Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

В електорату нема запитань до Кучми

14 жовтня, 1999 - 00:00

Користь від «робочої» поїздки Президента на Харківщину, безумовно, була. По-перше, кандидат привіз дощ, якого не було два місяці. Тому Президенту України довелося спілкуватися з її громадянами під великою парасолькою, на якій чомусь було написано «Британія». По-друге, він привіз Указ про присвоєння Харківському державному університету звання Національного. Здається, це виключно наша особливість — мати два однопрофільні навчальні заклади із статусом національного, але харківським студентам та викладачам все одно приємно. Як і столичним, звання заслужене. І, по-третє, у багатьох керівників з’явилася можливість поставити запитання про свої болючі проблеми не просто кандидату, а главі держави.

Ось тут і сталася «несподіванка». Наприкінці зустрічі з працівниками агропромислового комплексу в Новопокровському Будинку культури Чугуївського району на сцену передали лише єдину записку. Запитання було абсолютно конкретне і робоче — про долю одного з довгобудів, тож відповідати на нього не було сенсу. Можна сказати, що у працівників агропромислового комплексу Харківщини запитань ні до кандидата, ні до Президента не було. Такого не демонстрував жоден із кандидатів на посаду президента. Та і які запитання, коли з контексту виступу й так зрозуміло: Президент хороший, а Верховна Рада погана, вона лише заважає.

Не ставили запитань і учасники обласної наради керівників житлово-комунального господарства, яких зібрали на Харківський ТЕЦ-5. Нараду перенесли за браком часу високого гостя.

Аби в читача не склалося враження, що наш Президент уникає гострих запитань у передвиборній боротьбі, а обмежується лише цікавими та приємними заходами, зазначимо, що в прямому ефірі Харківського телебачення відбулася його розмова з глядачами й журналістами. Його запитали про можливого суперника від «канівської четвірки».

— Я не бачу там собі суперників, — відповів Леонід Данилович. — Я й людьми назвати їх не можу, це нелюди, деякі з них. Можна подумати, що вони будуть робити, коли стануть президентами. Вони ніколи не домовляться. Один лівий, другий правий... Хочеться запитати: чому ви витрачаєте державні кошти?

Можливо, за браком часу президент не уточнив, які саме державні кошти тринькає «канівська четвірка», але все і так зрозуміло. За його словами, ні дач, ні закордонних рахунків у нього немає. А якраз напередодні цієї поїздки газета «Проспект Правди» — орган обкому партії соціалістів — одного з «нелюдів» передрукувала з «Голосу України — Тижня» велику статтю «Золоті віники для Кучми», де йшлося і про вілли, й про мисливську резиденцію, і про квартиру, і про літаки. Нелюди, одним словом.

Часом трапляються події, які за своїм значенням переважають навіть підготовку до виборів. У Харкові з аеродрому авіаційного заводу вперше піднято серійний літак Ан-140. Він покликаний замінити застарілі машини Ан–24 та ЯК-40, останню з яких треба списати вже 2007 року. І коли гарний товстенький двомоторний літак, розмальований гвоздиками, з короткого розбігу стрімко, як винищувач, пішов у дощове небо, тисяча авіабудівників біля огорожі аеродрому так захоплено закричали «Ура!», що ніхто й засумніватися в тому не посмів. То була не передвиборна «показуха», то було справжнє.

Вочевидь, вага цієї події була такою великою, що жоден виступаючий на короткому мітингу не закликав віддавати голоси ні за кого іншого, окрім чинного Президента. Навіть Леонід Данилович забув.

Михайло БІДЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: