1 липня 2007 року Україна відмітила 15-ту річницю з дня створення Військово-Морських сил. На урочистих зборах у штабі національного флоту відбулося нагородження групи військовослужбовців. Кращим морякам України були вручені почесні відзнаки й знаки «За далекий похід», а командирам кораблів знаки «Командир корабля» нового зразка. Такі самі знаки незабаром отримають і всі члени корвета «Тернопіль», який зараз у Середземному морі виконує завдання з участі в антитерористичній операції НАТО «Активні зусилля».
Поздоровити українських військових моряків у цей день прибув Президент України, інші офіційні особи, представники громадських організацій й духовенства, шефські делегації. Вони поклали квіти до Меморіальної стіни на честь героїчної оборони Севастополя 1941 — 1942 років, оглянули кораблі, озброєння і військову техніку українського військового флоту й козацьку чайку «Спас», що повернулася з походу в Грузію.
Цього дня відбувся парад кораблів ВМС України в Севастопольській бухті, театралізовані вистави «Україна — морська країна» на Графській пристані, ритуал випуску курсантів Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С. Нахімова. На кораблях і у військових частинах ВМС України пройшов день відкритих дверей. На площі Нахімова відбулося нагородження найкращих фахівців, на сценічних майданчиках Севастополя відбулися концертні виступи творчих колективів із регіонів України.
У своєму виступі Віктор Ющенко зазначив, що він радий перебувати в Севастополі — головному форпості українських ВМС. «Від імені великого українського народу та його держави я висловлюю вам вдячність за патріотизм, добросовісну службу і високу готовність захищати мир і безпеку нашої землі. Слава вам, дорогі українські військові моряки!», — наголосив Ющенко.
Він виголосив, що український народ пишається своїми захисниками. Президент зазначив, що український флот знають і поважають у всьому світі, зокрема, Україна досягла високих результатів під час участі в антитерористичній операції в Середземному морі «Активні зусилля» і у вченнях у складі об'єднання чорноморських сил «Блексифор» та інших військових міжнародних вченнях і далеких походах. Президент завірив, що Україна як морська держава хоче бачити свої ВМС ефективними, сучасними й належно оснащеними. «Ми повинні бути готовими швидко реагувати на всі зовнішні загрози. Це ключове завдання, яке я ставлю перед керівництвом Збройних сил», — повідомив президент. Він зазначив, що під контролем військових моряків постійно знаходиться безпека нашої держави, і закликав їх відповідально виконувати цей високий обов'язок. «Наша мета — сильна держава, сильне військо, сильний флот», — наголосив Ющенко. «Як Верховний Головнокомандуючий ВСУ я буду завжди піклуватися про належні умови для вашої служби і ваш добробут», — підкреслив Президент.
У зв'язку з 15-річчям ВМС ЗС України «День» попросив командувача ВМС України віце-адмірала Ігора ТЕНЮХА відповісти на кілька запитань.
— Пане віце-адмірале, шлях довжиною в п'ятнадцять років пройдено. Повертаючись у ті дні 1991 — 1992 років, розкажіть, iз чого все починалося?
— Ще на зорі створення Військово-Морських сил у нас не було жодних сумнівів в тому, що Україна як морська держава матиме свій військовий флот на Чорному морі. Це було нашим глибоким переконанням коли ми тільки розпочинали роботу. Після прийняття рішення вищим керівництвом держави про формування Збройних сил України розпочала роботу Комісія з питань державної оборони та національної безпеки (так вона тоді називалася) під головуванням Василя Дурдинця з метою опрацювання необхідних документів та внесення їх на затвердження Верховною Радою. З призначенням першого міністра оборони України генерал-майора Костянтина Морозова до роботи було запрошено багато офіцерів з військових округів, дислокованих на території України, в тому числі був запрошений і я.
Конкретна робота щодо будівництва Військово-Морських сил України розпочалася зі створення у Міністерстві оборони України управління ВМС Головного штабу Збройних сил, мозкового центру, який взяв на себе опрацювання документів щодо майбутнього українського військового флоту. З іншого боку, процес формування Військово- Морських сил мав бути керованим та контрольованим. До роботи було запрошено велику кількість офіцерів iз усіх флотів колишнього Радянського Союзу. Флотське управління у Головному штабі ЗС України формувалося з офіцерів, які прибували з Північного, Тихоокеанського, Балтійського і Чорноморського флотів. Вже на початку січня 1992 року наше управління функціонувало і виконувало свої завдання в повному обсязі. Слід зазначити, події, які відбувалися на той час у Криму, не могли не турбувати керівництво держави і вимагали від нього рішучих та виважених дій. Терміново була розпочата робота над виданням необхідних документів і взяттям під контроль ситуації як у Севастополі, так і в інших пунктах базування Чорноморського флоту, розташованого на території Кримського півострова.
Черговим етапом будівництва національного флоту стало створення штабу Військово-Морських сил України і призначення командувача ВМС України, який безпосередньо взяв на себе формування структури майбутніх ВМС. На цю посаду був призначений контр-адмірал Борис Кожин. Одночасно на нього було покладено завдання щодо реалізації Указу Президента України «Про невідкладні заходи з будівництва Збройних сил України», у якому передбачалося сформувати Військово-Морські сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України. Також була підібрана велика кількість офіцерів, які проходили службу у штабі ЧФ та у з'єднаннях, i вільно виявили бажання служити Україні.
— Які кораблі стали першими військовими одиницями ВМС України?
