Пані Райс хотіла донести до української аудиторії два нових «мессіджа». Перший. Американці у квітні присилають групу фе-бе-ерівців у справі Гонгадзе. Вона говорить — «для допомоги у справі Гонгадзе», ми повинні розуміти — «для допомоги, натиску і збору інформації у справі Гонгадзе». Другий. Можливість зустрічі Д. Буша і Л. Кучми ставиться американцями у пряму залежність від «свободи, прозорості і справедливості українських виборів». Під цим — цитую за відеоплівкою випуску ТСН — мається на увазі «свобода доступу партій до ефіру, дебати, які дозволяють обирати, сам день виборів».
Не менш важливим є те, на що пані Райс відповідати не захотіла. Запитання про плівки Мельниченка — відповідь про політику імміграційної служби США. Уникнення запитання про «забуту» українську опозицію. Констатація небажання США відігравати роль в українських виборах. Підкреслення неперетину українсько-американських і американо-російських відносин.
Вона не сказала нічого принципово нового. Вона ще раз «спресингувала» — все бачимо, все знаємо. Навряд чи хтось у цьому сумнівався. По суті, відповіді пані Райс — такий собі компроміс між прихильниками жорсткої американської лінії та лінії помірної. Такий собі гібрид голуба і яструба. Голубояструб виглядає таким чином — ми ймовірно, можемо розглянути можливості покращення стосунків, якщо ви вашими виборами не дасте нам підстав їх погіршити. Що це означає? Те, що покращити стосунки зі Штатами — це тільки рішення Штатів, і що Україна, отже, і так все робить, щоб їх покращити? Те, що «свобода, прозорість і справедливість українських виборів» дорівнює «свободі доступу партій до ефіру, дебатам, які дозволяють обирати, самому дню виборів»? В українському прямому телеефірі почалися теледебати, які дозволяють — нехай і при відомій спритності — висловити свою точку зору, йде практично вся телереклама. Чи означає це, що доступ усіх партій до всіх телеканалів вільний? Що річ тільки у телеефірі, а не у зовнішній агітаційній рекламі? Хто буде визначати, чи були вибори вільними? На чиїх словах і фактах?
Проблема полягає в тому, що той, хто буде здатен максимально вплинути на подібні оцінки, може цим впливом шантажувати країну. І він буде це робити — не має значення, наскільки відкритим буде ефір.
Відкриті публічні дебати потрібні самому українському суспільству, — це зрозуміло. Саме нам самим, сприяючи більш повноцінному вибору кожного члена суспільства. І в цьому можна погодитися з Кондоліззою Райс. Питання тут тільки в тому, як сформується американська позиція щодо виборів.
Нас, зрозуміло, не можуть переконати слова Райс про відсутність американської ролі у цих виборах. Не тому, що цього не хоче пані Райс, а тому, що історично склалося певне коло осіб та організацій, що монополізували вплив на формування американської позиції. Ці особи та організації, з другого боку, не зможуть вже піти у «нейтральну позицію» з «проамериканської», але це їхні проблеми. Проблема українсько-американських відносин полягає у досить простій речі — кожен їхній представник, який приїжджає в Україну, «перемелюється» вже існуючою системою, відтворює її недоліки, а потім… Потім він готується до наступного переведення, до Монголії, до Індонезії…
«Прив’язка» зустрічі Кучми і Буша до характеру виборів — це не вражає хоч би при тому, що сьогоднішнє масове маніпулювання регіональними ЗМІ та зовнішньою рекламою, взаємоблокування партіями можливостей конкурентів у контрольованих регіонах — вже привід для оголошення виборів нечесними. Було б безглуздо думати, що американці цього не знають. Отже, адресатом цього «мессіджу» є сам Леонід Кучма. «Яструб» вимагає говорити про порушення зараз, «голуб» списує на бік плівки Мельниченка. А голубояструб виходить ось на що — якщо не буде ЗАНАДТО великих нарікань на несправедливий результат виборів — ми стерпимо. Але що таке ЗАНАДТО? І хто визначає несправедливість результату виборів?
Я особисто не вірю в можливість зустрічі Кучми і Буша після політичного притулку майора Мельниченка — незалежно від результатів виборів. Якщо це станеться, демократи — конкуренти Буша — розірвуть його на шматки. Я не вірю і в те, що американці підуть на відкриття карних справ за епізодами плівок Мельниченка — їм не хочеться штовхати впливову частину політичної еліти України у бік більш «терпимого» щодо подібних історій Кремля. Це — з мого погляду, — означає, що американці стерплять будь-який результат виборів — як у жартівливій українській Конституції — «гетьман неосудний, за винятком випадків надмірного хабарництва». Якщо тільки не почнеться масове переслідування опозиції чи який-небудь геноцид. Але цього не станеться. Тому всі зміни — як і раніше — залежать від нас самих, тих, хто живе у нашій країні.
