Те, що 6 липня цього року не відбулася відставка уряду Валерія Пустовойтенка, не здивувало нікого. Навіть ініціаторів — фракції комуністів та соціалістів.
Тож, як наслідок, уряд В. Пустовойтенка ніби то і є, але мало кому потрібний, бо нікого не влаштовує. Не потрібний уряд консерваторам — ізоляціоністам: член «Громади» Михайло Павловський вимагав його відставки за політику «надмірної відкритості економіки», за «продиктовану МВФ бездумну лібералізацію», за «нехтування інтересів вітчизняного виробника» тощо.
Але, з другого боку, не влаштовує склад Кабміну й лібералів — реформаторів, бо лідер фракції «Реформи — конгрес» Віктор Пинзеник навпаки критикував уряд за відсутність ліберальних реформ, за відмову розвивати українську економіку за загально прийнятими ринковими законами і за її надмірну ізольованість у рідних стінах.
Проте найбільшим, хоча й прогнозованим парадоксом може виявитися те, що уряд В. Пустовойтенка стане непотрібним і тим, хто розраховує на якісь його ділові якості під час жнив і на перспективу. І завадити розкриттю «управлінського генія» В. Пустовойтенка і його «патрона» Л. Кучми може не хто інший, як прем'єр-міністр Росії Сергій Степашин. Він збирається до Києва 16 липня нібито для того, щоб на практиці реалізувати домовленості між Л. Кучмою і Б. Єльциним, досягнуті ними на «зустрічі без краваток» 4 липня під Москвою.
Як він це збирається робити, С. Степашин пояснив 8 липня під час зустрічі з членами думської фракції аграрної партії Росії (АПР). На радощах, що АПР відмовилася на наступні вибори Держдуми Росії йти разом із комуністами Геннадія Зюганова, С. Степашин пообіцяв аграріям-розкольникам розв'язати проблеми російського села за рахунок ... боргів України й Білорусі. Звісно, боргів за енергоносії. «Ми вимагатимемо безумовного повернення боргів», — суворо наголосив пан Степашин. А отже, практично відомо, про що і в якому тоні Степашин говоритиме з Кучмою в Києві. А борг України за російський газ сьогодні становить 1 млрд. доларів, і ліквідовувати його Київ збирається поставками своїх товарів до Росії. І все було б добре, та Москва вимагає знизити на 20 — 25 % ціну на українські товари, а це втрати українських виробників, на які С. Степашин уваги, звісно, не звертатиме.
Таке саме продовження може отримати й нафтова проблема. Як відомо, на переговорах 22 — 25 червня цього року в Москві українська делегація на чолі з першим віце-прем'єром Володимиром Куратченком повідомила Росію, що нафта занесена в перелік товарів критичного імпорту, а отже, Україна не стягуватиме з російських поставок податок на додану вартість. На ці витрати Україна пішла від безвиході: почалися жнива, а українське село залишилося без палива, бо без російської нафти українські нафтопереробні заводи простоюють.
Росія нібито погодилася вже в липні завантажити нафтою потужності українських НПЗ. Але натомість запропонувала розглянути питання про зниження тарифів за транзит своєї нафти українською територією до Європи. Мало того, з урахуванням зменшених тарифів Росія запропонувала вивчити прогнозовані обсяги транзиту нафти аж до 2007 року. Іншими словами, Україні запропоновано вивчити обсяги своїх втрат на перспективу. І українська делегація погодилася «вивчити», бо, повторюю, жнива...
І, схоже, Україна таки «вивчить питання» і погодиться. Окрім нагальної проблеми збирання врожаю, наштовхує на таке припущення і дата узгодження проблеми — 1 жовтня цього року. Тобто за 30 днів до першого туру президентських виборів в Україні, в якому Л. Кучма пообіцяв перемогти, а без розв'язання хоча б частини соціальних проблем власного народу цього йому не бачити, як своїх вух.
Тож якщо припустити, що Б. Єльцин 4 липня пообіцяв Л. Кучмі свою «підтримку» у виборах, то ціну її оголосить уже С. Степашин: нафта на жнива і гроші на ліквідацію боргів у обмін на поступки і втрати на роки. Те ж уже не раз було, коли Україна міняла виконання сьогоденних програм своєї влади, на довгострокові й постійні... втрати, держави і народу. Так було і з «нульовим варіантом» під час розподілу боргів колишнього СРСР, так сталося і з розподілом Чорноморського флоту. Так може бути й нині, коли Україна поміняє Л.Кучму з його президентством, наслідком якого буде перетворення своєї території на дешевий коридор для російських енергоносіїв...
