити всі наші витрати та потреби. За нашими розрахунками, повна оплата давала можливість збільшити надходження коштів із ринку.
У результаті ми справді отримали цього року «живими» грошима на 600 млн. гривень більше, ніж за цей самий час минулого року. Щоправда, при цьому скоротився такий показник, як випуск товарної продукції, але це дозволило стабільно фінансувати наші витрати, ввести в дію програму управління витратами та розпочати реструктуризацію компанії з метою підвищення ефективності її роботи.
Ефект наявний: сьогодні всі наші показники мають позитивну динаміку, ми профінансували, виконали і навіть перевиконали всі свої програми та пріоритетні завдання з поточної експлуатації, з підвищення безпеки. Майже вдвічі збільшили обсяг власних інвестицій, вклавши в капітальне будівництво в 1,6 разу більше, ніж минулого року. 51% електроенергії, яка доходить до споживача, — це електроенергія, вироблена на атомних електростанціях. Але частка «Енергоатома» в фінансовому обсязі ринку становить лише 25%. Річ у тім, що наша електроенергія найдешевша та її на ринку більше половини. Це добре позначається на фінансовій ситуації на енергоринку та в країні загалом, особливо на тарифах для споживачів.
Але я вважаю, що сьогодні проводять недалекоглядну і навіть помилкову тарифну політику, яка не приводить до оздоровлення енергетичної системи, а посилює проблеми та заганяє їх у глухий кут. Це ми явно бачимо на прикладі «Енергоатома». Сьогодні наш тариф настільки зарегульований — кожна стаття, кожен напрям, — що карається не тільки крок, а й міліметровий відступ убік. Хіба така могутня компанія, як наша, може безперешкодно розвиватися в подібних умовах?
— Ви не маєте поля для маневру?
— Звісно. Більш того, нас «б’ють» навіть за те, що, що ми перевиконуємо програму й отримуємо додаткові кіловат-години. Навіть Президент України про це говорив, цитую: «Коли є можливість нарощувати виробництво атомної енергії, його штучно стримують на користь вдвічі дорожчої теплової». Я вважаю, потрібно стимулювати зростання виробництва та спрямовану на це ініціативу, а отримані завдяки цьому доходи ми повинні мати право використовувати на найпріоритетніших напрямах діяльності компанії. Нас зарегламентували за статтями тарифу. Хоча стосовно інших компаній енергогенерації цього немає. А нас контролюють навіть у статті витрат на відрядження.
Ви запитували про причини перегляду тарифу для «Енергоатома». Відповідаю: сьогодні компанія працює за мінімально допустимим тарифом, який встановила НКРЕ, — 6,48 коп./кВт . год, що вдвічі нижче, ніж у теплових електростанцій (у розвинених країнах із ядерною енергетикою ці тарифи приблизно однакові). В умовах майже 100-відсоткової оплати відпущеної електроенергії та за рахунок раціонального розподілу фінансових ресурсів НАЕК «Енергоатом» змогла виконати виробничі та соціальні програми цього року.
Теплова генерація, яка працює за тарифом вдвічі вищим, отримувала до 2003 року значно більший відсоток оплати за електроенергію, тому кредиторська заборгованість енергоринку перед ними істотно нижча, ніж перед НАЕК «Енергоатом». Проте теплова генерація звернулася до ради «Енергоринку» та до міністерства, яке вважає її нібито рідною, а нас тримає за пасинків. Міністерство звернулося до Національної комісії з регулювання енергоринку (НКРЕ), а та видала свою постанову. Аргумент? Тому що теплові компанії ніби знаходяться у скрутному фінансовому становищі, не проводять ремонти, обладнання застаріле, неефективно працює...
