Похід до народу має наразі різні форми: поїздки лідерів партій в обласні та районні центри, проведення на периферії партійних форумів, звернення до мас через Інтернет чи вуличних агітаторів і таке інше. Результат обов’язково буде, причому помітний і позитивний. Це дуже легко досягається на тлі нульової або близької до нульової популярності серед широких мас як партій, так і лідерів спочатку «блоку чотирьох», або вже «п’яти». Позитив закладено в нових враженнях і чистих перспективах. Партію, про яку досі мало хто чув, просто не можуть звинуватити в тому, що є сьогодні чи було вчора. Це — плюс. В той же час всерйоз сподіватися, що народ почне говорити із пропонуючими себе політиками на теми, наприклад, бікамералізму, не доводиться. І це вже не зовсім плюс, що на собі відчув Сергій Тiгіпко, який днями спробував поспілкуватися з народом через Інтернет.
Досвідчені політики знають, що найбільш настирливими співрозмовниками є ті виборці, які бажають отримати від кандидата щось конкретне і, бажано, негайно. І якщо в масштабі свого виборчого округу вдасться вплинути на симпатії мас дешевшим, ніж у сусідів, цукром, то у всеукраїнському масштабі такий метод не спрацьовує. Звертається, наприклад, виборець із Кіровограда. З ним хочеться про політику, а він — про відсутність гарячої води у своїй конкретній оселі. І нема на це ради, тобто перевести розмову до згаданого бікамералізму не видається можливим.
Аби відволікти виборця від малозначущих проблем, треба змусити його мислити планетарно, як роблять це журнали з телепрограмами, допомагаючи мешканцям райцентрів регулярно слідкувати за особистим життям світових зірок. На місце цих зірок у виборчий період мають прийти особи із першої п’ятірки чи з перших п’ятірок партій, що прагнуть прихильності вітчизняного виборця. І тут у блока «За єдУ!» в руках усі козирі. Кого б із своїх лідерів вони не виставили в ту п’ятірку, він має шанс почати все з нуля.
Може, з цієї причини НДП — чи не єдина із «єдоків» справді структурована партія — оголосила ледь не конкурс на заміщення вакантних посад у першій п’ятірці свого списку. Справа до розіграшу цих місць у конкурсі для всіх бажаючих ще не дійшла, хоча таку ініціативу проявив колишній активіст НДП, а тепер — топ-менеджер НЛО, Валерій Хорошковський. НДП-істи хочуть, аби партійні маси висунули їм нових лідерів, а маси через місцеві осередки НДП висувають виключно високих чиновників, і жодного тобі лідера із народу.
Загалом дивно виглядає це вовтузіння із партійними п’ятірками. Навіщо ці п’ятірки партіям, що входять до блоку? Список, а значить, і п’ятірка буде спільним. Принаймні, має бути. Харизматичних акторів та спортсменів країна з 1998 року практично не народила. Звідси потреба в лідері або в ідеї. З ідеєю все ясно (чи навпаки — неясно) давно. Як не переставляй місцями гасла та слогани НДП, АПУ, «ТУ» ПРУ, ПППУ, все складається у два коротких слова: «Хочемо влади». Бажання природне і, загалом, здорове для людей з політичними амбіціями і серйозними ресурсами. Не вистачає тільки лідера.
Мудра думка запросити на головування в блоці «За Єдину Україну» Володимира Литвина з одного боку вирішила проблему, з іншого — поглибила. Найперше — сам Литвин, який поводиться так, ніби й не знає, що фактично вже працює лідером блоку. Поведінка цілком нормальна і тільки піднімає статус запрошеного лідера. Згадаймо, як довго мовчав Віктор Ющенко у відповідь на пропозицію Рухів очолити їх разом із іншими спорідненими силами. Хоча, Ющенку було легше. Він мовчав уже з рейтингом, а Литвину — рейтинг ще потрібно зробити. Сумнівів немає, за бажанням це можливо. Достатньо лише, аби кожен випуск УТН на оновленому «Першому національному» починався з повідомлень про добрі справи лідера, спрямованi на наше спільне благо. Але попередній досвід показує, що ця справа ризикована й не надає довгострокових гарантій.
Отож поки що у адміністративно потужного блоку не складається з рейтингом, ні з п’ятірками, ні з гаслами, ні з лідером. Саме час йти у народ і шукати свіжі рішення.
