У жовтні Українська православна церква США провела черговий (18-й) Собор, на якому головував предстоятель цієї церкви митрополит Костянтин. На Собор прибули також гості з Канади — українські митрополит Іван і архієпископ Юрій, які разом iз митрополитом Костянтином відслужили святкову літургію. У робочій частині Собору обговорювалися справи й потреби церкви, причому чимало уваги приділялося благодійництву.
Собор УПЦ США відзначив також 75 річницю Геноциду 1932—1933 років в Україні, що стало чи не головною частиною соборних заходів. Вечір скорботи учасники Собору провели у великій кімнаті, де стояли поминальні столи, вкриті темними скатертинами. Архієпископ Антоній звернувся до учасників Собору з проханням запалити — від однієї свічки — меморіальні вогні на столах. Після цього архімандрит прочитав трагічні вірші, присвячені Голодомору («Пам’ятаємо» — «We remember»), а архієпископ Анатолій виголосив: «Ми ніколи не забудемо». У своїй промові він підкреслював те, що кількість жертв Голодомору набагато перевищує ті 10 мільйонів, які вмерли від голоду. Адже сьогодні демографи як в Україні, так і за її межами стверджують, що якби того голоду не було штучно зроблено , сьогодні населення України налічувало би 70 — 100 мільйонів осіб, а не 52 мільйони (включно з тими, що працюють за її кордонами). Іншими словами, в результаті Голодомору було втрачено не 10 мільйонів, а ще 28—48 мільйонів — тих, які б могли сьогодні складати народ України. Хто знає тепер, скільки видатних церковників, науковців, політичних лідерів, вчителів, артистів, письменників не було народжено? І хто скаже, як вони могли би змінити сучасну і майбутню історію України?!
На завершення промови архієпископ запросив присутніх до символічної «вечері», яка мала імітувати ту «їжу», від якої 75 років тому мерли люди — «суп», заправлений травою, «хліб» з соломи, кора дерев тощо Кожен присутній отримав на «вечері» миску (кілька ложок) «супу» і був запрошений мовчки проковтнути його, згадуючи тих батьків, які в 1933 році вимушені були годувати діток чимось подібним. «Вечеря» пройшла в сумному мовчанні, яке здавалося оглушливим.
На Соборі були присутні посол України в США Олег Шамшур і генеральний консул Микола Кириченко. У своєму виступі пан посол аналізував сьогоденні наслідки геноциду і від імені українського уряду пообіцяв побудувати належний пам’ятник жертвам Голодомору в Києві — щоб народ пам’ятав минуле. Говорив посол України також про наміри Американського національного комітету пам’яті Голодомору створити достойний монумент у Вашингтоні — зараз ідуть переговори з відповідними владними чинниками.
Пізніше всі учасники — зі свічками в руках — процесією вийшли із зали «обіду» і в повному мовчанні і темряві перейшли до церкви Пам’яті для панахиди. Митрополит Костянтин нагадав православним, що ця церква була збудована як постійний меморіал жертв Голодомору, про яких згадується під час кожної божественної літургії.
P.S. Газета «День» дякує прес-секретаріату УПЦ США за отримання матеріалів, присвячених 18-му Постійному Собору.
