Обговорення стрічки засвідчило, що російські науковці не готові побачити різницю у традиціях країн. А в Україні не готові просто побачити: тільки один загальнонаціональний канал показав цей фільм. Може, за старою звичкою, хоч після Москви?
Сіверський інститут регіональних досліджень презентував у Москві документальний фільм «Європейські традиції міського самоврядування в Україні: магістрат — дума — рада».
Нагадаємо, що в Києві фільм показали в червні цього року («День», № 93 від 1 червня 2011 р.). Основний месидж, який автори сценарію, вчені-історики з Чернігівщини Володимир Бойко та Сергій Леп’явко заклали у фільм, — українці досі на рівні генетичної пам’яті зберігають європейські традиції самоврядування, принесені в Україну магдебурзьким правом.
Ініціатором показу фільму в російській столиці виступив Національний культурний центр України в Москві.
— У вересні я брав участь у конференції в Ярославлі. Ми летіли через Москву, і я скористався нагодою відвідати Національний культурний центр. Під час зустрічі директор центру Володимир Мельниченко сказав: «Якщо ви маєте цікаві ідеї, можна спробувати реалізувати їх у Москві». Я розповів про фільм, і після детального спілкування на цю тему Національний культурний центр долучив показ стрічки до плану роботи, — розповів «Дню» Володимир БОЙКО.
Цікаво, що показ стрічки збігся з протестами проти результатів виборів у Росії, де, до слова, традиції міського самоврядування вкоріненими не були. Участь в обговоренні фільму, крім представників української діаспори та Сіверського інституту, взяли Інститут Європи РАН та Інститут Кеннана, а також викладачі російських вишів, тому презентація, за словами Володимира Бойка, перетворилася на круглий стіл.
Утім, на жаль, незважаючи на активне обговорення фільму, навряд чи можна очікувати, що після його показу присутні на презентації російські науковці погодяться з тезою, що природа соціального простору в Україні відмінна від російської. Як розповів у коментарі «Дню» Володимир Бойко, учасники обговорення дотримувалися тактики говорити про самоврядування загалом чи російсько-українські взаємини, відкидаючи аспекти, які спричиняють роздратування, тобто європейське коріння української самоврядної традиції. «Я би не став вимірювати, де більше європейськості — в Росії чи в Україні», — фактично окреслив межі дискусії науковий керівник Московського офісу Інституту Кеннана Еміль ПАЇН.
Проте, на думку Володимира Бойка, добре, що таку тему порушили в Москві й визнали цілком фаховим предметом для розмови. До слова, учасники дискусії запропонували надіслати фільм російському каналу «Культура» та московській мерії, а також разом із Інститутом Кеннана продовжити обговорення цієї теми. Тим більше — чи погоджується хтось, чи ні, — у фільмі є моменти, які чітко показують, що в Україні традиції магдебурзького права вкорінено, а в Росії їх або не було, або вони з’явилися значно пізніше. Але щоб донести ключову ідею стрічки хоча б до російської інтелігенції, знадобиться значно більше часу та зусиль, ніж потребує одна презентація. Чи маємо ми взагалі щось доводити нашому північному сусідові — то вже інше питання. Але, вочевидь, демонтаж образу України як «молодшого брата» розпочнеться також і тоді, коли українські науковці всіх напрямків будуть визнані російськими як абсолютно рівноправні партнери.
