Одна з «білих плям» майбутньої президентської виборчої кампанії — форма участі в ній колишньої «партії влади» — НДП. Її лідер, екс-прем’єр Валерій Пустовойтенко продовжує наголошувати на «запрограмованості» своєї організації на самостійну участь у виборчій кампанії, водночас даючи зрозуміти, що народні демократи відкриті до переговорів на предмет єдиного кандидата від провладних сил. Подібна тактика могла б нагадувати спроби «набити ціну», якби не те, що низові організації НДП, за словами В. Пустовойтенка, практично визначилися щодо необхідності йти на перегони із своїм власним партійним кандидатом. Утім, не виключено, що народні демократи вже зробили ставку на парламентські вибори 2006 року, до яких партія нещодавно навіть схвалила ідеологію під назвою «Платформа народної демократії».
— Найрезонанснішою парламентською подією минулого тижня стало схвалення Верховною Радою програми діяльності уряду. Якщо порівняти теперішнє голосування по програмі з тим, яке відбулося рік тому, не можна не помітити, що тоді думка різних парламентських сил була значно консолідованішою. У 2003-му «за», крім фракцій більшості, висловилися бютівці, соціалісти, а також добра половина «Нашої України». Цього ж разу прем’єру Віктору Януковичу довелось обмежитися підтримкою лише парламентсько-урядової коаліції, об’єднаної угодою про висунення спільного кандидата на президентський пост. Отже, голосували не стільки за програму, скільки за кандидата?
— Так, сьогодні ми дійсно наблизилися до президентської виборчої кампанії, і кожна політична сила дбає насамперед про свої інтереси. Я не виключаю, що опозиція, яка не підтримала програми, голосувала за власні передвиборні цілі. Ми ж голосували за стабільність роботи уряду в рік президентських виборів. Питання, хто буде кандидатом, у більшості ще навіть не обговорювалось. У нас в партійній концепції записано чітко: НДП висуває на майбутніх виборах свого кандидата, хоча у членів партії є різні думки з цього приводу. Остаточно вирішити може тільки з’їзд, який, якщо буде остаточно схвалений новий закон про вибори президента, відбудеться в липні. Хто б не був кандидатом, він пройде «крізь стрій» НДП. Що ж до програми діяльності уряду, то в мене до неї дуже багато претензій. Як і до поданого Кабінетом міністрів звіту. Своїх зауважень я не приховував і не збираюсь приховувати.
— Ваш підпис як голови НДП стоїть під угодою про створення широкої демократичної коаліції. Як це узгоджується з вашим партійним баченням проблеми?
— Дуже просто. Після поїздки Президента України Леоніда Кучми в Дніпропетровську область правління тамтешньої обласної організації НДП прийняло таке рішення — пропонувалося підтримати кандидатуру діючого глави держави, а в разі його відмови від участі у виборчій кампанії — працювати над єдиним кандидатом. Яким має бути Валерій Пустовойтенко. Чим це погане рішення? За таким планом й будемо працювати.
— Чого домагатиметься ваша партія від партнерів по коаліції за підтримку єдиного кандидата?
— По-перше, слід прийняти програмні документи, на базі яких ми будемо об’єднуватися. Нам треба мати програму, якій повірять не лише ті, хто будуть створювати коаліцію та вести переговорний процес, і навіть не тільки представники політичних партій, які прийматимуть рішення, а більшість виборців. У нас же, на жаль, поки що переважає інший підхід — давайте підберемо людину, а потім будемо думати про якісь програми. Днями політвиконком, а раніше — політрада НДП затвердили Платформу народної демократії. Це є наші стратегічні кроки до 2006 року.
— Поставимо питання зворотнім чином — за яких умов НДП може не підтримати єдиного кандидата від сил парламентської більшості?
— Тут є кілька аспектів. Хто такий президент України? Це має бути справжній лідер, здатний об’єднати навколо себе націю. Якщо кандидат на такого лідера «не тягне», за нього немає сенсу голосувати.
— З боку сил більшості були обіцянки офіційно назвати свого кандидата на Форумі демсил, який має відбутися 27 березня. Це — реальна дата?
— На мій погляд, ні.
— Неофіційно кандидатом в президенти від більшості й експерти, й політики називають Віктора Януковича. Що в НДП думають з цього приводу?
— Ми не обговорювали його кандидатури.
— На яких завданнях, на вашу думку, повинен зосередитися уряд на найближчу перспективу, зокрема, до президентських виборів?
