Будівництво багатоповерхового готелю типу "Хілтон" навпроти Святої Софії і за тією ж назвою викликало численні протести громадськості. Проблема посилилася ще й тим, що аналогічні готелі планується побудувати неподалік від Лаври та навпроти Оперного театру. Прокоментувати ситуацію, що склалася, ми попросили голову Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури, віце-президента НАН України академіка, доктора історичних наук Петра Толочка та головного архітектора Києва Сергія Бабушкіна
Петро ТОЛОЧКО, академік: "Київська Русь у небезпеці!"
- Центральну частину Києва, де зібрано наші історичні реліквії - Софія Київська, Києво-Печерська Лавра, де знаходиться багато будівель, пов'язаних з нашою національною духовною культурою, руйнують і руйнують по-варварськи. Біля самої крайки колишнього Царського саду, біля Маріїнського палацу, планується спорудити багатоповерхівку одного з київських "Хілтонів". Ця махина просто "розчавить" Лавру, оскільки буде вищою за Лаврську дзвіницю. З одного боку - Батьківщина-мати, з другого - "Хілтон" - ось вам майбутня панорама Києва з Дніпра. До того ж виріжуть частину старовинного парку... Не менш жахлива перспектива очікує на архітектурний ансамбль біля Софії Київської.
Тут будівництво йде повним ходом. Знесено чудову будівлю (до речі, після капітального ремонту), побудовану 1888 року, будівлю - сучасницю пам'ятника Богданові Хмельницькому, де розміщувалася редакція "Киевской старины", де бували Драгоманов та Лебединцев. На його місці буде також багатоповерхово-шалений "Хілтон". Його типовий проект, привезений із Європи, вже давно готовий, і тепер усе, що знаходиться поруч, підганяється під нього. А поруч - архітектурний ансамбль Софійської площі. Проте це, здається, нікого не хвилює: робота кипить - готуються до приїзду західних банкірів та бізнесменів, котрі, до речі, і фінансують будівництво. Однак даремно сподіватися, що ці будівлі побудують і нібито подарують місту: після будівництва ще багато років західні бізнесмени мають намір викачувати з готелю гроші, а вже потім... потім це дістанеться Києву. А тепер давайте задамося запитанням: чи виправдано таке будівництво економічно?
Моральна шкода, що вже її понесло і ще понесе місто після того, як буде зведено будівлю готелю "Софія Київська" (яке блюзнірство, який апофеоз недоумства та несмаку в цій назві), цілком очевидна. Будівництво не тільки заглиблюється у старовинну частину міста, воно калічить цілісний вигляд нашого минулого - Київської Русі. Протестує не тільки українська громадськість, протести лунають і з Європи, бо Київська Русь - частина загальноєвропейського культурного минулого. Чи можливе таке у Франції, Німеччині, іншій європейській країні? Чи можливо, щоб історично-архітектурні пам'ятки вітчизни "прив'язувалися" до шаблонних та безпорадних проектів невідомих архітекторів?
Київська громадськість, котра зібралася для обговорення проблеми збереження історичної частини міста, послала свій протест проти будівництва готелів на ім'я Президента України, Голови Верховної Ради, до Київради. В одному з пунктів протесту прямо висловлюється недовіра головному архітекторові Києва Бабушкіну, котрий підтримує ідею будівництва "хілтонів", і котрому, з усього видно, байдужий історично-архітектурний вигляд міста. Ми не проти п'ятизіркових готелів. Однак чому не використати для цього вже існуючі, прекрасні будівлі, в яких декілька років тому було розпочато ремонтні роботи, але так і не завершено? Я кажу передусім про восьмиповерхову будівлю на розі Володимирської та Прорізної, де колись знаходився ресторан "Лейпциг".
Батьки міста справляють враження людей випадкових, тимчасових. Київ їм байдужий, для них куди вигідніше догодити вище стоячим. Заради цього вони готові побудувати й зруйнувати будь-що і будь-де. Подивіться хоча б на потворний проект споруди, що буде зведено навпроти Оперного театру, на місці будинку кінця ХІХ століття (де, до речі, знаходилася школа нашого видатного художника Мурашка). Будівля величезна. Вона "вбиває" й Оперний театр, й пам'ятник Лисенку. До того ж абсолютно не київська, з якимись мінаретами. А що робиться на Подолі - у найбільш старовинній частині міста, що склалася ще у доісторичні часи! Адже там археологічні шари, які абсолютно приголомшують: грунт ще зберіг зруби, деревину. Раніше, ніж почати будівництво, узгоджували все з Товариством охорони пам'яток, проводили розкопки. Тепер з Товариством охорони пам'яток взагалі ніхто не рахується. Навіть більше, наприклад, той самий готель біля Софії Київської будують взагалі незрозуміло на підставі яких рішень. Або, якщо назвати речі своїми іменами, методом "самозахоплення".
Коли бачиш, як по-варварському ставляться міські власті до Києва, раптом починаєш відчувати щось знайоме, з порівняно недалеким історичним минулим: згадайте, як у 30-ті роки знищували собори, й ви зрозумієте, що доба вандалізму не скінчилася, вона триває. Різниця лише в тому, що раніше варварство виправдовували потребою будівництва урядових будівель, а тепер - п'ятизіркових готелів...
