Будь-яка черга красномовно свідчить про наявність дефіциту. Вибори депутатів усіх рівнів, що нарешті минули, не лише підтвердили цю радянську прикмету, а й виявили низку закономірностей у цьому цікавому явищі. Перша та найголовніша свідчить про те, що дефіцит політичної волі та наявності сірої речовини в колективному мозку будь-якої провладної партії призводить до дефіциту голосів виборців.
Якщо за ці півтора року владі забракло розуму навіть нормально організувати вибори, то Партія регіонів і Віктор Янукович готові до «покращання вашого життя вже сьогодні». У зв’язку з цим варто також відзначити заяву Леоніда Кравчука, який припустив, що всі ці «технічні» непогодження були «заплановані владою».
Ну, в такому разі влада переграла саму себе! Оскільки молодь, яка є суттєвим електоральним ресурсом помаранчевих сил, розверталася ще з порога, вгледівши величезні черги на виборчих дільницях.
Якщо вірити передвиборним опитуванням, то кількість охочих взяти участь у виборах становила приблизно 80%. А взяли участь у виборах, за попередніми даними ЦВК, близько 67% виборців. Таким чином, якщо навмисна дезорганізація процесу голосування і була наявна, то спрямована вона була, швидше за все, проти тих, хто її ж і затіяв. Оскільки, стоячи у виснажливій черзі кілька годин, виборці раз по раз недобрим словом згадували владу. І хтозна, чи не відобразили вони свої емоції в бюлетені, де, крім «Нашої України», було ще 44 претенденти на їхні голоси.
Не хочеться, звісно, додавати свою ложку дьогтю в політичну бочку помаранчевих надій, але сталося те, що сталося. З усіх мегаблоків виборча компанія «Нашої України» була найбільш млявою та некреативною. Політичний снобізм і «запаморочення від успіхів», яких не було, відіграли з блоком злий жарт. А оцінка виборців цього разу відрізнялася від постійних заколисливих «п’ятірок» Президента. І рано чи пізно протверезіння мало настати.
Що стосується інших ображених, у тому числі блок Литвина і той же блок «Не ТаК!», то варто було б свого часу прислухатися до закликів Ярослава Давидовича про те, щоб розвести вибори у часі. Але, очевидно, депутатам хотілося швидше спакувати валізи у своє політичне майбутнє та вирішити проблему одним махом. У результаті ті сили, які вважали пропозицію ЦВК «недоцільною», посилаючись на втомлене від виборів суспільство, мають зараз прекрасні перспективи на отримання політичного досвіду в польових умовах.
Ще одним сумним підсумком найдемократичніших виборів є те, що оцінки деяких експертів — мовляв, суспільство переросло своїх політиків, — не зовсім виправдалися. Партії, що мають структуровану ідеологію та більш-менш виразну програму, опинилися або в ролі аутсайдерів, або взагалі за бортом майбутнього парламентського життя. Суспільство зробило вибір на користь двох популістських сил із лідерами, від яких чекають «наведення порядку». І це ще один прорахунок влади, що недооцінила нереалізоване прагнення нашого суспільства до справедливості, яку своєрідно втілили Віктор Янукович і Юлія Тимошенко. Електорат першого не зміг пробачити «помаранчевим» поразки в 2004 му їхнього кандидата, електорат другої — те, що «бандити» досі не в тюрмах.