З шахтарями і за газ теплогенерація не розплачується, а оскільки з газовим ринком ситуація погана — потрібно швидко забрати гроші в «Енергоатома». Таку постанову прийняли і розглянули на раді голосуючих директорів енергоринку. Ми з ним не погодилися і навіть звернулися зі скаргою до ринку. За наявними правилами його роботи, в тому випадку, якщо один із директорів, які голосують, не згоден із рішенням, він може його оскаржити та вимагати пропорційного голосування (відповідно до внеску в ринок). Як запасний варіант (якщо нам відмовлять у такому голосуванні), ми запропонували зібрати загальні збори засновників ринку, на скликання яких за правилами ринку відводять 21 день. Але рада голосуючих директорів не прийняла нашу скаргу, відмовилася поставити нашу пропозицію на пропорційне голосування, а загальні збори призначила аж на 15 січня, тобто практично на місяць пізніше за допустимий термін. Ось так ущемляють права засновників на цьому так званому ринку, що зобов’язаний дотримуватися демократичних корпоративних процедур.
Ця несамодостатня структура не в змозі виступати організуючою силою. Нею сьогодні напряму керують НКРЕ та Міністерство палива й енергетики. У ній сидять цілком залежні від цих органів люди.
— А стосовно можливих наслідків?
— Скасування пріоритету НКРЕ призводить до того, що компанія щомісяця недоотримуватиме десь 70 млн. гривень. Минулого місяця ми вже недорахувалися через це 83 мільйонів. Це майже 20% наших доходів. У грудні ми недоотримаємо 15% живих грошей (приблизно 60 — 70 млн. грн.). І це тоді, коли кошти нам дуже потрібні для своєчасного добудування ядерних блоків, виконання затвердженої Кабміном програми з підвищення безпеки, необхідно вирішувати проблему вивозу відпрацьованого палива — будувати своє сховище. І нас отак підкошують наші ж колеги. Я їм кажу: «Сьогодні ви в «Енергоатома» заберете ці 60 млн. На шість генерацій це буде по 10 млн. Але ви недоотримали з ринку 700 млн. Скажіть, це одномоментно вирішить усі ваші проблеми? Не вирішить. Але те, що ви заберете в «Енергоатома» — це майже місяць оплати за свіже ядерне паливо, необхідне, зокрема, і для того, щоб ви нормально працювали». Далі я звертаюся до керівників обленерго: «Ви маєте бути зацікавлені в тому, щоб електроенергія надходила стабільніше і була дешевшою. Чому ви тоді голосуєте проти «Енергоатома»? Це так само, як виступати проти себе! Де тут здоровий глузд? Бізнес у вас приватний, а думки залишилися ще радянські?»
Пізніше на цьому засіданні розгорілася дискусія між юристами. Дехто з них дійшов навіть до тверджень про те, що діючий сьогодні енергоринок мало не легітимний. І тоді я подумав: «То де ми знаходимося? Може, не потрібно сюди взагалі приходити?» Зараз я дав доручення своїм юристам, залучаємо ще одну юридичну компанію, запитаємо всі документи і розглянемо це. Справді, навіщо нам така структура, до якої ми всі входимо, підкоряємося їй, — а вона взагалі, можливо, нелегітимна. Не кажучи вже про її працездатність і рівень рішень, які там приймають. А крім того, за цим рішенням енергоринку ми сьогодні готуємо пакет документів для НКРЕ та ради директорів ринку, а головне — звертаємося до суду, оскільки абсолютно безпідставно обмежують наші права, не виконують процедур самого ринку.
ПЕРСПЕКТИВИ
— Свого часу було оголошено, що ваша компанія розпочинає корпоратизацію. Як триває цей процес?
— У рамках програми TACIS міжнародний консорціум фірм готує корпоратизацію нашої компанії. Цей проект інституційної підтримки компанії НАЕК «Енергоатом» замовила і фінансує Єврокомісія. Він коштує 1,3 млн. євро та зараз уже вийшов на фінішну пряму. А в лютому в остаточному вигляді буде подано на розгляд правління компанії. Потім його розглянуть Мінпаливенерго і Кабмін для прийняття остаточного рішення. Далі плануємо реструктуризацію, корпоратизацію тощо.
— Аж до приватизації?
— Я думаю, що сьогодні Україна не готова до такого повороту. Але акціонування, реалізація частини акцій із метою залучення інвестицій до атомної енергетики — це реально. Нам потрібні кошти на розробку нового типу реактора, на продовження ресурсу діючих станцій, на подальше освоєння їхніх майданчиків. Так, на Південно-Українській можна добудовувати ще три блоки, на Рівненській — після введення четвертого — розвивати майданчик ще під два блоки, на Хмельницькій Президент дав завдання розглянути можливість будівництва третього блоку. Тому в нас попереду велике і світле, як у прямому, так і в переносному значенні, майбутнє.
