Леонід Кучма здається на волю переможців?
Володимир Панкеєв
Замах на президента Грузії Едуарда Шеварднадзе незабаром може здатися дитячою забавкою порівняно з тими подіями, які можуть розвернутися на Кавказі. Величезні фінансові можливості Каспію (за оцінками американських експертів, вартість запасів нафти та газу в цьому морі сягає 4 трильйонів доларів США) опинилися на порозі чергового переділу. У ньому Україні відведена роль своєрідного завершального акорду, який дозволить переможцям "каспійської війни" здобувати надприбутки від експорту нафти.
Каспійське море: чим більше нафти, тим більше крові
Наприкінці минулого тижня було повідомлено, що російський "Газпром" прокладе газопровід до Туреччини по дну Чорного моря. Головний інженер проекту "Голубий потік" Ігор Мещерін передає агентство Інтерфакс, серед переваг чорноморського шляху назвав потребу "виключити необхідність користування транзитними територіями суміжних держав".
Тим часом восени минулого року голова правління РАТ "Газпром" Рем Вяхірев підписав угоду з вірменським міністром енергетики Гагіком Мартіросяном про створення спільного закритого акціонерного товариства "Армросгазпром", яке повинно було займатися, зокрема, експортом газу в Туреччину. Не морем, а сушею. З одного боку, це значно дешевше, аніж під морськими глибинами, а з другого боку, це принесло б мир на Кавказ, оскільки жодна з кавказьких країн не захоче "рубати" трубу, на якій сидить. Тим паче, що найбільшу вигоду отримає Вірменія, головний оплот російських інтересів на Кавказі. Щоправда, виграють від того і Сполучені Штати, які активно лобіюють ідею транспортування каспійської нафти через Вірменію та Грузію, що дозволяє їм закріпитися на Кавказі і відірвати країни регіону від російської енергетичної залежності.
Залишалася "дрібничка" - спокій у Нагірному Карабаху, вкрай необхідний і для транспортування каспійської нафти. (Нагадаємо, що перші тонни нафти з нового Каспійського родовища в Азербайджані пішли на експорт наприкінці минулого року). Однак прихильник врегулювання карабахського конфлікту президент Вірменії Левон Тер-Петросян несподівано пішов у відставку. Вихід на перші ролі колишнього лідера Нагірного Карабаху, а нині прем'єра Вірменії Роберта Кочаряна поставив переговорний процес під великий сумнів.
Від принципового рішення про багатомільйонні перевитрати на транзит газу до їх озвучення минає далеко не один-два дні. (Можна передбачити, що його ухвалили, скажімо, ще до замаху на президента Грузії Едуарда Шеварднадзе). Так само, як і зрозуміло: якщо шеф РАТ "Газпром" Рем Вяхірев, за спиною якого - російський прем'єр Віктор Черномирдін, зневажив свої бізнес-інтереси, значить, для цього були якісь підстави. Можливо, Кавказу приписана війна, і Віктор Черномирдін знав про це, а тому не захотів ризикувати?
Чи російський владно-газовий дует ризикує ситуацією на Кавказі, аби розширити свій бізнес? Росія нині пербуває напередодні приватизації великих нафтових компаній: "Роснефти" та "Восточной нефтяной компании", - призупинка приватизації нафтової промисловості в Казахстані створює умови для перегляду статус-кво, в тому числі і щодо освоєння Тенгізького родовища. Масштаби цих об'єктів настільки великі, що, аби "проковтнути" їх та довести проекти до логічного завершення, в Росії тепер відбувається процес злиття капіталів. Буквально за декілька місяців "Газпром" поєднався з англо-голландським "Шеллом", "ОНЕКСИМбанк" Володимира Потаніна - із "Бритіш петроліум", а контрольована Борисом Березовським "Сибнефть" - із нафтокомпанією ЮКОС, яку придбав "Менатеп" Михайла Ходорковського.
