Трагедія Бабиного Яру міцно поєднала всіх, чиї родичі, друзі чи знайомі полягли в урочищі. Найбільше серед загиблих під час німецької окупації Києва було євреїв. Для вшанування пам’яті своїх предків Єврейська рада України та Фонд пам’яті «Бабин Яр» провели 30 вересня траурну ходу та мітинг з нагоди 71-ї роковини трагедії. У заході взяли участь близько 200 людей. Серед присутніх були як євреї, так і українці.
Утворивши колону, учасники рушили від Пам’ятного знака на перетині вулиць Мельникова та Дорогожицької до пам’ятника «Менора». Цей шлях організатори назвали «Дорогою смерті», адже саме на цьому місці колись простягалася вулиця Бабин Яр, завдяки якій і отримало свою назву урочище. Діставшись кінцевої точки, учасники провели мітинг та поклали квіти. Загалом, євреї України відзначають роковини трагедії вже удвадцятьчетверте, на зазначеному місці — удвадцятьдруге: тут почали збиратися одразу після створення монумента.
Перш за все, організатори заходу наголосили на тому, що вони відзначають ці роковини як трагедію єврейського народу не тому, що хочуть якоїсь пріоритетності, а тому, що серед загиблих було найбільше євреїв. За радянських часів цей факт намагалися приховати. За словами одного з учасників, Сталіну подали документ, у якому було зазначено, що серед розстріляних найбільше євреїв. Проте, за наказом всевладного керманича, цей запис було трансформовано у такий: «Серед загиблих найбільше радянських громадян».
Здобувши власну державу та утвердивши власні права, єврейський народ заразом повернув собі право на пам’ять. Керівник Єврейської ради підкреслив, що Бабин Яр є найбільшою інтернаціональною могилою. За його словами, там полягли не тільки євреї та українці з Києва, а й люди із західних регіонів країни, котрі полишали власні домівки й тікали на схід у пошуках захисту від фашистської окупації.
Присутній на заході Посол Ізраїлю в Україні Реувен Дін Ель відзначив, що трагедія Бабиного Яру як символу трагедії цілого народу досі не осмислена. На думку посла, зрозуміти, чому когось вбивають лише за те, ким він є, — неможливо. «Пам’ятати про цю сторінку історії нашого народу та протистояти тому, щоб таке повторилося з будь-яким із народів, — святий обов’язок кожного», — заявив представник Ізраїлю. «Зараз євреям боятися нічого, позаяк їхня держава відповідає за своїх громадян, де б вони не знаходилися», — додав він.
Висловити свої співчуття приїхав і Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Крістоф Вайль. На його думку, Бабин Яр — символ кампанії сліпої расової та ідеологічної ненависті, мішенню якої став єврейський народ. «Демократична Німеччина визнає свою історичну відповідальність зараз і в майбутньому», — заявив німецький посол. Наприкінці свого виступу він зачитав християнську молитву за загиблими.
Наприкінці мітингу слово взяв відомий український поет Дмитро Павличко. За словами літератора, його дружба з представниками єврейської громади зав’язалася ще в дитинстві. До школи, де навчався майбутній поет, ходили здебільшого євреї та поляки. Поділився Павличко і драматичним спогадом: він на власні очі бачив, як німець убив його ліпшого друга — єврейського хлопчика. З тих часів літератор завжди підтримує єврейський народ. Нещодавно в Ізраїлі вийшла збірка Павличка «Єврейські мелодії», перекладена на іврит. «Найбільших втрат у ХХ ст. зазнали євреї та українці», — констатував поет. Він нагадав про такі українські трагедії, як Голодомор чи розстріл інтелігенції в Сандармосі. «Бабин Яр — це вселюдська рана, яка знаходиться на території нашої держави», — підсумував Павличко.
Насамкінець відбулася хвилина мовчання. Опісля присутні поклали квіти до пам’ятника «Менора» під музичний супровід українського та ізраїльського гімнів.
