Правоохоронні органи Дніпропетровської області викрили місцевих чиновників, які заробили минулого року 1,2 мільйона гривень на спорудженні ... меморіалу жертвам Голодомору. Судячи з повідомлень прокуратури, посадові особи склали фіктивний акт виконаних робіт із благоустрою пам'ятника. І хоч фактично роботи виконані не були, одному з приватних підприємств незаконно перерахували бюджетні кошти. Даний факт, яким зайнялася прокуратура, можна було б назвати непорозумінням, якби подібні питання не підіймалися й раніше. Ще наприкінці минулого року Дніпропетровська облрада тимчасово призупинила фінансування обласної «Книги пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років». Депутати, які виступали на сесії, вимагали розібратися з витрачанням коштів, виділених на це видання. Один з ініціаторів перевірки, депутат від БЮТ Вадим ДЖУМА давно домагається створення контрольної комісії, що внесе ясність у питання фінансування обласної програми з увічнення пам'яті жертв Голодомору. На думку депутата, виконання цієї програми здійснювалося не зовсім прозоро і аж ніяк не бездоганно.
– Вадиме Петровичу, наприкінці минулого року Дніпропетровщина, як і вся Україна, відзначила 75-річчя трагічних подій Голодомору. І практично цими ж днями обласна рада призупинила фінансування обласної Книги пам'яті. Більше того, депутати звинуватили її укладачів у несумлінності, а від видавців зажадали відзвітувати за витрачання коштів. Чи не стоять за цим політичні мотиви?
– Питання про фінансування обласної програми з увічнення пам'яті жертв Голодомору виникло не вчора. Ще на вересневій сесії 2008 року я домагався створення депутатської контрольної комісії, що повинна була перевірити, як виконується ця програма і як саме витрачалися бюджетні гроші, відведені на її фінансування. У цій програмі, на мій погляд, були два найважливіші напрями – створення меморіалу жертвам Голодомору і видання Книги пам'яті. Програма працювала майже три роки і, природно, виникло питання про те, що зроблено й наскільки якісно виконана доручена робота. Тим більше, що в мене, як і в інших депутатів, з'явилися деякі сумніви. Зрештою, це наше право і обов'язок перевірити, як були витрачені гроші платників податків. Однак, коли питання про створення контрольної комісії з'явилося на порядку денному, воно викликало незрозуміле занепокоєння в чиновників і його зняли з розгляду. При цьому до обласної ради надійшло прохання виділити додаткові кошти – 1,2 млн. гривень на фінансування меморіалу і понад 400 тисяч на Книгу пам'яті. На мій погляд, це саме по собі свідчило про те, що з фінансуванням робіт не все гаразд. Адже коли створювалася обласна програма, то всі витрати ретельно прораховувалися, крім того, проводилися тендери, працювали фахівці профільних управлінь облдержадміністрації – і раптом просять чи не подвоїти фінансування.
– Адже в країні криза – інфляція розкручується, зростають ціни, вочевидь, тому збільшуються і витрати?
– Та ні, криза почалася восени, а її наслідки виявляються лише зараз. Але додаткові гроші почали просити ще влітку, коли все було благополучно. Тоді про грядущу кризу говорили хіба що у вузьких колах економістів. До того ж ми нікого огульно не звинувачуємо, а хочемо розібратися, куди були витрачені бюджетні мільйони – нехай відзвітують. Адже гроші витрачені чималі і хотілося б, щоб вони пішли суворо за призначенням. Створення меморіалу та обласної Книги пам'яті – справа свята і допускати зловживання було б справжнім блюзнірством. Для мене це ще й особисте питання – мої родичі, як і в багатьох українців, стали жертвами Голодомору початку 1930-х років.
– Зовсім недавно в місцевій пресі виступив скульптор Гарник Хачатрян, який створив статую Скорботної Матері на меморіалі жертвам Голодомору, який у вересні відкривав Президент. Він заявив, що через маніпуляції чиновників не лише не отримав винагороду, але й залишився в боргах. Хтось з депутатів займався цією історією?
– Усі документи, як я сказав, чомусь не поспішають показувати. Я направляв депутатський запит, у тому числі й щодо меморіалу, але фактично отримав відписки. У цих відповідях якась нісенітниця на зразок «вантажте апельсини бочками». У наших апаратників дивне ставлення до депутатів – вони вважають, що це депутати облради існують при виконавчій владі, а не навпаки. Згідно із законом, вони зобов'язані надати інформацію, що цікавить депутата. Адже це не закрита й не секретна інформація. Але її не надають. Тому ми пішли на такий крок – подали позовну заяву до Окружного адміністративного суду від громадської організації. Тепер відмахнутися буде важче – суд для задоволення позову повинен запитати всі необхідні документи. Як сторона в процесі я все одно отримаю доступ до цих документів, де й з'ясується картина того, що відбувається. Вочевидь, тому облрада припинила фінансування Книги пам'яті. А в суді ми просимо притягти до відповідальності посадових осіб за бездіяльність. Крім того, я звернувся до обласної прокуратури.
– Адже меморіал уже стоїть, а Книга пам'яті видана, і це головне...
