Євген ТАЛИШЕВ, головний редактор газети «Остров» — персона в донецькому політикумі нерядова. Його ім’я добре відоме як представникам місцевої влади, так і їх «помаранчевим» опонентам, хоча сам він ніколи у владі не був, у партіях не перебував, у громадських форумах порятунку не рахувався, майдани не скликав, і в цьому контексті цілком може називатися людиною аполітичною і непублічною. Проте саме в ньому багато хто з представників донецької влади і рядові виборці бачать справжнього лідера «помаранчевої опозиції» в регіоні, де, проте, до перемоги «революції» ще дуже далеко.
Не випадково на Донеччині під час виборів саме талишевську газету «Остров», а не місцеві штаби «Сили народу», було піддано найжорсткішому тискові з боку партії влади. Численні судові позови з боку Генпрокурора Г. Васильєва та членів виборчого штабу В. Януковича, арешт банківських рахунків видання, накладання адміністративних стягнень на оптових розповсюджувачів і навіть нальоти на продавців газети вроздріб, негласна заборона на оформлення передплати, відмова понад двадцяти друкарень області і сусідніх регіонів від друкування тижневика, побиття кореспондентів газети на виборчих дільницях і редакційних зустрічах з читачами, і навіть викрадення цілого тиражу числа газети за підробленими документами — такого тотального тиску під час президентських виборів 2004 року, мабуть, не відчула на собі жодна інша газета в Україні. Це схоже на тиск, який переживав «День» у 1999-му. «Остров» був єдиним ЗМІ, який, за словами видавців газети, «настирливо і ефективно пробивав пролом у інформаційній блокаді «малої батьківщини» Віктора Януковича». І заплачено за ці дії також було чимало: понад 60 тис. грн. за судовими ухвалами про відшкодування «моральних збитків» (у цей час один із них уже скасовано апеляційним судом, два іншi — у процесі касації), зруйновано мережу поширення видання — тираж газети за три місяці з початку виборчої кампанії впав із 18 тис. прим. до 5 тис., зірвано передплату на 2005 рік.
