Щоправда, п. Бабич так давно бере участь у виборах різних рівнів, що дотепники навіть називають походи у владу його «хобі». На що кандидат Бабич відповів: «Я не сказав би, що дуже часто ходжу на вибори, просто їх часто відміняють...», маючи на увазі торішнє рішення КС з приводу столичних виборів, коли Валерій Георгійович майже торкнувся фінішної стрічки... Показово, що голова Всеукраїнського об'єднання християн і президент АТ «Українська фінансова група» п. Бабич має намір побити основні козирі нинішнього градоначальника Олександра Омельченка, доводячи столичним виборцям, що може набагато ефективніше реалізувати у Києві житлові, соціальні, бюджетні й інвестиційні програми. Це досить сміливі заяви, враховуючи, що вищеназвані досягнення якраз і дозволили піднятися Олександру Олександровичу в очах киян на певну висоту. Кореспондент «Дня» Ірина ГАВРИЛОВА попросила п. Бабича викласти своє бачення ситуації, пов'язаної з виборами мера 30 травня:
— Валерію Георгійовичу, в одному з інтерв'ю Олександр Омельченко заявив, що на мерство його благословив Президент, вочевидь, сподіваючись наповал убити суперників цим аргументом. А хто вас благословив?
— Благословення отримують не з рук влади, а від святих отців. Я своє благословення отримав у церкві. А також від киян: вони просили висунути мою кандидатуру, а зараз просять у жодному разі не знімати.
— Приймаючи в черговий раз рішення брати участь у виборах мера, ви адекватно оцінюєте свої амбіції, можливості суперників, масштаби столиці?
— Щодо амбіцій — у мене їх немає. І взагалі гордощі — серйозний гріх. У мене ж практичне, зважене рішення, прийняти яке змусили численні проблеми в житті столиці. Я знаю свої професійні можливості і вважаю себе здатним радикально поліпшити ситуацію в Києві. Упевнений, зокрема, що зможу залучати щорічно не менше $1,5 млрд. у міську економіку. Іншими словами, йдеться про створення нового життя столиці на базі глибинних економічних перетворень, а не консервації минулого, до чого веде безкiнечне «латання дірок» господарства, котре розвалюється на очах, та ще й спритно видається за якісь «надуспіхи». І масштаби Києва мене не бентежать: це давно освоєні обсяги — щорічні консолідовані обороти УФГ перевищують обсяги бюджету столиці. 1997—1998 рр. обороти складали в нашому холдингу близько $1 млрд. (тобто — 4 млрд. грн.), а міський бюджет — понад 1,8 млрд. грн.
— Ви не боїтеся вживати слово «холдинг»? Адже сьогодні воно набуло сумнівного підтексту, асоціюючись з кланами, олігархами...
— Партії теж асоціюються з кланами і олігархами, і Кабмін теж. Але я завжди говорю, що не буває брудної політики, не буває брудного бізнесу, а бувають брудні люди, які в політику і бізнес прийшли зі своїми методами і звичками. Треба стерегтися не назви, а людей, які за нею стоять. Холдинг УФГ є інвестиційно-банківською структурою, а це шанований у всьому світі бізнес.
— Валерію Георгійовичу, кандидат у мери, як і кандидат у президенти, повинен заповнювати декларацію про доходи. Ви яку суму задекларували?
— Я з 1994 року акуратно заповнюю декларації. Що ж до суми, то, на мою думку, це не найголовніше питання для читачів. Досить того, що я чесно заробив ці гроші.
— А можна спитати, скільки коштує сьогодні ваша передвиборна кампанія?
— Державі вона обходиться в 850 грн. На відміну від деяких конкурентів, я грошей на вибори з державної казни не беру, покладаюся на свої.
— Як ви вважаєте, чи можливе повторення торішнього варіанту з КС?
— Наскільки я знаю, вже є рішення про те, що Конституційний суд відмовив у розгляді даної справи. Але оскільки в нашій державі все можливо, то головне сьогодні навіть не в тому, щоб вибори відбулися, а в тому, чи будуть їхні результати визнані дійсними. Дуже багато юридичних «зачіпок» у відповідних законах...
— Кого з кандидатів ви вважаєте своїми основними суперниками?
— Час, що залишився, буде вирішальним, вiн і покаже, «хто є хто». Звичайно ж, пан Омельченко, котрий майже півроку розкручує свою передвиборну кампанію за рахунок міського бюджету і за підтримки всієї «вертикалі» влади зміг забезпечити собі певні переваги.
— І кандидат Омельченко, і кандидат Суркіс упевнені, що кожний з них — «людина Президента»? Як ви вважаєте, що з цього приводу думає сам Президент?
— Треба було б вам у нього і запитати. Але поява другої «людини Президента» — кандидата Суркіса — підтверджує давно усталену думку про Леоніда Даниловича як про людину, котра не допускає, щоб хтось один монополізував вплив на нього; він всіляко йде від таких ситуацій, залишаючи суперників боротися за вплив на нього.
— А може, висунення п. Суркіса, навпаки, показує прагнення СДПУ(о) до автономії та незалежності від Л.Кучми?
— Будь-яка політична партія не може на сто відсотків виражати інтереси якоїсь однієї політичної фігури. Президент сам не раз підкреслював, що не бачить у цьому доцільності. І по-моєму — це правильно. Президента можуть підтримувати декілька партій, а не одна, до того ж — з ексклюзивними правами.
— Валерію Георгійовичу, чи не здається вам, що на виборах ми будемо стежити за битвою титанів Омельченка і Суркіса? Чи не вважаєте ви, що ваша участь «відтягне» голоси у одного з них?
— Або ж навпаки — вони голоси до мене притягнуть. А якщо серйозно, то титаном, як ви визначили, в битві за гідне життя будуть кияни. Я вірю, що Київ стане містом морально багатих і матеріально благополучних людей, столицею християнської держави.
— А ви впевнені, що кияни вже дозріли для розбудови держави на християнських засадах?
— Я глибоко переконаний, що прийшов період відродження християнства: зверніть увагу, як зростає довіра до християнських інституцій. До речі, ваша газета публікувала матеріали соціологічних досліджень, згідно з якими більше двох третин населення довіряє церкві більше, аніж будь-якій іншій інституції суспільства...
— Валерію Георгійовичу, але нинішній градоначальник, вочевидь, зможе скласти вам конкуренцію і в цьому питанні, враховуючи кількість храмів «на один квадратний метр», а також нещодавно отриману медаль від Папи Римського?
— Це його проблема. Я з 1994 року служу Богу і служу своєму народу вже як політик. А сьогодні ситуація дуже змінилася, політичні лідери потяглися до церкви, використовуючи її в своїх цілях. Не медалі характеризують відданість Богу, а внутрішня віра людини. І коли Олександр Олександрович, не спитавши киян, зводить храми за рахунок міського бюджету і робить з цього собі рекламну кампанію, то це далеко не тільки від справжньої віри, а й від моральності взагалі. Я як людина віруюча вважаю, що церкві треба жертвувати свої гроші.
— У одному з інтерв'ю п. Терьохін розповідав, що коли він хоче бути ближчим до народу, то одягається в костюм від Вороніна. А у вас є уніформа для спілкування з виборцями?
— У якому костюмі я ходжу на роботу, в тому ж одязі і зустрічаюся з людьми. Я людина щира і у мене немає необхідності лицемірити перед виборцями. Моє життя на виду, мені нiчого приховувати: у мене в домі навіть немає штор на вікнах...
