Про цього політика відомо не так уже й багато — він очолює Київське відділення Партії регіонів, є почесним президентом досить відомого банку й наполегливо фігурує в різних рейтингах найвпливовіших, найбагатших та інших «най» українців. Також він належить до покоління «нових» людей в українській політиці та, як зазначають експерти, не виключено, що незабаром обiйматиме високі державні посади. Про політику й бізнес ми говорили з головним київським регіоналом Василем Горбалем.
— Ви прийшли у велику політику, маючи за плечима успішний досвід роботи у великому бізнесі. Де працювати складніше?
— Я завжди казав, що в бізнесі легше, тому що менше лаштунків, у бізнесі менше таких випадків, коли люди або група людей відмовляються від узятих на себе зобов’язань…
— Чому тоді ви віддали перевагу політичній діяльності?
— Людей, які виконують узяті на себе зобов’язання, в політиці має бути більше, тому я тут.
— Ви працюєте в парламенті з 2002 року, ця виборча кампанія для вас далеко не перша, з яким настроєм йдете на вибори?
— Мені комфортно працювати в умовах короткої кампанії. Моя перша виборча кампанія теж була короткою, оскільки я досить пізно прийняв для себе рішення балотуватися в народні депутати й фактично всього лише протягом березня брав участь у передвиборному процесі. Тому я знаю, як працювати в умовах короткої виборчої кампанії. З погляду моральної готовності, я важко для себе сприйняв рішення про проведення цих виборів. Аргументи для себе знайшов лише в тому, що це дійсно державний і відповідальний підхід саме в проведенні цих виборів, а не подальшій ескалації протистояння.
— Що не встигли зробити під час роботи парламенту п’ятого скликання, над якими проектами працюєте?
— Незважаючи на те, що наш комітет (з питань фінансової й банківської діяльності) працював досить ефективно, на вересень уже було заплановано вийти з Податковим кодексом. Також на вересень був запланований розгляд у комітеті ініціатив з приводу легалізації капіталу й низки інших ініціатив. Усі ці ініціативи, пов’язані, зокрема, удосконаленням системи оподаткування, були призупинені у зв’язку з тим, що Петро Порошенко (глава комітету, фракція «Наша Україна») останнім часом метушився: чи вибирати відповідальну, професійну позицію й усе-таки збирати комітет уже після першого указу Президента про розпуск парламенту, чи зайняти політичну позицію, пристати на бік своєї політичної сили й саботувати роботу комітету. Тому дійсно, графік роботи нашого комітету, а це був, до речі, абсолютно компромісний графік і всі питання були узгоджені з представниками різних політичних сил, був зірваний. Очевидно, після виборів ми повернемося до цих питань.
— Ваш прогноз стосовно ухвалення бюджету-2008. Як на бюджетному процесі може позначитися політична ситуація?
— У «мирний» час депутати зараз працювали б над бюджетом, велися б дискусії в комітетах, у бюджетному комітеті про те, якою має бути бюджетна політика держави на наступний рік. Частково ми цю дискусію зараз і проводимо, що я вважаю цілком нормальним, адже держава чекати не може, не можуть чекати об’єкти, які треба здати. Днями прем’єр здійснив робочу пої здку Києвом, ми були на різних об’єктах… На наступний рік заплановано введення трьох станцій метро. І в кожному регіоні є подібні об’єкти, можливо й не такі капіталоємні, але вони потребують бюджетного вирішення.
— Кого вважаєте своїми союзниками, яким буде розклад сил після 30 вересня?
— Відмінною рисою нашої партії й багатьох наших представників є вміння знаходити компроміс. Навіть якщо подивитися на приклад Київради, де невелика фракція Партії регіонів змогла консолідувати навколо себе більшість, і ми знаходимо компроміс у Київраді навіть з представниками БЮТ, якщо вони туди приходять. Скажімо, в рамках робочої комісії, яка займалася питаннями тарифів на ЖКХ, ми працювали разом з представниками всіх фракцій і знаходили спільну мову. Питання в іншому — в представниках інших політичних сил, і в питаннях, що розглядаються. У Верховній Раді шостого скликання ми зможемо знаходити спільну мову з представниками і БЮТ, і НУ—НС, головне, щоб у них було бажання працювати у Верховній Раді, а не займатися самопіаром і саботажем.
— Припускаєте, що після виборів Партія регіонів опиниться в опозиції?
— У нас є досвід роботи в опозиції. Але впевнений, що ми маємо всі шанси сформувати більшість у наступній Верховній Раді виключно своїми силами.
— Чи можлива, на вашу думку, ревізія результатів виборів 30 вересня?
— Ми всі пам’ятаємо, що виборча кампанія почалася із заяви Ющенка про те, що ці вибори не піддаватимуться жодній ревізії, і якщо хтось з представників оточення Президента або з так званих демократичних сил заявить про якусь ревізію результатів виборів, ми апелюватимемо до Президента.
— Якщо Партія регіонів матиме у своєму розпорядженні факти фальсифікацій, чи будете звертатися до суду?
— Це все залежить від самого перебігу виборчої кампанії. Тут мають працювати й спостерігачі, й юридичні департаменти виборчих штабів. Якщо буде потреба, то, звісно, у встановленому порядку ми відстоюватимемо свої права.
— Чи змінилося ставлення киян до Партії регіонів? Не є таємницею, що в столиці ПР ще рік-два тому не користувалася великою підтримкою? На яку підтримку розраховуєте на цих виборах?
— Свого часу було свідомо створено міф про те, що представники Партії регіонів — це виключно вихідці з Донбасу. Другий міф про те, що всі, хто голосував за Віктора Януковича — це приїжджі. До того ж, Партія регіонів не була представлена у виконавчих структурах влади Києва.
Поступово, під час кампанії 2006 року й вже цієї кампанії, кияни змогли переконатися, що є люди, які поділяють цю точку зору, погляди цієї політичної сили, Партії регіонів, що таких немало. Це звичайні кияни, дуже часто це й сусіди по дому, й колеги по роботі або друзі. Мені приємно, що чимало питань протистояння, цього безглуздого протистояння зразка 2004 року, на щастя, зникли.
Ми поставили собі за мету завоювати довіру кожного п’ятого киянина. Наразі у нас спостерігається позитивна динаміка рейтингу в столиці, й гадаю, нам вдасться навіть поліпшити цей прогноз.
— Ваше життєве кредо?
— Не здаватися.
— На що завжди бракує часу, а шкода?
— На спілкування з рідними й друзями.
— Є люди, яким не подасте руки?
— Є, причому вже навіть у цьому парламенті… Їх небагато.
— Які якості ціните в людях?
— Порядність, чесність, щирість.
