«Загалом, виборча кампанія «пішла» руслом, що прогнозувалося. Лише фінальний прорив БЮТу справив враження своєю ефективністю, але не позначився на результатах виборів, якщо під такими мати на увазі конфігурацію парламентської більшості», — вважає політолог із Хмельницького Сергій БІЛОШИЦЬКИЙ.
— Отже, головне завдання передчасних виборів виконано?
— Впевнений, що головним завданням команд Президента і прем’єра було формування тієї конфігурації, яка дозволила б їм монополізувати владний ресурс на найближчі п’ять-сім років і уникнути лобової конфронтації поміж собою. Бо конфронтація завжди відволікає значні ресурси і дає шанс для прориву до влади третій силі.
— Звідки ця впевненість?
— Бо Ринат Ахметов без попередньої домовленості навряд чи повів би свою правлячу партію на вибори. Він не налаштований ні на поразку, ні на опозицію, ні на те, аби підбирати крихти з «панського столу». Крім того, правляча коаліція могла не пустити у виборчі комісії представників БЮТу і НУ, оскільки їхні парламентські фракції припинили існування. Але ж коаліціянти погодилися з політичним принципом формування комісій у пропорції 50 на 50, таким чином посилили своїх опонентів, але додали легітимності перевиборам. А це — важливе свідчення того, що ядро коаліції, Партія регіонів, йшла на вибори, не ризикуючи програти. Їхнє тактичне завдання — викинути з коаліції СПУ і КПУ. Торгівля з ними завдає головного болю, а червоний колір подразнює декомунізовану Європу. Стратегічне — гарантувати на найближчі роки контроль над вітчизняною економікою шляхом досягнення з оточенням Президента довготермінової домовленості про розподіл сфер впливу і єдиний фронт проти третіх сил, передусім, проти БЮТу.
Завдання ж Президента і його оточення — збереження контролю над питаннями зовнішньої політики, національної безпеки, державної ідеології і створення механізму з лобіювання окремих економічних проектів. Досягнення цих завдань можливе лише у випадку, якщо Віктор Ющенко зберігатиме шанси для обрання на другий термін. Подібні перспективи йому реально могли пообіцяти лише власники Партії регіонів. У тому випадку, що на їхні інтереси зважатимуть.
— Тобто: говорили про парламентські вибори, а думали про наступні президентські?
— Досвід попередніх виборів показує, що і Леонід Кравчук, і Леонід Кучма на другі вибори змінювали електоральну базу. Спочатку вони шукали підтримку від південно-східного електорату, потім — від західного. Віктор Ющенко може повторити цю комбінацію з точністю до навпаки. У 2009 році він має шанс одержати підтримку півдня і сходу України, якщо в його риториці соціальні і ліберальні мотиви почнуть домінувати над етнічними.
Однак загрозу для обох правлячих угруповань являє лідер протестних настроїв Юлія Тимошенко. Окремо вона могла б «розчавити» Президента і «дати бій» регіоналам. Але інстинкт самозбереження команд Президента і прем’єра підказує їм, що Юлію Тимошенко треба тримати у полі зору, та не підпускати до себе дуже близько.
— На цій підставі можна скласти певні прогнози?
— Можна уявити наступний перебіг подій. Президент Віктор Ющенко стає ініціатором «круглого столу», на якому пропонує обговорити і підписати якийсь документ про програмні засади діяльності нового уряду (щось подібне до Універсалу національної єдності). Відтак документ підпишуть НУ—НС, ПР, Блок Литвина. Ліві (КПУ і, можливо, СПУ) відмовляться від отаких перспектив. А БЮТ опиниться у незручному становищі. Підписати — означає розчинитися в урядовій більшості і розгубити козирні карти перед президентськими виборами. Не підписати — «пролетіти» поза владою ще на кілька років. Вочевидь, що Юлії Тимошенко напередодні президентських виборів потрібно або все, або нічого. Вона піде в опозицію, що дозволить Віктору Ющенку почасти зняти із себе відповідальність за «роз’єднання» помаранчевих сил. Водночас відбудеться презентація президента в якості політика загальнонаціонального масштабу. Можна уявити, що умовою президентської команди буде висунення на пост глави уряду маловідомого політика, аби «захистити» у майбутній президентській кампанії Віктора Ющенка від рейтингового Віктора Януковича.
— Отже, парламентська коаліція вже «вимальовується»?
— У випадку створення коаліції «ПР — НУ—НС — БЛ» відбудеться досить стабільне об’єднання на основі «шлюбу за розрахунком». Окремі політичні демарші, необхідні учасникам коаліції для «сохранения лица» перед виборцями, не будуть здатні поставити під сумнів її раціональні переваги. Надалі ця коаліція почне руйнувати монолітність БЮТу. Яким чином? Зачиняючи двері перед ЗМІ, вносячи внутрішні розколи і дискредитуючи верхівку політсили в очах обивателя. Зважаючи на те, що БЮТ — об’єднання харизматичного типу, не виключено, що у майбутньому, коли він не зможе висунути нагору політика масштабу Юлії Тимошенко, буде розірваний поміж ПР і НУ. Вочевидь, що наближення цього часу стане одним з основних завдань коаліції.
На мою думку, подібний сценарій найбільш вірогідний. Він має системний характер і пояснює багато обставин дочасних виборів. Однак не слід виключати і те, що у ситуацію «втрутяться» позасистемні фактори.
— І тоді...
— Тоді ми станемо свідками створення іншої конфігурації коаліції. Наприклад: «БЮТ — НУ—НС — БЛ». У такому випадку коаліція приречена на коротке і скандальне життя.
