Незважаючи на те, що процеси розпаду в «Нашій Україні» поки не такі помітні і менш обговорюються, ніж у її «єдиної» тезки, ніхто не візьметься стверджувати, що друга за кількістю депутатів «збірна» такою і залишиться. Наприклад, насилу досягнуте компромісне рішення стосовно комітетів на голосуванні не підтримали 50 «нашеукраїнців», серед них — депутатська підгрупа Українського Народного Руху в повному складі. Хоч місць голів і перших заступників, відведених у комітетному проекті постанови «Нашої України», обидва Рухи, працюючі, якщо вірити деклараціям їхніх лідерів, уже давно як єдине ціле, отримали набагато більше інших «секцій» у фракції. Що означала така позиція УНР і що ще не влаштовує групу, а також про прогнози відносно двох найбільших фракцій у парламенті — в інтерв’ю з лідером УНР Юрієм КОСТЕНКОМ. Не можна не звернути уваги на протиріччя у його відповідях. Він, зокрема, незадоволений тим, що ліві отримали ряд ключових комітетів. Але хіба не поведінка «НУ» призвела до посилення впливу абсолютної парламентської меншості — КПУ? Костенко говорить (хоча навряд чи сам у це вiрить), що мета УНР — не посади, а реформи, і водночас не заперечує, що відома угода — інструмент отримання Ющенком крісла прем’єра, а «НУ» — не стільки політичний, скільки технологічний проект-2004.
— Депутатська група УНР в «Нашій Україні» не підтримала голосування за розподіл комітетів «20+5». Про що це свідчить? У вас є ще якісь неузгодженості з позицією лідера фракції?
— Ми не підтримали це рішення, керуючись виключно тією логікою, яку з самого початку підтримував УНР у фракції. Ми хотіли, щоб діяльність ВР цього скликання розпочалася не з розподілу тих чи інших посад, а з формування цілісної концепції нашої практичної діяльності. Ця концепція включала в себе реформування політичної системи, проведення економічних і соціальних перетворень. Вона була відображена у Договорі про спільні дії, який повинні були підписати дві найбільші фракції. Якби таким чином розвивалися події — спочатку договір, а потім розподіл посад — я переконаний, що в Україні за чотири роки могли б відбутися економічні і політичні зміни, які б привели її до Європи, до європейських стандартів рівня життя. А те, яким чином все відбулося, я вважаю, веде у глухий кут, тому що, навіть поділивши комітети, ми не забезпечимо ефективної роботи Верховної Ради, якщо не узгодимо політичні позиції. Адже жодна політична партія і коаліція не отримала на виборах більшості, необхідної для прийняття законів. Саме це обумовило позицію нашої групи при голосуванні за розподіл комітетів. Я і зараз є прихильником підписання угоди.
— Але загалом ви задоволені тим, як саме були розподілені комітети?
— В порівнянні з Угодою це другорядне питання. Але можна говорити про нелогічність певних призначень, тому що посади голів комітетів отримали представники лівих фракцій, які не поділяють демократичних принципiв розвитку України як європейської держави, протестують проти входження країни до НАТО, не хочуть підтримати політику ринкових реформ. Тому на ефективну діяльність комітетів, очолених лівими з їх консервативними позиціями, розраховувати не доводиться. Але це вже проблема подальшої ефективної роботи парламенту, а не проблема Українського Народного Руху.
— Зараз дуже багато говорять про відцентрові тенденції, які мають місце у фракції «Єдина Україна». А як з цим в «Нашій Україні»? Що може бути страховим полісом подальшої цілісності фракції, а що — поштовхом чи потрясінням, від яких вона може піти тріщинами?
— Гарантії цілісності «Нашої України» ми заклали з самого початку, коли утворювали не просто виборче об’єднання для боротьби за депутатські мандати, а політичне об’єднання, яке має на меті продовжити своє існування і взяти участь у президентській кампанії. На відміну від блоку «За єдину Україну!», який ставив перед собою завдання отримати депутатські місця. Це два принципово різні підходи до формування виборчих коаліцій з відповідно різним потенціалом життєздатності. Тому тенденцій до розпаду, які зараз є в «Єдиній Україні», в нашій фракції я найближчим часом не очікую. З іншого боку, «НУ» — це не монолітна політична партія, там є різні позиції, ідеології, різні підходи. Вони, до речі, окреслились під час обговорення того, з ким працювати у ВР — шукати правоцентристську більшість чи розіграти коаліційну карту з лівими. Тим не менш, мені здається, що «Наша Україна» зможе зберегти свою цілісність, принаймні в найближчій перспективі, і поступово буде втягуватися у підготовку до президентських виборів.
