Пам’ятник Йосифу Сталіну та Адольфу Гітлеру під назвою «Кати українського народу» планують поставити в Тернополі. На бронзовій табличці — текст договору від 28 вересня 1939 року «Про дружбу», підписаний між Сталіним і Гітлером. За ескізами гурту тернопільських і львівських скульпторів, вожді нацистів і комуністів стоять навколішки перед українським народом. Цю ідею для обговорення громадськості висунув депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна у вівторок під час засідання прес-клубу, на якому розглядали тему «Захисти честь нації». Йшлося про суд над тризубівцями в Запоріжжі. Як розповів «Дню» Степан Барна, ідея встановлення в Тернополі цього пам’ятника виникла у відповідь на несправедливе рішення суду щодо тризубівців, серед яких і тернополянин — лідер ТОО ВО «Тризуб» ім. С. Бандери Василь Лабайчук. Нагадаємо, що 12 грудня Жовтневий районний суд Запоріжжя виніс вироки дев’ятьом членам патріотичної організації з відтермінуванням позбавлення волі та відшкодуванням матеріальних збитків майже на 110 тисяч гривень у справі про пошкодження пам’ятника Сталіну. «Незважаючи на те, що шум ущух, політичні репресії тривають», — зазначає Василь Лабайчук, якому присудили три роки позбавлення волі з відстрочкою на рік. Каже, що, як й інші, подаватиме апеляцію на рішення суду, хоча на позитивний результат не сподівається. Для тризубівців — це лише формальність перед тим, як звернутись до Європейського суду. «Якщо комуністи не перестануть тероризувати Україну, то я буду ініціювати встановлення пам’ятника, — каже депутат Степан Барна. — Я готовий шукати спонсорів і переконаний, що вони знайдуться. Проект спрямований на те, щоб не популяризувати Сталіна та Гітлера, а для засудження, усвідомлення того, що Гітлер і Сталін — одне і те ж, бо й один, й інший причетні до загибелі мільйонів українців. У всякому разі, якщо сьогодні відбувається спекуляція навколо особистості Сталіна, й вона підтримується державою, судовою системою, то ми маємо висунути альтернативу. І це — Гітлер. Ми ж не можемо припустити, наприклад, щоб в Тель-Авіві було встановлено пам’ятник Гітлеру. А чому встановлюється в Україні пам’ятник Сталіну, якщо на його совісті смерть понад десятьох мільйонів українців?»
Серед пересічних тернополян панують дещо інші настрої. «Увіковічнювати катів, які замордували мільйони людей, навіть ставлячи їм антипам’ятник, не вважаю за потрібне. Вистачить нам прикладу запорізьких комуністичних фанатиків. Краще витратити ці гроші на встановлення нових світлофорів і освітлення доріг. Це реально допоможе людям», — каже бджоляр Ігор Музика.
«Я до цієї ідеї ставлюся негативно, — зазначає вчитель музики Тетяна Ботюк. — Звісно, колись не те що фізично не могли поставити тих поводирів на коліна, а навіть слова їм упоперек не могли сказати, на противагу тому, що ми можемо говорити сьогодні. Але ті люди повмирали, вони вже мають свій суд і, гадаю, цього не варто робити. А, з іншого боку, якщо ці люди були катами нашого народу, то навіщо тоді їхній образ у нашому місті?». Але, якщо ідею встановлення пам’ятника Сталіну та Гітлеру в Тернополі все ж підтримають, то його мають намір відкрити 8 Травня, коли День Перемоги над гітлерівською Німеччиною відзначає Європа. На думку ініціатора, депутата Тернопільської обласної ради Степана Барни, найвідповіднішим для нього буде місце біля Тернопільського історико-меморіального музею політв’язнів.
Микола ЛАЗАРОВИЧ, докторант Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету:
— Я не підтримую такий захід, бо це додаткова промоція для тих двох діячів — Сталіна та Гітлера. На мою думку, утвердження своїх ідеалів таким чином навряд чи варто робити. Мені здається, що ніде у світі такого немає. Це оригінально? Напевне, що так, але цим вся суть обмежується. Це начебто в піку тому самому Сталіну в Запоріжжі, тій самій Катерині в Одесі, ще можна назвати декілька таких необдуманих кроків. Я не думаю, що нам потрібно діяти аналогічним способом. Мені здається, що найпростіше саме так себе виявити, щоб заговорили. Але чи це додасть шарму Тернополю? Ці гроші у фільм би вкласти, який би торкнувся серця й розуму. Для дітей, для молодшого покоління, можливо, якісь комікси, мультфільми — висміювання.