— Як ви розцінюєте становище в українській електроенергетиці взагалі? Чи згодні ви з думкою деяких народних депутатів про те, що там склалася критична ситуація, для усунення якої необхідно відновити Міністерство енергетики, а також, імовірно, змінити керівництво галузі?
— Розклад у традиційній енергетиці справді дуже складний. Її проблеми, які нагромаджувалися роками, не можуть бути вирішені одномоментно. Є два блоки проблем: технічний рівень і стан діючого технологічного обладнання на теплових електростанціях, ТЕЦ, гідростанціях та забезпечення сировинною базою — нафтою, газом, мазутом, вугіллям тощо. Коріння всіх цих проблем було закладене переважно тоді, коли не було нормальних, цивілізованих розрахунків за головну продукцію, яку ці підприємства випускають, — електроенергію. Тоді до кращих часів відклали багато рішень — з реконструкції, модернізації, — і це призвело до погіршення стану обладнання, його зносу, до підвищених витрат на виробництво однієї кіловат-години.
І сьогодні понад третину встановлених потужностей традиційної енергетики — це просто мертве обладнання. Крім того, протягом останнього року різко змінився — не тільки в Україні, а й у Європі, — ринок енергетичного вугілля. У Росії відбулася масова приватизація вугільних підприємств; у Європі перейшли на завезення вугілля з інших материків. Польща також згортає сьогодні його видобування. У нас воно впродовж останнього року впало майже на 2,5 млн. тонн, хоч цифри, які дає міністерство, обнадіюють... Така ситуація у вугільній галузі склалася ще й тому, що в шахтарів досі ще існує багаторічна заборгованість із заробітної плати, шахтний фонд не оновлюють. У результаті країна має дедалі менше власного ресурсу. Негативно позначаються і неповні розрахунки за газ, що призводять до зменшення можливості його поставки на наші генеруючі теплові потужності.
Нещодавно колегія Мінпаливенерго розглянула звернення депутатів у їхній присутності. І не підтримала запропонованої ідеї. За останні роки в паливно-енергетичному комплексі загалом здійснено дуже велику роботу — і з покращення збирання грошей на ринку, і з оплати за поставлену продукцію, і з питань, пов’язаних із розвитком, прийнято багато законодавчих актів. Є багато покращень. Досить сказати, що цього року проведено ремонти на 87 теплових блоках із 104. Адже це про щось свідчить! І якщо сьогодні оплачено 97,3% вугільної продукції, поставленої на електростанції, — це також вельми красномовний показник! Пригадується, в 1999 році оплачували максимум 5%.
Тому я б не стверджував, що в енергетиці все критично. Інша річ, що залишається ще досить багато невирішених проблем, тут я із депутатами погоджуюся. У своєму зверненні вони хотіли привернути увагу керівництва країни до проблем теплової енергетики і, можливо, в чомусь дещо загострили ситуацію. Але я вважатиму, і висловив це на колегії, що звернення правильне, і сьогодні справді часом потрібно активно вживати непопулярних і нетрадиційних заходів, поєднуючи їх з інформуванням громадськості і, звичайно ж, шановних народних обранців. І не просто інформувати, а разом вирішувати ці проблеми.
На засіданні колегії я запропонував зібрати нафтовиків, газовиків, шахтарів, атомників — нарада всього паливно-енергетичного комплексу спільно з паливно-енергетичним комітетом Верховної Ради — й ознайомитися з усіма їхніми проблемами, створити комісію з них за участі керівних міністерських працівників. І виробити план дій: що потрібно зробити в грудні, що — в січні, що — в лютому, щоб покращити цю ситуацію.