— По-перше — забезпечення енергетичної безпеки нашої держави. Друга проблема — катастрофічна ситуація в АПК. Не менш важливе проведення пенсійної реформи. Нарешті, нам треба визначатися відносно подальшої долі співпраці з ЄС, а також відносно того, що нам робити з ЄЕП. За великим рахунком, цей рік для України буде «мертвим» щодо відносин з ЄС, — ми зайняті президентськими виборами, Європа — виборами до Європарламенту. А от з року наступного розпочнеться інтенсивний обмін і з Росією, і з Європейським Союзом.
— За умови реалізації політреформи при певному фіналі президентської кампанії крісло прем’єр-міністра може виявитися вакантним. Ви готові претендувати на цю посаду?
— Я сьогодні можу претендувати на всі місця, які звільняються в керівництві уряду.
— Експерти частіше висловлюють занепокоєння щодо того, що закон про пропорційні вибори до Верховної Ради може стати жертвою політичної кон’юктури, пов’язаної із внесенням змін до Конституції. Чи не станеться так, що через деякий час після голосування по політреформі парламент повернеться до старої змішаної системи — адже для цього достатньо 226 голосів?
— Ми, народні демократи, ніколи на таке не підемо — це було б справжнім блюзнірством. Я переконаний, що як тільки закон про вибори за пропорційною системою буде остаточно проголосований, в парламенті почнуть формуватись центри впливу навколо політичних партій.
— Як схвалення політреформи може відбитися на внутрішньополітичній ситуації в Україні?
— Ніхто не заперечує проти політреформи, в тому числі й представники опозиції. Але «Нашу Україну», приміром, не влаштовують запропоновані терміни введення змін до Конституції в дію. Їх більше влаштував би 2006 рік, і це зрозуміло, бо кандидат від «Нашої України» має великий шанс стати президентом. За діючої Конституції його перемога призведе до відставки прем’єра, керівників усіх міністерств і відомств, голів обл- та райдержадміністрацій. А коли звільняються керівники районів, заяви подають і їхні заступники. Далі ланцюжок відставок йде до самого низу, аж до головних лікарів та директорів шкіл. Зрозуміло, що всі вони в свою чергу борються за свої інтереси. Усі за реформу. Але у кожного в ній своя мета.
— Як щодо зовнішньополітичних наслідків, — західні політики та експерти не раз висловлювали сумніви у виправданості зміни Основного Закону в Україні напередодні президентських виборів?
— Я є членом української парламентської групи, відповідальної за контакти з Європарламентом. На останньому спільному з євродепутатами засіданні ніхто з них претензій щодо нашої політреформи не висловлював. Ставлять інші питання — щоб вибори в Україні пройшли чесно, прозоро, демократично, щоб не було тиску на ЗМІ, не переслідували журналістів.
— Нещодавно Президент України направив до парламенту своє щорічне послання. Ваші враження від документа?
— Президентські послання завжди грунтовні, — над ними працюють кращі спеціалісти країни. Але проблема в тому, що далеко не все із цих послань реалізується урядом та Верховною Радою. У минулорічному посланні було завдання розробити та подати на затвердження парламенту довгострокову програму соціально-економічного розвитку України. Програми досі немає. І не схоже, що вона буде затверджена до виборів Президента України. У нас до кінця не визначені кроки та напрямки роботи по прискоренню руху України до ЄС, про що теж багато говорилося в президентському посланні рік тому. Таких прикладів можна навести багато. На виконання президентських послань ми нерідко добрих півтора—два роки готуємо закони. Такої «роботи» не повинно бути.
— Уряд вже направив до парламенту проект постанови про ратифікацію угоди про створення Єдиного економічного простору. Як голосуватиме фракція НДП?
— При певних умовах будемо підтримувати, бо Україні треба розвивати ринки збуту. В мене, наприклад, є інформація, що країни ЄС мають намір ввести акцизний збір на поставку міндобрив у Європу. Відповідно, наші міндобрива на європейських ринках стануть не конкурентоспроможними. Що ж робити українським виробникам? У нас завжди повинно бути як мінімум два виходи з хати — основний та запасний. Отже, ми повинні працювати з країнами СНД, але дбаючи про рівні умови... В України, з ким би ми не грали, шансів небагато — що з ЄС, що з США, що з Росією. Але нам, українцям, треба якось виживати. З усіма треба розвивати стосунки, але жорстко відстоюючи свої національні інтереси.