До речі, створення "ЮКСІ" привітав Віктор Черномирдін. Він, здається, вирішив до фінансово-медіальних потужностей "Газпрому" додати ще й можливості Бориса Березовського, аби потіснити на нафтовому ринку "ОНЕКСИМбанк" - "Лукойл". Остання компанія до створення "ЮКСІ" була найбільшою нафтовою структурою Росії і мала частку в розробці азербайджанського та казахського Каспію, а також у Каспійському транспортному консорціумі. Із цих трьох структур "Лукойл" чи не єдина структура, якій вигідний сьогодні мир на Кавказі. Адже без миру проблема транспортування каспійської нафти (і, як наслідок, отримання прибутків) і надалі залишатиметься відкритою. Чи не тому російський віце-прем'єр Борис Нємцов (якому приписують лобіювання інтересів "ОНЕКСИМбанка") активно наполягає на мирному врегулюванні чеченської проблеми і, про всяк випадок, на будівництві нафтопроводу в обхід Чечні? Чи не тому відразу після оголошення газпромівського підводного проекту "Лукойл" оголосив про будівництво нафтопроводу до Туреччини сушею?
У Росії угруповання "борються під ковдрою" і час від часу висовуються на сторінки газет. Генеральний прокурор Росії пише листа до Віктора Черномирдіна, в якому висловлює сумнів щодо законності володіння "Лукойлом" родовищ на півночі Каспію. Борис Нємцов намагається підняти на щит тему "шкоди природних монополій" і хоче відсторонити "Газпром" від участі у приватизації "Роснефти". Конкуренти для відповіді використовують міжнародні сили. 25 лютого міністр закордонних справ Ірану, передає Інтерфакс, повідомив: Іран "проти секторального" поділу моря і "виступає за спільне володіння його акваторією та дном".
Однак словесна перепалка не може дати миттєвого результату, а сили суперників на урядовому рівні - "молодих реформаторів" (Нємцова та Чубайса) і старих кадрів (Черномирдіна та, врешті, Березовського, який "пригрів" на посаді генерального директора контрольованого ним "Аерофлоту" зятя Єльцина) - до останнього часу залишалися рівними. До речі, вчора Єльцин оголосив про чергові пертурбації в уряді, які можуть розв'язати цю проблему. Але час розпродажу "Роснефти" невмолимо наближається.
І, у принципі, кращого аргументу проти "Лукойлу", аніж загострення ситуації на Кавказі, важко знайти. Тим паче, що це можна вигідно подати і для "верховного арбітра" Бориса Єльцина: мовляв, Росія втрачає вплив у регіоні. Підстави? Окрім чеченців, згадувати про яких уже стає правилом поганого тону, вирішив піти на "самостійні хліби" й Азербайджан. Мало того, що Баку висловив жорсткий протест із приводу участі російських парламентаріїв в урочистостях, присвячених 10-річчю руху за вихід Карабаху зі складу Азербайджану і Москва змушена була виправдовуватися, так ще й на нещодавніх переговорах у Токіо президент Гейдар Алієв домовився про участь Японії в розробці нафтового родовища. Президент Грузії Едуард Шеварднадзе доволі прозоро, киваючи на північ, натякає на нафтові причини замаху на нього. І знову ж таки Москва не змогла вигадати нічого кращого, як устами голови комітету Думи з питань безпеки Віктора Іллюхіна ствердити: мало не знищена машина грузинського президента та смерть його охоронців - це все інсинуації президента Грузії.
Чи не означає це, що "молодим реформаторам" не вдалося втримати "васалів" новітніми технологіями - економічними чинниками? І чи не означає це, що буде поворот до більш перевірених засобів, які уособлює "стара гвардія"? Чи слова наближеного до "потрібних людей" журналу "Коммерсант-Власть" про те, що наступним кроком буде війна в Дегестані, де, за задумом Нємцова, мав пройти нафтопровід в обхід Чечні, не є пророцтвом або застереженням? Бо хто контролює Кавказ, той контролює Каспій, Середню Азію, тобто значну частину світових енергоресурсів.