Сергій БАБУШКІН, головний архітектор Києва: "Ухвалювати рішення важче, ніж від них відмовлятися"
Проект готелю "Хілтон" офіційно затверджено. Він пройшов всі стадії обговорення. На містобудівних радах було по 100 чоловік й більше, у тому числі представники Товариства охорони пам'яток. Проте ухвалене рішення, з одного боку, не задовольнило багатьох шановних любителів київської старовини, з другого - стало гожим приводом для роздмухування архітектурно-політичного скандалу. Але, хай би що казали щодо якості проекту, ніхто сказати не може, що це - поганий проект.
Автори проекту зробили 6 варіантів і вибрали найкращий. Було знижено кількість поверхів. Багато кажуть і про те, що цю будівлю будують на місці колишньої художньої школи Мурашка. Ну той що? Ця школа була там сто років тому, а потім у будинку були різні господарі.
Реставрувати там вже нічого, жодна з несучих стін нести нічого не може. З десяти капітальних стін зараз збереглися рештки трьох, які не падають виключно завдяки металевим підпорам. Ані нинішня міська адміністрація, ані іноземний інвестор у такому стані не винуваті, на відміну від багатьох активних учасників нинішньої кампанії протесту, які з огляду на своє службове й громадське становище повинні були й могли кілька років тому боротися за збереження будівлі, а не його руїни.
Друга проблема, навкруги якої вирують пристрасті й за яку я готовий нести відповідальність у повному обсязі - діагональна постановка висотної частини будівлі. Повірте - це результат півроку болісних пошуків творчого колективу досвідчених англійських й українських архітекторів, результат відпрацювання кількох варіантів, створених у рамках даного проекту й критичного аналізу кількох передпроектних пропозицій, розроблених київським архітекторами раніше.
Чому ми зупинилися на цьому рішенні? Не вдаючись у подробиці професійної кухні, скажу, що, по-перше, ми йшли від зворотного. Спершу розглядали паралельну вулиці Володимирській постановку будинку. Але вона "наштовхнулася" на проміжний вестибуль станції метро. Перпендикулярне розміщення висотної частини повністю перекрило б сонце мешканцям лівого крила будинку на Володимирській, 45. Крім того, було б непоправно зруйновано ансамбль двору Дому вчених Національної академії наук. Діагональна ж постановка будівлі, розв'язуючи ці проблеми, забезпечує, наскільки можливо, гармонійне поєднання відновлених будинків з висотним житловим будинком навпроти Національної опери. Всім цим і багатьом іншим фаховим аргументам протиставляють одне: у XIX сторіччі цей квартал було забудовано інакше. Але ми живемо в XX сторіччі, а будуватимемо для XXI.
Зрозуміло, схвалення цього проекту не було моїм одноосібним рішенням. Я спирався на думку, насамперед, тих членів ради, які мають великий особистий досвід успішної реалізації великих містобудівних завдань.
Не приховаю, відіграв певну роль і авторитет генпроектувальника - одного з найпопулярніших й високооплачуваних західних архітекторів - Дж. Зейферта, за проектами якого збудовано найбільші готелі в десятках країн. Характерно, що противники проекту щосили експлуатують втовкмачену в масову свідомість радянською пропагандою параною: іноземці приходять сюди шкодити. Ринкове ж розуміння ситуації інше: ніхто не зацікавлений більше за інвестора, який вкладає в проект десятки мільйонів доларів, у тому, щоб збудувати не просто великий, а й гарний будинок, який приваблюватиме туристів, який можна дорого продати.
Києву потрібні не 2-3 висококласні готелі, а щонайменше - 60. Об'єкт, який будують на Софійській, це також гарний п'ятизірковий готель на рівні тих, які побудовано у Європі. Щодо вибору місця, то тут все зрозуміло. Скажіть, що в Києві може зацікавити іноземця? Софійський собор і Києво-Печерська лавра. Все! Більше особливо й дивитися нічого. Отож, і місця для майбутніх готелів вибрано відповідні. До речі, 1935 року на місці споруди, де зараз будують один з готелів, також збиралися збудувати готель...
Ці нові готелі мають забезпечити нові робочі місця для молоді. Вже зараз на їхньому будівництві 60% тих, хто працює - з України. Хоча, певна річ, залучаємо ми й іноземців. Залучаємо, тому що ми не маємо технології будівництва таких висококласних готелів.
На закінчення хочу сказати, що треба робити, а не займатися розмовами. Розмови, розмови... То ухвалюють рішення, то його скасовують. А в результаті останнім часом у Києві нічого нового не збудовано, центр руйнується і роботи тут не початий край. Я не відмовлюся від ухваленого на містобудівній раді рішення.
P. S. Два погляди на одну й ту саму проблему. Ми не схильні бачити в головному архітекторові Києва Сергієві Бабушкіні якогось злого генія міста. Навпаки, Сергій В'ячеславович видався нам милою людиною. І ми не можемо не погодитися з тим, що будувати в Києві потрібно. Питання в іншому: чи треба будувати такою ціною? Чи треба будувати п'ятизіркові готелі прямо біля входів у святині? Такої загальновизнаної практики немає: "Хілтонів" немає в безпосередній близькості до єгипетських пірамід або Собору Паризької Богоматері.
