Що ближче зафіксований перехідними положеннями Конституції термін парламентських виборів, тим складнішою стає ситуація навколо цих виборів. У діяльності Верховної Ради відчутно проступає нездатність до ухвалення нового закону про вибори.
Черговий прояв такої нездатності виборці мали змогу спостерігати минулого тижня. Відтак усе більше політиків та аналітиків схиляються до того, що вибори до парламенту відбудуться за старим законом. Що ж це означатиме? Спробуємо окреслити бодай деякі моменти.
Як відомо, для здобуття депутатського мандату за чинним законом треба набрати або абсолютну більшість голосів виборців округу в першому турі, або відносну більшість у другому за умови більш як п`ятдесятивідсоткової появи виборців на виборчі дільниці. На минулих виборах за цим законом вдалося з першої спроби обрати не набагато більше 350-ти депутатів. Інших дообирали кілька років, проте й нині у Верховній Раді вільними є майже 30 місць. Тим часом ті соціологічні центри, які доволі точно спрогнозували результати минулих виборів, цього разу передбачають відчутно нижчу активність виборців. Такі передбачення грунтуються на вибірних передвиборних соціологічних дослідженнях, що вже розпочалися в різних регіонах України. Згідно із цими передбаченнями, з першої спроби буде обрано приблизно 220-230, максимум 250 депутатів. Отже, досить імовірно, що нова Верховна Рада не зможе набути правочинності (для початку її діяльності необхідна наявність не менше 300 депутатів).
Відтак може виникнути правова й політична колізія, прецеденту розв`язання якої в Україні ще не було. Нова Верховна Рада не матиме права розпочати діяльність, поки не набере шляхом довиборів необхідної кількості народних депутатів, а це, за оцінками соціологів, може тривати не менше року. Тим часом термін повноважень старої Верховної Ради має скінчиться після чотирьох років її роботи (якщо керуватися статтею 76 Конституції) або в день початку роботи парламенту нового скликання (за статтею 90 Основного Закону). Тому старий парламент, з одного боку, повинен буде припинити діяльність навесні 1998 року, з другого боку, матиме право не припиняти цієї діяльності. Проте так чи інакше, суперечливість положень Конституції стосовно терміну діяльності Верховної Ради в разі неспроможності нового парламенту стати до роботи, поставить легітимність cтарої Ради під сумнів. І в очах виконавчої влади, і в очах Конституційного суду, і в очах радикальних політичних партій. Та й для населення закони, ухвалювані парламентом, легітимність якого є сумнівною, не матимуть серйозної ваги. Що це означатиме для суспільства - не треба детально пояснювати.
Проте це ще не все. За статтею 82 Конституції нова Верховна Рада має зібратися на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Якщо не буде обрано 300 депутатів, то вона, зрозуміло, зібратися не зможе. А в такому разі, навіть якщо ці 300 депутатів будуть врешті-решт обраними, то збереться вперше нова Верховна Рада з грубим порушенням Конституції, отже, її легітимність також буде вельми сумнівною.
Більше того: якщо навіть протягом року 300 народних депутатів буде обрано, то будь-яка політична сила, що матиме два десятки мандатів, зможе зірвати початок роботи нової Верховної Ради. Яким чином? Дуже простим. До початку першої сесії скласти свої депутатські повноваження. І веремія з додатковими виборами почнеться спочатку - якраз на момент проведення президентських виборів, що, до речі, за чинним законодавством також можуть не виявити переможця. Тому не виключеною є ситуація, що Україна восени 1998 року може опинитися взагалі без легітимних владних інституцій. Єдиний виняток становитиме хіба що судова влада.
Таким чином, з якого боку не подивитися, неприйняття нового виборчого законодавства ставить під загрозу саме існування парламентаризму в Україні та серйозно шкодить процесам демократичних перетворень. Може, саме цього й очікує таємничий "хтось" від Верховної Ради?