А щодо реорганізації міністерства, то я хочу сказати так, хай це буде навіть трохи нескромно. Є одна людина в Україні, яка може порівнювати пропоновані варіанти: Міненерго чи Мінпаливенерго. І ця людина — я. Тому що довелося бути міністром вугільної промисловості, а потім, згідно з рішенням Президента країни, стати першим міністром палива й енергетики. І тоді я зрозумів різницю: об’єднаний паливно-енергетичний комплекс, який входить до одного міністерства, — це вищий рівень і вища ефективність рішень, які приймаються. Це мудре і правильне рішення, яке прийняв Президент і яке потрібно продовжувати, причому правильно, використовувати. Щоправда, для цього потрібна єдина професійна команда, потрібні вкрай патріотичні, зацікавлені люди, здатні на системну роботу та взаєморозуміння. А що стосується кадрових рішень — то це компетенція керівництва країни.
КОМУ ПРОДАТИ?
— У майбутньому Україна напевно повернеться до проблеми приватизації електроенергетики. Чи допускаєте ви участь у цьому процесі Росії, про що заявив Анатолій Чубайс?
— Ми вже почали процес роздержавлення і неодмінно доведемо його до кінця. Цим шляхом потрібно йти — це моє глибоке переконання, — тільки слід виробити чіткіші правила взаємовідповідальності, як із боку держави, так і з боку інвесторів. Ми з колегами вивчали досвід приватизації в Аргентині, Мексиці, Канаді, Іспанії, останній досвід Казахстану. І він дає всі підстави для того, щоб цим шляхом іти. Лише потрібні правила роботи в енергетичному секторі України. І особливо зараз, коли існує змішана форма власності. Я вже говорив про «Енергоатом», який знаходиться у нерівних умовах із приватними компаніями. Тому що «приватники» дивляться на нього, як на колгосп, і саме тому намагаються його «розділити» — кожен собі по шматочку «відсмикує». Оскільки все це спільне, все це не наше. Існують труднощі й із залученням інвесторів. На мою думку, повинні бути створені рівні умови для всіх інвесторів, і той, хто запропонує кращі умови, кращу програму — той і повинен перемогти в конкурсі. Хто це буде: РАТ «ЕЭС России» чи якась інша фірма — французька, німецька чи американська — не питання. Робити з цього проблему не варто, якщо ми проводимо приватизацію. Головне — хто скільки принесе, які створить умови для роботи.
— Але Росія — в цьому випадку державна компанія РАТ «ЕЭС», — намагаючись скупити українську енергетику, привносить елемент загрози нашій національній безпеці...
— Так, приватизація ця, справді, є справою виключно приватних компаній. Але якщо іноземна державна компанія купує власність у нашого акціонерного товариства, то це звичайна операція, і покупець просто не повинен порушувати українське конкурентне законодавство. Водночас не можна не зважати й на ті тісні відносини, які зв’язують нашу енергетику з російською. Нагадаю, що наша енергосистема сьогодні працює паралельно з російською. У нас спільні лінії електропередач, усе технологічне обладнання ідентичне. У дечому Росія сьогодні попереду, зокрема, вона йде шляхом лібералізації ринку електроенергії — в цьому місяці лібералізують 15% ринку, виходить на прямі договори між виробником і споживачем.
— Що б і нам варто було перейняти?
— У цьому ми трохи відстали, хоча до 2000 року набагато випереджали Росію в створенні енергоринку, але з 2000 року замкнулися на адміністративних методах управління, що й відкинуло нас назад. Тим часом Росія створила програму розвитку своєї енергосистеми та реформування ринку і діє відповідно до неї згідно з цією затвердженою урядом програмою. А ми протягом останніх трьох років буксуємо на місці. Хоч маємо непоганий потенціал, щоб запровадити в цій сфері економіки ринкові порядки відповідно до кращого досвіду, накопиченого в інших країнах.
ПОЛІТІНФОРМАЦІЯ
— Зараз багато і по-різному говорять про політичну реформу. Одні вважають, що цього робити не можна, інші залишаються її ентузіастами. Яка ваша думка?
— Я працюю керівником державного підприємства, яке виробляє електричну енергію, і моя «політична реформа» полягає в тім, щоб зміцнювати економіку держави, підвищувати продуктивність, ефективність і безпеку атомних електростанцій.
— А як ви ставитеся до цього як громадянин?
— Я прихильник того, щоб влада була стабільна та стійка. І, як кажуть китайці, боронь вас Боже жити в епоху змін.