АДМІНІСТРАЦІЯ ЛЕОНІДА КУЧМИ: МИ ВСІ ЗДАВАЛИ "ПОНЕМНОГУ"
"Лукойл" і "ЮКСІ" вже оголосили про те, що південний напрямок стане домінуючим у їхній експортній політиці. "Лукойл" 15 січня виграв тендер уряду Румунії й одержав право придбати 51 відсоток акцій одного з найсучасніших нафтопереробних заводів у Східній Європі - Petrotel. Купівля румунського НПЗ, стверджує тижневик "Деловая неделя", поряд із участю компанії у будівництві НПЗ "Южный" та терміналу "Железный Рог" у Краснодарському краї відображає стратегію "Лукойлу", зорієнтовану на посилення позицій у Причорномор'ї. Пакет акцій "Лукойл" в українсько-російському "Содружестве" дозволяє компанії претендувати на найпотужніший у Європі НПЗ - Лисичанський (АТ "ЛІНОС"). При цьому українське підприємство вже оголосило, що хоче бачити серед власників 40 відсотків акцій, що виставляються на конкурс, саме "Лукойл".
Михайло Ходорковський після купівлі контрольного пакету акцій АТ "Волготанкер", що експлуатує нафтоналивний флот, заявив, що нафтокорпорація також вирішила спрямовувати свою експортну політику в південному напрямку. Робота корпорації у Причорномор'ї, пише "Деловая неделя", стала масштабною після заснування в листопаді 1996 року консорціуму ЮТЕК, покликаного забезпечити 22 мільйони доларів інвестицій у розширення пропускної здатності Одеського нафтоперевалочного комплексу до 25 мільйонів тонн. У цьому проекті ЮКОС представляло АТ "Рязанский НПЗ", а партнерів "Сибнефти" - українське СП "Синтез Ойл". Завершення реалізації проекту ЮТЕК призвело до ліквідації українського АТ "Укртранснафта", на яке покладалося будівництво нафтотерміналу в порту Південному, стверджує тижневик.
З другого боку, з пам'яті уважних споживачів інформації ще, мабуть, не стерлося широко розрекламоване створення міждержавної структури ГУАМ (Грузія-Україна-Азербайджан-Молдова). Реально ГУАМ мав забезпечити проходження каспійської нафти територією цих країн, що, фактично, означало унезалежнити членів ГУАМ від російського енергетичного диктату. Щоправда, стосовно реалізації цих планів навряд чи обійшлося б без однієї з російських нафтових груп. За логікою подій, нею мала б стати "ОНЕКСИМбанк" - "Лукойл".
Торік "Лукойл" був допущений на український ринок - йому віддали Крим. Саме з кримськими інтересами цієї компанії "Независимая газета", контрольована Борисом Березовським, пов'язує те, що вона називає поступливістю Росії у питаннях розподілу Чорноморського флоту. "Насправді питання про флот - це питання про те, хто буде зберігати можливість контролювати Чорне море як важливий комунікаційний центр із експорту нафти з Азії у Європу. У регіоні Чорного моря зосереджені не лише інтереси світових компаній, а й вітчизняних (російських. - Ред.), таких як "Газпром", "Лукойл", "Роснефть", "Транснефть", банків "Российский кредит", МЕНАТЕП, "Инкомбанк". Усе активніше шукають своє місце "Центральная топливная компания", яка патронується мером Москви Юрієм Лужковим, і "Татарстанские нафтовые компании", - стверджує "Независимая газета".
"Усі мислимі й немислимі поступки Україні" щодо ЧФ, стверджує "НГ", були зроблені весною минулого року, коли "в уряді ініціативою впевнено володіли "молоді реформатори" на чолі з Анатолієм Чубайсом". Тоді ж, стверджує газета, флот було обміняно на нафтові інтереси. Недалеко від бази російського флоту - на мисі Манганарі - українсько-фінсько-російське підприємство "Югторсан" розпочало будівництво великого нафтотерміналу потужністю понад 3 мільйони тонн. Контрольним пакетом акцій "Югторсану" володіє нафтова компанія "Сиданко", що, у свою чергу, контролюється групою "ОНЕКСИМ". У лобіюванні інтересів "ОНЕКСИМа" на кримській землі газета звинуватила секретаря Ради національної безпеки України Володимира Горбуліна та віце-прем'єра уряду РФ Анатолія Чубайса.
