За чотири місяці, що минули з часу підписання Президентом Указу «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», близько 5 млн. власників земельних сертифікатів уклали договори оренди і майже 2% селян розширили свої особисті господарства за рахунок земельних паїв. Такі дані були оприлюднені на засіданні «круглого» столу «Громадська думка та аграрна реформа в Україні», організованому Фондом «Демократичні ініціативи» та коаліцією «Свобода вибору».
Зроблено перший крок на шляху створення умов для прибуткового сільського господарства. Проте реформа на селі йде зовсім не так гладко, як хотілося її ініціаторам — про це свідчать думки учасників обговорення.
Роман ШМІДТ, заступник міністра аграрної політики:
— Об’їхавши увесь південь і схід держави, я ніде не зустрічав людей, котрі були б налаштовані проти указу. Люди лише хочуть, щоб органи місцевої влади виконували його належним чином. Особливо важливі для селян два моменти: право вільного виходу із КСП зі створенням нової форми господарювання та отримання землі цілісними масивами, що дозволить її ефективно використовувати. Виступаючи днями на розширеній нараді у прем’єр-міністра, я відверто сказав, що, на превеликий жаль, сьогодні процеси реформування КСП найбільше гальмуються на рівні районів, і подав список 31 райдержадміністрації, на дії яких йдуть скарги до центру. Лише за три останні місяці до Мінагрополітики надійшло близько 900 таких скарг, а на місцях наші інформаційно-аналітичні центри вже отримали понад 43 тис. заяв.
Олександр СТЕГНІЙ, керівник відділу соціально- політичних досліджень Центру соціальних і маркетингових досліджень «Социс»:
— Уявлення про аграрну реформу є віддзеркаленням громадської думки щодо економічних реформ в Україні загалом. А громадськість зараз оцінює існуюче економічне становище доволі песимістично: за даними опитування громадської думки у березні, майже три чверті громадян вказали на погіршення економічної ситуації в країні. На масову свідомість також впливає рівень довіри до органів влади, а невдачі в економічній сфері останніх років не сприяють його зростанню.
Ставлення людей до аграрної реформи тісно пов’язане з віковими групами респондентів. Це теж реальність сьогоднішнього життя, з якою треба рахуватися. За даними того ж опитування, якщо серед молоді до 25 років кількість противників змін на селі становить 27%, то серед старшої генерації (56 років і старше) таких вже 41%. Можна виділити два чинники, котрі зумовлюють негативне ставлення до реформування в АПК. По- перше, це пересторога виникнення негативних соціальних наслідків в результаті реформ. А по-друге, селяни потребують існування певних рамкових умов для проведення реформи на селі, тобто комплексу юридичних, фінансових і технічних можливостей для розвитку фермерського господарства. Особливо це актуально з огляду на паювання землі і реалізації прав власників, які перебувають на пенсії.
