«Любовний трикутник: Ющенко, Тимошенко і Росія». Інститут національної стратегії запропонував вітчизняним політологам обговорити всі його кути та сторони за «круглим столом». Незвичне для української експертної спільноти формулювання теми викликало жвавий інтерес як аналітиків, так і мас-медіа: телекамер було стільки, що їхня шеренга майже повністю закрила політологів від журналістів, і деяких учасників «круглого столу» довелося ідентифікувати за голосами...
Відкрив дискусію російський політолог Станіслав Бєлковський, засновник Інституту національної стратегії. У його трактуванні головним кутом трикутника виявився президент Росії Володимир Путін. «Ми ніколи не зможемо зрозуміти логіки Росії, якщо не зрозуміємо Путіна», — почав пан Бєлковський. «Путін — класичний підприємець, у нього немає геополітичної мотивації», — запевняє Бєлковський. І навіть розкрив страшну таємницю: в Путіна, мовляв, 3,6 мільярда доларів у латвійських банках. Тому Латвія може спати спокійно: їй, на думку Бєлковського, Путін нічого поганого не зробить. Що стосується України, то тут Путіну потрібні тільки гарантії для російського капіталу — право власності на 23 об’єкти, що належать в Україні російським бізнесменам. Тому, вважає С. Бєлковський, Путін із Тимошенко і зустрічався: «Путін не впевнений, що Ющенко досить сильний, тому він хоче підстрахуватися». Російський експерт також порекомендував українським політикам створювати віртуальні загрози російським інтересам в Україні та пропонувати можливості їхньої нейтралізації, наприклад, розіграти карту присутності Чорноморського флоту на українській території, спровокувавши виступ націоналістичних сил і потім врегулювавши конфлікт на державному рівні.
А ось у геометричній фігурі, накресленій українським політологом Віктором Небоженком, Путіну взагалі місця не знайшлося. «У трикутнику Тимошенко є тільки двоє чоловіків — Лазаренко та Ющенко. Вони як стартові пути ракети, яких Тимошенко не вдається позбутися», — заявив він. За словами В. Небоженка, через відсутність явних результатів поїздок Тимошенко та Єханурова до Москви «з’являються спекуляції з приводу деяких таємниць, і вони триватимуть до кінця року». «На мою думку, розмови про таємні та явні результати поїздки Тимошенко та Єханурова до Москви — це дуже характерно для нашого менталітету. І це свідчить про те, що ми не є повноцінним державним утворенням, — радше геополітичним. Нам дуже важливо, що подумає про нас Вашингтон, Москва, Брюссель, і тільки потім ми цікавимося власною думкою з цього приводу. За останні 300 років — це класика, коли з України до Росії, з правого та з лівого берега Дніпра, приїжджали в Москву спершу скаржитися, потім закладати одне одного. Там відбувалися оглядини, і вже збагачений російською підтримкою український політик повертався в Україну. Щоправда, через кілька років це погано закінчувалося», — зазначив політолог. Небоженко також закликав колег звертати менше уваги на лондонського вигнанця Бориса Березовського: «Я представляю Березовського, який після своєї важкої вранішньої зарядки, полічивши свої офшорні зони, дізнається, що він є «чинником» в Україні. Уявляєте, Березовський став чинником! Насправді Березовський веде такий шаманський політичний діалог із Путіним. Україна для нього — політична офшорна зона. Так він намагається знайти спосіб щиро поговорити з Путіним».
Найпікантніший любовний трикутник вийшов у Вадима Карасьова: «У трикутнику бувають різні сторони. Одна сторона — яка насолоджується, це, безумовно, Путін. Причому, якщо враховувати вислови Гегеля, то той, хто отримує насолоду, — той і пан».
Решта — ті, хто страждає, тобто збудження є, задоволення немає». Вважаю, що Ющенка і Тимошенко можна охарактеризувати як представників двох останніх сторін», — зазначив Карасьов. І пригадав «теорію відтягування» Фрейда: любов виникає тоді, коли відтягується фізична близькість. «Основна стратегія Росії стосовно України — впливове невтручання. Росія зацікавлена в конфронтаційному плюралізмі в Україні. Відбуватиметься політизація регіональних режимів, тобто політична федералізація, саме політична, а не адміністративна, і Росія гратиме на цьому. Я називаю цю теорію «зв’язка ключів»: чим більше ключів від різних дверей, тим краще», — зазначив експерт.
Набагато прозаїчнішим був цього разу директор Інституту європейської інтеграції Дмитро Видрін. Нічого особливого в поїздках Єханурова та Тимошенко до Москви немає, вважає він. «Ми весь час намагаємося вкласти якесь містичне значення в те, що відбувається, а це просто звичайне життя... Відбувається усвідомлення нової реальності й нами, й нашими північними сусідами, усвідомлення, що всі реально значущі політики мають шанси на владу, і з усіма треба спілкуватися. Коли Путін востаннє був у Німеччині, він зустрічався і зі своїм другом Шредером, і точно так само зустрівся з Ангелою Меркель. І ті ж принципи нарешті починають застосовуватися щодо України», — заявив Видрін. Відбуваються, на його думку, звичайні речі: будуть зустрічі з Ющенком, причому дуже доброзичливі, будуть зустрічі з Єхануровим, який, щоправда, нічого не вирішує і не може вирішувати, про всяк випадок зустрічатимуться з лідером Партії регіонів, хоча розуміють, що шанси в нього дуже сумнівні. Зустрічатимуться і з Тимошенко як із лідером опозиції, яка має дуже хороші шанси перемогти на виборах. Тож це — звичайна рутина, немає жодної любові й жодного трикутника».
Більшість учасників «круглого столу» погодилися з Видріним у тому, що Росія почала ставитися до України «по-європейськи», а ось щодо газового питання Д. Видрін підтримки не знайшов. «Годі нам змінювати російські економічні блага на українські політичні преференції, — переконував Видрін, — такий обмін ніколи не є чесним, не є рівноправним, і в тому і в іншому випадку всі почуватимуться обдуреними. Не треба Єханурову їздити принижуватися, просити низькі ціни; ціни повинні бути такими, як для всієї Європи, плюс витрати на транспортування». «Те, що може дозволити собі Європа, не може дозволити собі Україна», — заперечив Карасьов. «$180 за кубометр газу — це забагато для України», — вважає і Володимир Малинкович. За його прогнозами, Росія не підвищуватиме ціни на газ, а використовуватиме це питання для тиску на Україну. Мета — відмова від Балто-Чорноморсько-Каспійського союзу, який за своєю суттю антиросійський.
Під кінець свого виступу Малинкович зобразив ще один трикутник: «Може з’явитися нова «ЮЛЯ» — Ющенко, Литвин, Янукович...»