– Йдеться про те, як виконана ця робота й куди витрачені гроші платників податків. Ви коли-небудь бачили пам'ятник Леніну і Дзержинському з двома обличчями – спереду і ззаду? А в нас поставили меморіал жертвам політичних репресій і Голодомору. Два в одному, так би мовити. Але дозвольте запитати: яких репресій і якого голодомору, адже їх було кілька – хто лежить у братській могилі на Запорізькому шосе? Адже перед тим як створювати меморіал скульптор отримує завдання, повинна бути складена довідка, в якій формулюється суть проблеми. Меморіал повинен бути насичений ідеологічно, він повинен бути підтверджений документально. Лише після цього ставиться скульптурна споруда, що несе в собі послання майбутнім поколінням. Питання викликає те, чому спорудженням меморіалу займалося обласне управління житлово-комунального господарства. Так само виникає безліч питань щодо обласної Книги пам'яті і складання мартирологу жертв Голодомору 1932–1933 років. У творців цього видання було вдосталь часу, щоб провести дослідження, а не просто публікувати статистичні дані. Я неодноразово намагався отримати відповідь, де можна ознайомитися з результатами роботи зі створення такої книги і які організації цим займалися, але так і не отримав відповіді. Незважаючи на те, що відповідно до указу Президента, потрібно було залучити до роботи широку громадськість, займалися цим формально. Адже лише дослідження могли показати, скільки людей загинуло від голоду. Не секрет, що винні в його організації потім замітали сліди: проводилися зміни адміністративно-територіального устрою, перевозилися документи, мінялися паспорти. Тому те, що лежить в архівах, – далеко не все.
– На сесії обласної ради прозвучала інформація про те, що в мартиролог просто записали всіх померлих 1932–1933 років, бо не могли розібратися з причинами смерті – вийшло 65 тисяч осіб. Одні вважають цю цифру заниженою, інші – вигаданою...
– У тому-то й річ, що потрібно розібратися. Наскільки я знаю, людей загинуло набагато більше. Візьміть свідчення очевидців – усі вони розповідають, що голод носив поголовний характер, люди вмирали цілими селами. Але те, що опубліковане в Книзі пам'яті, викликає багато запитань. Свідчення очевидців потрібно було збирати за певною методикою. Це ж не колядки й не щедрівки – йдеться, по суті, про показання свідків про страшні кримінальні злочини. А перетворили все в збирання фольклору. Варто погортати книгу, і ви побачите: свідчення зібрані учнями п'ятого або сьомого класу, іноді навіть без прізвищ. А в одному випадку написано, що спогади записала учениця третього класу. Це що, серйозне ставлення до справи? Особисто я розцінюю це як образу пам'яті жертв Голодомору. Замість того, щоб зробити все гідно, влаштували профанацію. За таке потрібно притягувати до відповідальності, тим більше, що були витрачені бюджетні гроші. Нібито займалися, а де результат? Не варто забувати, що покоління, яке пам'ятає Голодомор, – йде. У нас залишався останній шанс зафіксувати свідчення очевидців.
– Хто координував роботу з увічнення пам'яті жертв Голодомору?
– За ідеєю – керівництво області, ціла низка обласних управлінь. Виданням Книги пам'яті займалося управління внутрішньої політики, а контролювати реалізацію обласної програми повинні були, як мінімум, три постійні депутатські комісії облради. Але ми й домагаємося того, щоб нам показали, як здійснювалася ця робота. Адже одна справа «піаритися» на проблемах Голодомору, інша – реальна робота. Депутати проголосували, щоб не припинити, а призупинити фінансування Книги пам'яті. Всього було надруковано, за нашими даними, близько двох тисяч примірників, але знайти її неможливо. Навіть не всім депутатам дісталася. Однак призупинити фінансування – це половина справи. Тепер потрібно виправити помилки, створити контрольну комісію з перевірки виконання обласної програми, але її не створюють. Можна було діяти й іншим шляхом, адже сам голова обласної ради володіє досить широкими повноваженнями. Однак на січневій сесії я дізнався, що всупереч рішенню обласної ради про призупинення фінансування, гроші на Книгу пам'яті без зайвого розголосу все-таки відпустили. За моїми відомостями, посадові особи просто лукавили – весь тираж був давно надрукований. Але губернатор у своєму виступі закликав депутатів не нагнітати пристрасті, а всі сили сконцентрувати на ремонті іншого меморіалу – присвяченого перемозі у Великій Вітчизняній війні. Особисто в мене складається враження, що громадськість просто хочуть відвернути від незручної теми.
КОМЕНТАРІ:
Гліб ПРИГУНОВ, начальник управління внутрішньої політики Дніпропетровської ОДА:
– На виділені раніше облрадою гроші ми випустили 1728 примірників Книги пам'яті, хоч планувалося три тисячі примірників. У процесі роботи кількість прізвищ загиблих збільшувалася, тому спочатку видали таку кількість книг. Ще 402 тисячі гривень потрібні були для видання близько двох тисяч книг додаткового тиражу, бо в нас навіть укладачі книги залишилися без авторських примірників. Із першого тиражу 1500 книг ми передали до Українського інституту національної пам'яті, ще 120 – до обласної ради. Інститут зібрав такі книги з усіх областей України, і розповсюджуватиме їх у посольствах та інших установах.
Ніна КИСТРУСЬКА, директор Державного архіву Дніпропетровської області:
– 98% документів для Книги ми взяли з обласного архіву, інші 2% – із центральних архівів. Спочатку ми сумнівалися, кого вносити в Книгу – лише померлих від голоду чи показати весь пласт померлих у ці роки. Вирішили показати абсолютно всіх. І тут добре видно динаміку смертей від голоду: з 65 332 померлих – близько 50 тисяч осіб загинули від або внаслідок голоду (дистрофії, виснаження, шлунково-кишкові розлади). Але притому, що збереглися далеко не всі записи сільради про померлих, цифру в 65 332 осіб можна сміливо помножити на чотири. Мені б хотілося дізнатися, в чому полягає неякісність нашої роботи над Книгою?