Володимир В’ЯТРОВИЧ, кандидат історичних наук, публіцист, член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»:
— На мою думку, встановлення такого пам’ятника Сталіну й Гітлеру є абсурдною ідеєю. Ці люди в жодному випадку не заслуговують на пам’ятник. Тим паче, що це абсолютно вигадана ідея — ці злочинці ніколи не каялися перед українським народом, і, відповідно, цей пам’ятник нічого не означатиме. Я думаю, що основна проблема таких ідей у тому, що, на жаль, у нашій державі сьогодні відбуваються численні провокації, наприклад, встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі, які, з іншого боку, ініціюють не дуже здорові тенденції — спроби протистояти цим провокаціям. Я думаю, що суспільство перехворіє цим, і скоро вже не треба буде ставити контрпам’ятники чи просто пам’ятники таким людям, як Гітлер чи Сталін.
Рівень історичних знань українського суспільства, на жаль, не є дуже високим. Особливо, якщо це стосується засудження комунізму: воно, на жаль, не відбулося на загальногромадському рівні, незважаючи на те, що тривалий час дослідження цієї теми були заборонені, а потім, навіть коли вони були відкриті, то ними займалися люди, які мають певне зацікавлення темою, — і все. На жаль, наша держава не проводила якоїсь свідомої політики подолання наслідків комуністичного тоталітаризму, яка мала би стати основою доля того, щоб навіть ідеї ставити подібні пам’ятники ні в кого не виникало. Ми ще повинні пройти певний період усвідомлення й засудження цього тоталітарного минулого — як фашистського, так і більшовицького — для того, щоб це більше ніколи не повторилося.
Я думаю, що людям потрібна правда про те, що відбувалося в той час, а правда не потребує якихось прикрас чи перебільшень. Відповідно, не потрібно вигадувати, що Гітлер і Сталін ставали на коліна і каялися перед українським народом, потрібно по суті розказати про те, чим вони насправді займалися і як постраждав від них український народ. Тоді й буде зрозуміло, на яку славу вони заслуговують.
Встановлення такого пам’ятника може продовжити хвилю провокацій. Завтра може бути встановлений пам’ятник якомусь діячеві націоналістичного підпілля, який нібито теж кається за свою діяльність. Це неправильний і абсурдний підхід до вирішення цієї проблеми.
ДО РЕЧI
У Черкасах суд зобов’язав повернути на центральну площу міста пам’ятник Леніну
Пам’ятник Леніну можуть знову повернути на Соборну площу Черкас. Принаймні таке рішення ухвалив Соснівський районний адміністративний суд. Судова тяганина в цій справі тривала три роки. Позов подав черкащанин Микола Гуріненко, який вважає, що міська влада незаконно демонтувала пам’ятник у листопаді 2008 року.
Третьою стороною під час судового процесу виступала обласна організація Комуністичної партії України. Депутат Черкаської обласної ради, очільник фракції комуністів Віктор Роєнко, розповів, що суд постановив зобов’язати виконавчий комітет Черкаської міської ради «відновити пам’ятник Володимирові Леніну на попередньому місці й у попередньому стані». Проте, як відомо, рештки пам’ятника (він розпався на частини під час демонтажу) зараз — на території комунального підприємства «Дирекція парків» і навряд чи їх можна «зліпити» докупи.
У свою чергу мер Черкас Сергій Одарич, з ініціативи якого демонтували пам’ятник Леніну, ситуацію особисто не коментує. Проте, за словами керуючого справами Черкаського міськвиконкому Миколи Кудрявцева, рішення не набере чинності до моменту розгляду справи судом апеляційної інстанції.
«Нині ми чекаємо повного тексту постанови, і тоді протягом десяти днів матимемо право оскаржувати це рішення в Київському апеляційному адміністративному суді. Нас дуже здивував такий факт, адже суд задовольнив заяву лише одного громадянина. А це може суперечити інтересам набагато більшої кількості жителів Черкас», — пояснює Микола Кудрявцев.
Як повідомили «Дню» в Черкаському міськвиконкомі, земля, де суд вимагає відновити пам’ятник тоталітарному вождю, вже не на балансі міста. Адже депутати Черкаської міської ради передали земельну ділянку в постійне користування комунальному підприємству «Управління з експлуатації Будинку рад і об’єктів обласної комунальної власності».
«Що ж до відновлення монумента «у попередньому стані», то всі рештки Леніна та постаменту роздроблені. Тому відновлення потребуватиме дуже великих коштів з міського бюджету, котрі доцільно було б використати на більш необхідні для міста речі. Нагадаємо, на знесення пам’ятника жодної копійки з міського бюджету не було витрачено, демонтування відбувалось за гроші спонсорів», — зауважують у Черкаському міськвиконкомі.
