Президент АУБ підкреслює, що практика ухвалення рішень
урядом про проведення конверсії без попереднього обговорення цих питань
з АУБ і комбанками, без урахування їхніх можливостей, суперечить не лише
законним інтересам комерційних банків, а й загалом інтересам економіки
України, оскільки, як свідчать останні події, Україна уникла тотального
обвалу економіки тільки тому, що вистояла її банківська система, повідомив
Інтерфакс.
Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ, народний депутат, голова Ради «Правекс-банку»:
— У принципі я не знаю жодного випадку в історії економік
інших країн — ринкових країн, де така реструктуризація, яку пропонує сьогодні
Кабінет Міністрів, мала б місце.
Якщо йдеться про реструктуризацію боргів, наприклад приватної
структури, то на це можна йти тоді, коли дана структура життєздатна, якщо
збільшити термін кредиту або зменшити відсотки чи додати якихось грошей,
— тоді вона зможе «піднятися». Тобто можна чекати, що після допомоги (реструктуризації)
структура матиме конкретний результат у підйомі своєї економіки. І тоді
ми (інвестори, кредитори) можемо розглядати проект реструктуризації.
Сьогодні жодного такого плану в держави, яка не має чіткої
економічної програми, немає. Основна «програма», на превеликий жаль, і
не тільки нашого уряду, а й урядів усіх посткомуністичних країн, зводиться
до того, щоб, як у відомій приказці, день прожити та ніч простояти... Тобто
це спроби утриматися за будь-яку ціну сьогодні, ще тиждень, ще місяць...
Це якраз і є головною проблемою економік посткомуністичних країн — відсутність
ідеології в управлінні економічними процесами, «шарахання» в різні боки.
Як всерйоз можна вести мову про реструктуризацію, коли
економіка без руля і вітрил перебуває у стані глибокого занепаду? Стан
занепаду — це тривожна й надто небезпечна тенденція. Тому ніхто із приватних
інвесторів ні на які поступки з реструктуризації добровільно не піде, оскільки
це рівносильне втраті коштів взагалі. Але є підприємства та інвестори,
які залежать від держави. Є й цілий ряд суб’єктів підприємницької діяльності
— банків, великих компаній, які обслуговують якісь державні програми. Вони,
природно, внаслідок своєї залежності будуть першими, хто піде на реструктуризацію,
оскільки їм все одно нікуди подітися. Їх можуть завтра взагалі примусити
розформуватися, і для них це абсолютно неістотне — віддати гроші, викинути
їх чи вчинити з ними якимось іншим неефективним чином.
Щодо структур, які не пов’язані з державою і в засновницьких
капіталах яких немає державних грошей, вони, природно, не сприймають всерйоз
подібні програми реструктуризації, тому що ні до чого доброго це врешті-решт
для них, а головне — для держави, не приведе...
№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