— На вашу думку, бажання допомогти Віктору Ющенку стати президентом є достатнім об’єднуючим фактором?
— Політична сила завжди бореться за владу. На парламентських виборах ми отримали низку переваг, створивши таке об’єднання. І це дає нам підстави розраховувати на успіх у президентській кампанії. Це взаємна зацікавленість і політичних сил, які утворили «НУ», і лідера, який це об’єднання очолив.
Але цілісність нашої фракції може бути порушена у випадку підписання Угоди. Зокрема, Угодою передбачено створення коаліції, яка претендуватиме на формування коаліційного уряду. І якщо ця Угода буде підписана, то «Наша Україна» стане складовою парламентської більшості, а головою коаліційного уряду, зовсім не виключено, може стати Віктор Ющенко. За такої моделі цілісність «Нашої України» недоцільно зберігати, тому що більш ефективно свою місію вона може виконувати у вигляді окремих фракцій, які підтримуватимуть В. Ющенка.
— А як ви оцінюєте процеси, які зараз відбуваються у фракції «Єдина Україна»?
— Ні для кого не було секретом, що блок «За єдину Україну!» зібрався докупи виключно під адміністративним тиском і був просунутий у парламент також здебільшого за допомогою адмінтиску. І всі розуміли, що потенціал перетворення цього блоку у єдину силу дуже низький. Але, я думаю, що Угода про спільні дії дасть можливість фракціям, які виникнуть у результаті розколу «ЄУ», співпрацювати і проводити ефективну політику у ВР. Тому що основні напрями діяльності кожної з цих груп багато у чому збігаються з прагненнями «Нашої України». Вже всі погодилися з тим, що більшість повинна мати право формувати уряд, що має бути пропорційна система виборів у Верховну Раду, зміни у законодавство про вибори на місцях. До речі, цю Угоду можуть підтримати і інші фракції в окремих частинах. Наприклад, комуністи декларують, що вони готові підтримати конституційні зміни, спрямовані на посилення впливу парламенту на формування виконавчої влади, але вони не готові підтримувати нас у частині економічних реформ. Юлія Тимошенко готова підтримати і економічну частину, і політичну. Тобто може виникнути досить гнучка коаліція, яка може зв’язати більше 350 народних депутатів.
— Тобто на основі фракцій «Єдина Україна» і «Наша Україна» все-таки може бути створена постійно діюча парламентська більшість?
— Так, це дуже реалістично. Нам не вистачило рішучості, а «Єдиній Україні» — терпіння, щоб підписати цю угоду до розподілу всіх владних повноважень у ВР. Зараз важко сказати, як будуть розвиватися події далі. Але зі спілкування з лідерами тих сил, які представлені у фракції «Єдина Україна», зрозуміло, що вони також підтримують такий підхід до організації роботи в парламенті. Інша річ — що це стає зрозуміло в результаті постійних консультацій, дискусій, які гальмують процес налагодження ефективної діяльності ВР, призводять до економічних і політичних втрат.
— «Нашу Україну» багато хто називає напівопозицією, або, ввічливо, м’якою опозицією. А якого статусу вона набуде після об’єднання з «блоком влади»?
— В класичному варіанті партія, яка не має більшості у ВР, є опозиційною. Тобто, по-суті, зараз всі політичні сили є опозиційними. В «НУ» є різні позиції і думки, але здебільшого це — конструктивна сила. Більшість депутатів у нашій фракції — підприємці, в «ЄУ» — також. В політичному плані програма «НУ» представлена рухівською програмою, і вона майже повністю збігається з програмними засадами партій, що представлені у «Єдиній Україні». З ідеологічних міркувань єдиною опозицією в Україні можна назвати лише ліві сили. Тому що всі праві і центристи в своїх програмних документах так чи інакше підтримують ту політику, яку проголошують уряд і Президент.
