Щоб КРУ отримало потрібні йому відомості, непотрібно ніякого дозволу. А для нас записано, що палаті можуть бути представлені дані "за узгодженням Кабміну". І коли ми почали аналіз бюджету, то Мінфін відразу погодився дати інформацію, НБУ також, а Казначейство чомусь виявилося дуже засекреченою організацією: не може воно без узгодження з Кабміном повідомити, на що пішли державні гроші. І таких казусів з наданням інформації було вже багато. Починається щось, на кшталт інформаційної блокади.
Однак це лише одна з перешкод, які нам постійно доводиться долати. Спочатку Лічильну палату позбавили робочого місця. У свій час постановою ВР нам надали три поверхи в будинку №5/7 на вул. Банківській. Там було зроблено ремонт, завезено меблі, цілком комп'ютеризовано офіси. Але історію про те, як нас не пустили на Банківську, всі пам'ятають. Протягом трьох тижнів ми вирішили цю проблему, одержали будинок на вул. Коцюбинського. Самі його нині ремонтуємо, облаштовуємо, пристосовуємо до наших доволі специфічних умов: охорона, зв'язок, зовнішня і внутрішня комп'ютерна мережі. На це потрібні чималі гроші. І, звичайно, стало найактуальнішим питання фінансування.
Іще в жовтні минулого року на запит Голови Верховної Ради Мінфін надав для забезпечення роботи Лічильної комісії 3,4 млн. гривень - з урахуванням того, нагадаю, що палата мала в'їхати до повністю підготованої для функціонування будівлі і ніяких витрат на цей рахунок не передбачалося. І от ця цифра до останнього часу кочувала всіма документами, причому нікому неможливо було довести, що обставини різко змінилися. З часом ми все ж добилися перегляду - після неодноразових прохань О. Мороза та втручання парламентської бюджетної комісії надали нам на перший квартал 4,5 млн. гривень "на становлення". Але тепер раптом виявилося, що у проекті держбюджету на 1997 р. палаті на весь рік дають усього 5 млн. гривень! Ну що ж, замість роботи з комп'ютерами будемо лічити на конторських рахівницях. Усе одно порахуємо!
"Фінансове задушення" здійснюється й іншими методами. Лічильна палата складається з колегії (куди входять головні контролери), департаментів та управлінь. Необхідно якось ця структуру прив'язати до сітки оплати. Ми взяли за взірець структуру апарату Кабміну. Павло Лазаренко після нашої з ним бесіди сказав, що все правильно, треба подати документи, постанову підпишуть протягом тижня. Тут же, при мені, він дав вказівку заступникові міністра Кабінету міністрів В. Рябоконю. Це було 10 травня. На початок травня документи все ще не було підписано, десь у надрах Кабміну "проходили оформлення"... 6 травня, однак, прем'єр-міністр у моїй присутності підписав постанову, котра регламентувала оплату праці працівників Лічильної палати. Але, як мені стало відомо, через день документи знову було відкликано, буквально на останній стадії, із сектора випуску рішень уряду, і сьогодні вони лежать на столі Павла Івановича Лазаренка.
Тим часом з визначених на перший квартал 4,5 млн. гривень надали лише третину. Але ми за решту і не боролися особливо. Оскільки, поки не було затверджено колегію, ми ніби й не існували юридично. Проте затвердження колегії стало для нас іще одним бар'єром. І яким - півтора місяця у ВР її затверджували! Повірте, не тому, що кандидатури не підходили. Зриваючи голосування в парламенті, зацікавлені особи намагалися поставити під питання саме існування палати. І вже точно - на максимальний термін відсунути початок її повноцінної роботи.
Я почав виконувати обов'язки голови Лічильної палати 3 січня 1997 року. Минуло чотири місяці. Надії наших "доброзичливців" на те, що палата залишиться інститутом у складі голови і декількох чоловік технічного персоналу, не справдилися. Колегія, нехай і в неповному складі, але почала роботу. Не вдасться створити для нас і інформаційний вакуум: потрібні дані ми все одно завжди отримаємо. Нам їх просто принесуть, - знали б ви, скільки до нас звертається керівників найвищого рівня: "Погляньте, що в галузі діється!"
Але сьогодні Лічильну палату намагаються блокувати ще і юридично. Ось один з останніх прикладів. У проекті закону про Кабмін, поданому на затвердження в парламент, у статті про взаємодію уряду та Лічильної палати ніби випадково відбулася підміна: було записано, що вже не Лічильна палата контролює використання бюджетних коштів Кабміну, а Кабмін дає палаті доручення розглянути ті чи інші питання... Добре, що ми помітили вчасно, і це положення не пройшло. Майже те ж саме було стосовно Антимонопольного комітету, стосовно Фонду держмайна. Уже змирившися з існуванням палати (все ж парламент двічі долав президентське вето!), тепер послідовно намагаються з усіх боків урізати її повноваження. Аби перетворити на таке собі "п'яте колесо" до воза, котре можна буде "покотити" в тому напрямку, який хтось вважатиме за вигідне для себе перевірити, а потім викрити.
А попереду в Лічильної палати чергове серйозне випробування: слухання в Конституційному Суді. Не думаю, що закон про Лічильну палату відмінять. Але його дії можуть призупинити, визнавши неконституційними деякі його положення за суто формальними ознаками.
У результаті - становлення одного з найважливіших у країні органів контролю призупиниться на рік-півтора. Дуже потрібні для багатьох рік-півтора...
