Усе таємне рано чи пізно стає явним. Саме про це забувають Гітлери, Сталіни, Піночети, Пол Поти та їм подібні злочинці, знищуючи невинних людей — хто тисячі, хто сотні тисяч, а хто — і десятки мільйонів. Для України страшна правда про мільйони винищених сталінською Смертю з Косою наших співгромадян, причому правда, підтверджена документально — потрібна як свіже повітря. Тут немає перебільшення, оскільки доба Голодомору (та й у цілому 20—30-ті роки минулого століття) — це «вузлова» епоха радянської історії, від оцінки та розуміння якої багато в чому залежить і ставлення до цієї історії взагалі.
І тут, коли ми говоримо про оприлюднення дотепер «цілком таємних» документів про злодіяння сталінської тиранії, потрібна передовсім політична воля. Можна стверджувати, що у державного керівництва України вона є. 27 серпня у Службі безпеки України на виконання доручення Президента України Віктора Ющенка щодо додаткового вивчення історії політичних репресій проти громадян України та українців за її межами і Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з 70 ми роковинами Великоготерору — масових політичних репресій 1937—1938 років» відбувся круглий стіл на тему: «Голодомор 1932—1933 років і політичні репресії в Україні в документах архіву Служби безпеки України». Під час круглого столу було презентовано книгу «Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932—1933 років в Україні в документах ГПУ НКВД» тапредставлено розсекречені документи про політичні репресії в Україні за часів радянської влади.
У виступі в. о. голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка підкреслювалось, що сьогодні жодних таємниць, замовчувань та викривлень у питаннях, що стосуються політичних репресій, бути не може. «Українська спецслужба розкриває для української громадськості та світової спільноти всі наявні у неї архівні матеріали з цієї тематики і закликає до співпраці дослідників, істориків, усіх небайдужих громадян», — зазначив Валентин Наливайченко. «У СБУ немає сумнівів, — додав пан Наливайченко, — у тому, що Голодомор був саме геноцидом українського народу, спланованим, заздалегідь продуманим злочином, і документи це підтверджують. Наше завдання, — наголосив виконуючий обов’язки голови СБУ, — виробити стратегію відродження національної пам’яті українського народу, і особлива надія тут покладається на нещодавно створений згідно з указом Президента Віктора Ющенка Інститут національної пам’яті. Що ж до конкретних дій безпосередньо Служби безпеки України, спрямованих на досягнення цієї винятково важливої мети, то начальник Служби, зокрема, поінформував, що вже надіслані запити до центральних органів ФСБ Російської Федерації, до відповідних органів Республіки Казахстан щодо допомоги у цій роботі, в першу чергу з питань, що стосуються уточнення списків репресованих та надання необхідних архівних документів.
Про історію створення книги, важливість та актуальність публікації розповів начальник відділу архіву Служби безпеки України Василь Даниленко, який зазначив, що презентоване дослідження — це перше найбільш повне видання архівних документів ГПУ й НКВД про Голодомор, що матиме велике наукове й практичне значення. Зокрема, значну дослідницьку та наукову вагу матимуть, поза сумнівом, документи, що розкривають «механізм запуску» Голодомору, серед них — протокол засідання Політбюро ЦК ВКП(б) від 16 вересня 1932 року, яким роз’яснювався порядок застосування драконівського закону «Про розкрадання соціалістичної власності» (відомого в народі як закон «про п’ять колосків»). Група документів, які оприлюднені у книзі, показують, що ГПУ — союзне й республіканське — активно включилося у боротьбу проти українського селянства. Олександр Довженко — його висловлювання були теж записані агентами спецслужб і подані у 1933 році «інстанціям»; ці документи також подаються вперше — сказав тоді абсолютно чітко: «Українське село гине. Йде вимирання українського села». Окрім цього свідчення Довженка, публікуються і фотодокументи: знімки, зроблені мешканцем Батурина селянином Боканем, які є воістину унікальними матеріалами про терор голодом.
Доктор історичних наук Валентина Борисенко акцентувала увагу в своєму виступі на важливому значенні джерел усної історії для вивчення Голодомору, адже у всьому світі вчені надають великої ваги саме таким документам, особливо коли вони надходять від дітей (бо дитяча пам’ять фіксує все до дрібниць!). Такі свідчення, зазначила пані Борисенко, завжди високо цінували всесвітньо визнані дослідники Голодомору Роберт Конквест і Джеймс Мейс.
До речі, про незабутнього Джеймса Мейса з теплотою й невимовною вдячністю говорило багато учасників круглого столу, згадуючи його фундаментальні публікації в газеті «День». Керівник Світового конгресу українців Аскольд Лозинський пригадав, що Джеймс неодноразово казав йому (і був готовий підтвердити свою точку зору відповідними розрахунками) про те, що, не будь Голодомору, населення України сягало б наприкінці ХХ століття 100 мільйонів людей... З великою увагою вислухали присутні виступ судді Федерального cуду претензій (США) Богдана Футея, який розповів про висновки незалежної Комісії з вивчення Голодомору в Україні, створеної за ініціативою Світового Конгресу Українців (працювала у 1988—1990 рр.). Матеріали роботи цієї Комісії, так само, як і Комісії з вивчення Голодомору, що діяла під егідою конгресу США (її душею був Джеймс Мейс), важливі і актуальні й зараз, тому їх варто нагадати. Отже, комісія, про яку згадав пан Футей, ухвалила вердикт, у якому, зокрема, було сказано: «Більшість комісії вважає, що Радянська влада свідомо використала Голодомор, коли він розпочався, з метою утвердження своєї політики денаціоналізації (при цьому Комісія не вважає, що метою радянського керівництва було винищити український народ раз і назавжди). Така політика зневажає основні засади моральності, що є обов’язковими для усього людства. Відповідальність за неї, безперечно, несе вище керівництво СРСР». До слова, деякі промовці пропонували юридично кваліфікувати дії Сталіна та його оточення як «злочин проти людства» (посилаючись на те, що кваліфікація цих злодіянь як «геноцид» матиме деякі суто юридичні проблеми, оскільки основоположна Конвенція ООН, яка дає визначення геноциду, була схвалена у 1947 році, отже, тут йдеться про «зворотну силу» Конвенції, її застосування до злочинів, скоєних у минулому; втім, пролунав і інший, переконливий аргумент: геноцид вірмен в Оттоманській імперії, скоєний раніше, ще у 1915 році, визнаний переважною більшістю світової спільноти саме як геноцид!).
Карл Ясперс, видатний німецький філософ ХХ століття, писав: «Машина терору досягає своєї могутності тоді, коли й ті, хто не бажає бути причетним до цієї машини, теж стають тероризованими». Ці слова багато в чому пояснюють причини тих страшних подій, про які йшлося на круглому столі в СБУ. Попереду — публікація нових секретних документів з архівів спецслужб. Попереду — пошук істини.
«День» також пропонує читачам текст виступу на круглому столі в СБУ нашого постійного автора, відомого історика Юрія Шаповала.
