"Вот они, мужи искомые,
нужд Отечества печальники.
Эка лица все знакомые,
Те же все столоначальники"
Із сатиричної поезії 1905 - 1907 рр.
Як і було обіцяно, черговий уряд України до 22 серпня сформовано повністю, і вчора в урочистій обстановці, в парадних костюмах і сліпучо-білих комірцях його представлено депутатам, журналістам і громадськості в Маріїнському палаці.
Відкриваючи церемонію представлення, прем'єр виголосив промову, яку згодом майже повторив Президент України. І Валерій Пустовойтенко, і Леонід Кучма пояснили присутнім, що урочиста церемонія - це, по суті, присяга уряду на вірність своєму народу.
Перед зібранням виступили найвищі керівники держави, котрі побажали міністрам успіхів у їхній нелегкій і дуже відповідальній праці. Особливо багато говорив про відповідальність уряду Президент ("Ноша це важка!"), нагадавши про "жорсткі вимоги" "предметної й осмисленої роботи", спрямованої на реалізацію реформ.
Закінчення на 4-й стор.
УРЯД ПРИСЯГНУВ НА ВІРНІСТЬ СВОЄМУ НАРОДОВІ
Початок на 1-й стор.
Отже, новий уряд очолює Валерій Пустовойтенко, котрий обіймав посаду міністра Кабміну в усіх урядах Л. Кучми (зокрема, за часів його прем'єрства 1992 - 1993 рр.) і є одним із найдавніших і найближчих соратників Президента. Висування такої близької й довіреної особи на передній край наступних політичних баталій підтверджує, що зміна прем'єра була необхідна Президентові для встановлення жорсткого персонального контролю над урядом на період передвиборного марафону. Нагадаємо, що в кампанії виборів Президента 1994 року В. Пустовойтенко успішно керував виборчим штабом Л. Кучми, виявивши неабиякі організаторські здібності.
З точки зору компетенції кандидатура В. Пустовойтенка сприймається неоднозначно. З одного боку, його робота в КМ обмежувалася функцією "орговика" і була мало пов'язана з управлінською діяльністю. Проте безсумнівно, що мало хто знає внутрішній механізм роботи уряду такою ж мірою, як беззмінний міністр Кабміну.
Основний кістяк Кабінету залишився незмінним. Зберегли свої пости віце-прем'єр з питань економіки Сергій Тигипко, міністри оборони Олександр Кузьмук, внутрішніх справ Юрій Кравченко, закордонних справ Геннадій Удовенко, фінансів Ігор Митюков, зовнішекономзв'язків і торгівлі Сергій Осика, інформації Зиновій Кулик, охорони довкілля і ядерної безпеки Юрій Костенко, культури Дмитро Остапенко, освіти Михайло Згуровський, з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Валерій Кальченко, у справах науки й технологій Володимир Семиноженко та ін.
Багато хто залишився в уряді, змінивши посаду. Колишній міністр машинобудування, ВПК і конверсії Василь Гуреєв у новому уряді - міністр промислової політики; міністр праці Микола Білоблоцький став віце-прем'єром з питань соціальної політики, міністром праці й соціальної політики; держміністр із питань промисловості й ПЕК Анатолій Мінченко очолив Держкомітет з питань матеріальних резервів, а міністр економіки Юрій Єхануров - на чолі новоствореного Держкомітету з питань розвитку підприємництва.
Перше, що впадає у вічі під час аналізу відставок, - вигнання з уряду тих, хто мав репутацію ставлеників екс-прем'єра Павла Лазаренка чи хоча б підозрювався в цьому. Передусім, це стосується відправленого у відставку "у зв'язку з виходом на пенсію" Генпрокурора Григорія Ворсинова, міністрів енергетики, вугільної промисловості й соціального захисту Юрія Бочкарьова, Юрія Русанцова й Петра Овчаренка, а також віце-прем'єра з питань АПК Михайла Зубця.
Така ж тенденція простежується в нових призначеннях: повернено в уряд звільнених екс-прем'єром Юрія Карасика та Олексія Шеберстова; поновлено у правах Олександра Осауленка, котрий став головою Держкомітету статистики.
Особливу увагу слід звернути на нового першого віце-прем'єр-міністра Анатолія Голубченка. Це призначення було несподіваним, але, на думку експертів, воно є серйозною заявкою команди Кучми - Пустовойтенка взяти під контроль тіньові зв'язки попереднього прем'єра, які вважалися основою фінансової могутності Лазаренка.
Звільнення Василя Дурдинця з посади першого віце-прем'єра було, мабуть, неминучим. Дурдинець, як і Пустовойтенко, займався в основному організаційною роботою, а двом "орговикам" на перших ролях в одному уряді, як двом ведмедям в одному барлозі, робити нічого. Звільнення Василя Васильовича служить підтвердженням безумовної довіри Президента до прем'єр-міністра.
У цьому ж ключі слід розглядати й призначення міністром Кабміну Анатолія Толстоухова - давнього помічника нового прем'єра. Відзначимо, проте, що колишній перший віце-прем'єр, котрий на багатьох прикладах довів свою безумовну відданість діючій владі, не залишився без діла: його переведено на посаду директора Національного бюро розслідувань з одночасним підвищенням у званні. На НБР, підпорядковану безпосередньо Президентові, в разі необхідності можуть покласти найвідповідальніші і делікатні завдання, тож зрозуміло, що Дурдинець залишається "на довірі".
У цьому зв'язку стає зрозумілим звільнення міністра юстиції Сергія Головатого (на цю посаду призначено Сюзанну Станик). Як відомо, пан Головатий останнім часом конфліктував із першим віце-прем'єром, порушуючи адміністративну субординацію й демонструючи нечувану за нашими мірками незалежність.
Відзначимо ще один кадровий аспект - широкий призов у лави Кабміну представників депутатського корпусу. Із числа парламентаріїв до уряду набрано: першого віце-прем'єра, міністра АПК, а також міністра економіки Віктора Суслова, міністра транспорту Валерія Черепа та міністра вугільної промисловості Станіслава Янка. Олександра Скипальського призначено заступником голови СБУ. Таким чином, і без того високий відсоток депутатів, котрі входять до структур виконавчої влади, став іще більшим. Версія про те, що призначення законодавців "є свідченням прагнення уряду налагодити відносини з парламентом" (голова АП Євген Кушнарьов) не витримує критики. Ідеться радше про свідомий розкол депутатського корпусу. Спроби президентської команди розв'язати проблему стосунків з парламентом таким простим, суто бюрократичним способом, підштовхуючи депутатів до порушення Конституції (жоден із них досі не заявив про відмову від депутатських повноважень) є винятково тривожною тенденцією.
Завершенням формування уряду стало підтвердження на посаді (22 серпня, в день представлення) міністра інформації та преси Зиновія Кулика. Враховуючи передвиборний характер нинішнього уряду, пост міністра преси й інформації є одним із ключових, і довгі роздуми тут були цілком виправдані.
Важку для міністра паузу пояснюють інтенсивними переговорами, що їх, як вважають, вели з іншим кандидатом - екс-головою АП Дмитром Табачником. Однак, поміркувавши, Леонід Кучма, мабуть, вирішив не дражнити громадськість, тим паче, що пан Кулик проводив у ЗМІ цілком "президентську" лінію, а зволікання із призначенням, за правилами апаратних ігрищ, стало для нього серйозною нагодою подумати, як іще краще враховувати інтереси патрона.