На початку жовтня минулого року в Сімферополі та Севастополі були відкриті дві перші автозаправні станції "Лукойлу". Планувалося, що протягом року компанія відкриє в Україні 100 АЗС. Але вже незабаром для "Лукойлу" в Криму ввімкнули "червоне світло". 6 листопада кримський парламент "провалив" постанову "Про відведення земельної ділянки ЗАТ "Лукойл-Крим". Відповідно до постанови, підготовленої попереднім кримським прем'єром Демиденком, компанія мала б одержати державний акт на право постійного користування землею. А ініціаторами парламентського провалу виступила група "Союз". Лідер групи Лев Миримський "височіє" над корпорацією "Імперія", що володіє мережею АЗС "Чорномор". "Союз", окрім того, активно захищає в парламенті інтереси нинішнього кримського прем'єра Анатолія Франчука. І він, і його син Ігор, народний депутат України та зять Леоніда Кучми, відомі тим, що "стоять" за найбільшим постачальником палива на півострові фірмою "ТЕР-Холдинг".
До появи "Лукойлу" третьою "нафтовою силою" у Криму була група компаній "Шельф", за якою стояв член Партії економічного відродження Сергій Воронков (відомий ще як "Воронок"). Але після того, як "Шельф" став компаньйоном "Лукойлу", що в ПЕВ, що в його лідера Володимира Шевйова почалися "певні проблеми". Сергія Воронкова нещодавно було заарештовано, і, як передбачає "День" у своїй нещодавній публікації, йому запропонують, у кращому випадку, еміграцію та мовчанку в обмін на волю.
Чи означає це, що нафтові інтереси українського Олімпу змінилися? Цілком можливо. Адже майбутній президентський указ про акціонування Держкомнафтогазу озвучив помічник президента Олександр Волков, який, як стверджують, у доволі тісних контактах із Борисом Березовським. (Тоді відміна аукціону щодо приватизації Лисичанського нафтопереробного заводу може бути викликана не тим, щоб краще підготувати конкурс під цю російську компанію, а якраз навпаки - під їхніх суперників. Чи й тут реалізовуватиметься "багатовекторність української зовнішньої політики"?). І чому промовчав Черномирдін, хоча ласий шматочок України, який давно вже хотів з'їсти "Газпром" - газотранспортну мережу, - незадовго до його приїзду в Київ віддано "Шеллові"? Врешті, чому Україна відсторонилася від ГУАМу, Кавказу й стосовно всіх події у цьому регіоні спромоглася видати лише одну заяву (та й то відразу після замаху на Шеварднадзе) з проголошенням давно відомих істин про "поганий тероризм"?
Згадаємо публікації у російській пресі, так і не спростовані Леонідом Кучмою: на президентські вибори 1994 року через фірму "Балкар Трейдинг" Росія виділила квоту в розмірі 2,5 мільйонів тонн нафти на суму 100 мільйонів доларів. І, як стверджував покійний народний депутат Сергій Драгомарецький, вказівка на це була дана з апарату російського прем'єра Віктора Черномирдіна.
Леонід Кучма знову знайшов підтримку в Росії. Газотранспортну мережу вже віддано партнерові "Газпрому" за 1,5 мільярда (причому 500 мільйонів ЧОМУСЬ буде перераховано урядові). Хоча спеціалісти стверджують, що річний прибуток від транзиту російського газу є значно більшим. Тепер на черзі нафтові артерії, нафтові структури, які дозволять корпораціям - переможцям у "Каспійській війні", створити замкнутий цикл експорту нафти. Орієнтовну ціну на об'єкти вже визначив радник Борис Єльцина, що з телеекрану запропонував нам або продавати підприємства за копійки, або ще й доплачувати за них. Аби тільки їх хто-небудь узяв. Схоже, що на найближчі півтора року - це наша перспектива.
"СТАРИЙ ГВАРДІЄЦЬ" В. ЧЕРНОМИРДІН У ОТОЧЕННІ "МОЛОДИХ РЕФОРМАТОРІВ" - А. ЧУБАЙСА ТА Б. НЄМЦОВА. ХТО З НИХ ВИГРАЄ БИТВУ ЗА НАФТУ, ТОЙ БУДЕ ВИЗНАЧАТИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА РОССІЇ.
Володимир Панкеєв, журналіст, перший заступник головного редактора газети "День".
Закінчив Львівський державний університет ім. Івана Франка.
1990-1996 рр. заступник редактора, головний редактор тижневика "Пост-поступу".
