Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

У Харкові заМЕРили передвиборну ситуацію

У ситуації передвиборної гонки лідирує трійка Добкін — Фельдман — Шумілкін, а основна лінія фронту пройде між Добкіним і Фельдманом
17 вересня, 2008 - 00:00

Під час соціологічного дослідження «Суспільно-політичні настрої й очікування мешканців м. Харкова», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у липні-серпні поточного року, були виявлені цікаві дані й тенденції у думках харків’ян щодо можливих дострокових виборів мера Харкова. Як відомо, Олег Ляшко, нардеп і голова парламентської Тимчасової слідчої комісії, створеної для перевірки порушень законодавства мером Харкова Михайлом Добкіним і секретарем міськради Геннадієм Кернесом, ще у травні рекомендував призначити дострокові вибори мера. Але тоді вибухнув новий виток політичного протистояння і не дозволив навіть розглянути це питання.

Згідно з опитуванням, 43% мешканців Харкова вважають за доцільні перевибори мера міста, 39% вважають, що перевибори не потрібні. Ідею перевиборів мера міста, що цілком логічно, більшою мірою підтримують ті, хто незадоволений ситуацією в місті, і пов’язують надії на її поліпшення з обранням нового мера.

Слід також зазначити, що люди, котрі підтримують ідею перевиборів мера міста, більш схильні до участі в голосуванні на можливих виборах: імовірність участі в голосуванні противників виборів складає біля 57%, імовірність участі прибічників — 82%. Враховуючи, що противники перевиборів — це переважно прибічники нинішнього мера, у разі проведення перевиборів Добкін може втратити частину голосів за рахунок нижчої активності його електорату.

Не менш суперечлива ситуація з шансами на перемогу й у потенційних кандидатів на пост міського голови. Якби вибори мера проходили на початку серпня, найреальнішими претендентами на цю посаду були б нинішній градоначальник Михайло Добкін (на час опитування за нього були готові проголосувати 18% мешканців міста, ще 2% назвали цього кандидата, як другий вибір), Олександр Фельдман (готові проголосувати 10%, ще 6% поставили його на друге місце), і Володимир Шумілкін (готові проголосувати 9%, ще 7% назвали цього кандидата, як другий вибір).

Як бачимо, кожний з основних кандидатів має певний запас «альтернативної підтримки» — можливість підвищити свій рейтинг за рахунок прибічників інших кандидатів. Зокрема, прибічники Фельдмана, як альтернативу найчастіше розглядають кандидатури Протаса (20%), Авакова (18%) і Шумілкіна (17%), а ті, хто в першому виборі готовий проголосувати за Шумілкіна, у випадку неучасті цього кандидата могла б підтримати Фельдмана (16%), або Авакова (12%).

На час опитування близько 20% тих, хто не заперечує ймовірності своєї участі в голосуванні, не визначилися з підтримкою того чи іншого кандидата, 7% мали намір проголосувати проти всіх, і 15% прямо сказали, що не брали б участі у голосуванні. Ці 20% можуть і стати вирішальними в битві за мерську булаву.

Натомість із тих, хто точно прийде на дільниці, найвищі шанси на перемогу мав би Михайло Добкін — за нього готові віддати свій голос 24% найбільш вірогідних учасників голосування, і 2% розглядають цього кандидата, як альтернативу. На другому місці з рівними шансами на перемогу — Олександр Фельдман (16% першого вибору, + 9% — другого) і Володимир Шумілкін (14% + 11%).

Як свідчать численні дослідження у галузі електоральної соціології, уявлення про ймовірність перемоги підтримуваного кандидата — палиця з двома кінцями: з одного боку, висока впевненість у перемозі свого кандидата «присипляє пильність» і призводить до певного зниження активності електорату; з іншого — за низької впевненості в перемозі кандидата його прибічники можуть перейти до іншого прийнятного кандидата, якщо шанси на його перемогу оцінюються вище. Враховуючи можливість цих двох ефектів, у моделюванні ситуації виборів мера Харкова для Добкіна можна зробити поправку на зниження рейтингу за рахунок неучасті частини потенційного електорату, а для Фельдмана — поправку на підвищення рейтингу за рахунок прибічників Шумілкіна й інших «альтернативних» кандидатів.

На практиці це означатиме, що якщо, скажімо, висуватиметься лише Фельдман, а Шумілкін, Аваков і Протас цього не зроблять, то ситуація може бути «дзеркальною», і перемогу отримає Фельдман, а не Добкін.

Отже, підводячи підсумки вищевикладеного, можна зробити низку висновків. По-перше, якби дострокові вибори мера Харкова відбулися найближчим часом, найімовірніше, що основне протистояння за крісло мера відбувалося б між нинішнім мером Михайлом Добкіним, нардепом від БЮТ Олександром Фельдманом та екс-мером і головою харківського ЄЦ Володимиром Шумілкіним. По-друге, на час опитування Добкін із невеликим відривом лідирував за рівнем підтримки серед населення, проте його електорат виявився досить слабко мобілізований і схильний до неучасті в голосуванні. І, нарешті, по-третє, Фельдман і Шумілкін на час опитування користувалися приблизно однаковою підтримкою серед мешканців міста, однак, імовірно, реальнішим конкурентом Добкіна може вважатися саме Фельдман, який у разі акумулювання голосів тих, хто підтримує інших «альтернативних» кандидатів, має реальні шанси на перемогу.

Антон ПАВЛОВ
Газета: 
Рубрика: