Нещодавно ЗМІ повідомили про те, що з адміністрації Л.Кучми
«пішли» кількох аналітиків, поставивши в провину балотування до парламенту
та «неправильну» партійність. Одним із них був доктор політичних наук Валерій
Бебик, що нині працює професором Міжрегіональної академії управління персоналом.
Йому й адресував запитання кореспондент «Дня» Олексiй НИКОНЕНКО:
— Валерію Михайловичу, чому все-таки в адміністрації Президента почалися
«політичні чистки»?
— Скоро вибори нового Президента і це, безумовно, позначилося на діях
команди Л. Кучми. Жертвуючи інтелектуальною якістю, вона намагається за
рахунок придушення інакомислячих консолідувати апарат. Однак досвід показує
безперспективність такого шляху, оскільки працівники типу «чего изволите»
нездатні продукувати ідеї та кваліфіковано реалізовувати їх на практиці.
— Наскільки нам відомо, внаслідок так званої «реорганізації апарату»
фактично був знищений відділ суспільно-політичного аналізу. Виходить, він
не потрібен Президенту?
— Свого часу, коли до керівництва управлінням внутрішньої політики прийшов
професор В. Кремень, в управлінні був створений елітний відділ суспільно-політичного
аналізу. Подумайте самі, якщо з 9 працівників відділу в ньому опинилося
4 доктора і 4 кандидата наук плюс професійний редактор-філолог, це чогось
варто? Тепер у цьому відділі лишився один доктор і один кандидат наук,
а сам відділ став удвічі меншим.
— Може, це лише випадковий епізод?
— Епізодом була поява там В. Кременя та створення аналітичного відділу.
Загалом же за останні чотири роки апарат адміністрації Президента хоча
і збільшився більш, ніж удвічі, якісно не виріс. Більше того, він працює
гірше, ніж апарат адміністрації Л. Кравчука.
— І в чому причина?
— Помічаєте стару партноменклатурну байку про кадри? Спочатку реалізовувалося
гасло: «Кадри вирішують усе!» (Й.Сталін). Потім: «У кадрах вирішують все!»
(М.Хрущов). А наприкінці: «У кадрах вирішили — і все!» (Л.Брежнєв). Так
от, керівництво адміністрації Президента нібито вирішує, а народ дивиться
і думає: «От тепер, дійсно, все... (себто приїхали)».
— Цікава думка. Чи не можете конкретизувати?
— Охоче. Можливо я помиляюсь, але мені здається, що ахіллесовою п’ятою
Л. Кучми є непрофесійна робота з кадрами. Він як прийшов до влади без політичної
команди, так без неї й піде.
Згадайте, як напередодні виборів 1994 року Л. Кучма, на той час прописаний
вже у Києві як колишній голова уряду, раптом їде голосувати до Дніпропетровська.
А згодом, коли доля дарує Л. Кучмі перемогу й телебачення улесливо показує
обличчя нового Президента, його очі красномовно й збентежено запитують:
« Невже я виграв?..» Згодом буде інавгурація і хаотичне намагання скрізь
поставити «свої» кадри. Однак «своїх» — мало, і рівень їх кваліфікації
— недостатній...
— Звідси й тасування короткої лави запасних?
— А хто її бачив, ту «лаву запасних»? З передвиборної команди Л. Кучми
майже нікого не лишилося. На посадах керівників провідних управлінь уже
помінялося по 3—4 особи, що їх підбір, як інколи здається, не завжди зрозумілий
і самому Президентові. Таке враження, що його ніби сліпого ведуть попід
руки поводирі тільки їм відомими шляхами. Він боїться відкрити очі й продовжує
удавати з себе сліпого, а свита продовжує вести його до прірви...