— Кораблями-піонерами флоту, за пропозицією управління ВМС Генерального штабу Збройних сил, затвердженою міністром оборони України, стали нинішній фрегат «Гетьман Сагайдачний» і корабель управління «Славутич». На той час вони добудовувалися на суднобудівних заводах України і були власністю держави, але мали інше призначення. Фрегат «Гетьман Сагайдачний» планувався для Прикордонних військ, а «Славутич» — для Північного флоту ВМФ колишнього Радянського Союзу як великий розвідувальний корабель. Враховуючи те, що ці кораблі мали майже повну технічну готовність і були вже на стадії завершення швартових та ходових випробувань, iз подальшим прийманням їх державною комісією як бойових одиниць, то якраз з них розпочалося формування корабельного складу українського флоту.
Першими моряками цих кораблів стали військовослужбовці інших видів Збройних сил України, а саме — Сухопутних військ. Тобто перші екіпажі формувалися з солдатів. Це була дуже складна і надто відповідальна ситуація, коли люди, які ніколи не проходили підготовку у навчальних центрах ВМС, повинні були в короткий термін освоїти корабельну техніку і здійснити перехід морем. Звичайно, до роботи взялися досвідчені морські офіцери. Вони навчали військовиків флотській справі та формували екіпажі кораблів. Це вже зараз існує система підготовки плавскладу, і ми не уявляємо собі моряка, який би не мав певних навичок у своїй професії ще до того, як прийти на корабель. Тоді ж було дещо інакше.
— Свого часу указ президента стосовно поділу Чорноморського флоту відверто затягувався, тим не менше Військово-Морські сили створювалися швидко й оперативно. Як проходила робота в ті дні?
— Це вже був період створення бригад надводних кораблів, морської піхоти, а також морської авіаційної бригади. Розпочалося формування військових частин та корабельних з'єднань флоту з відпрацюванням бойових вправ, властивих для кожного корабля та військової частини. Водночас йшло вдосконалення структури самого штабу українського флоту в тому об'ємі і в тих визначених завданнях, які були поставлені перед ним як перед головним органом управління ВМС. В основу діяльності флоту було покладено відпрацювання заходів бойової підготовки.
Перші далекі морські походи — візити українських кораблів до Франції — здійснили фрегат «Гетьман Сагайдачний», а потім і корабель управління «Славутич». Вони наочно продемонстрували, що Україна серйозно розпочала будівництво своїх Військово- Морських сил. Наступним етапом стало вже створення командних пунктів як системи управління і всього того, що було необхідно для нормального функціонування видового військового організму — ВМС.
— Скажіть, коли ви відчули, що як військовий флот ВМС України вже здатні виконувати бойові завдання?
— Фактично ВМС України як вид Збройних сил заявили про себе, коли у складі з'єднання надводних кораблів, на той час, бригади надводних кораблів, вийшли в море на відпрацювання завдань за участю президента України Леоніда Кучми. Це був перший вихід корабельного з'єднання. Також тоді були задіяні частини морської піхоти та морської авіації. Цим українські моряки остаточно розвіяли сумніви в тім, що створення ВМС перейшло від етапу формування частин та з'єднань до етапу набуття військової майстерності.
Далекі морські походи, які були виконані на той час, засвідчили, що Україна має кадри, які в змозі сформувати повноцінний вид Збройних сил. У ті часи робити це було нелегко, адже йшло не лише створення ВМС, але й самі Збройні сили держави в цілому перебували на етапі докорінної реорганізації. Звісно, Міністерству оборони доводилося вирішувати багато питань, але на флоті вони стояли найбільш гостро, адже на відміну від інших видів Збройних сил Військово-Морські сили створювалися з нуля. З призначенням третього командувача Військово-Морських сил адмірала Михайла Єжеля розпочалася безпосередня робота щодо злагодження всіх організмів флоту. Повномасштабне відпрацювання завдань бойової підготовки, набуття нашими моряками належного морського вишколу відтоді стали головними для Військово-Морських сил.
— Разом iз проведенням навчань доводилося відновлювати кораблі, які були передані ВМС України від Чорноморського флоту. Як це було? Хто подав руку допомоги молодим ВМС України в той складний час?
— На жаль, технічний стан кораблів, які згідно з розподілом були передані Україні, був не те що незадовільний, а взагалі жахливий. Вік кораблів та суден, що перейшли до України, становив від 15 до 25 років і більше. Звісно, виходити в море і відпрацьовувати бойові завдання на таких кораблях було неможливо. Керівництво Міністерства оборони, в умовах недостатнього бюджетного фінансування шукало шляхи допомоги Військово-Морським силам. Вирішили вийти з пропозицією до президента України про видання указу щодо надання шефської допомоги флоту, і такий указ був виданий у 1994 році. Для моряків він мав дуже велике значення. Всі регіони України, я хочу на цьому наголосити, відгукнулися і надали посильну допомогу. На флоті усвідомлювали, що і регіонам самим нелегко, але навіть за таких умов вони допомагали не лише у відновленні кораблів, а загалом, у становленні ВМС.
На флоті пам'ятають, що перша шефська допомога надійшла із західних областей країни: Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської. Здебільшого вона надавалася в соціальній сфері, у забезпеченні екіпажів кораблів та особового складу військових частин продуктами харчування, в наданні військовослужбовцям гарнізонів житла. На початку 1992 та в 1993 роках, коли ще не було президентського указу про надання шефської допомоги, морякам дуже важливо було відчувати не стільки матеріальну, скільки моральну підтримку.
В подальшому велику технічну допомогу надавали такі потужні регіони України, як Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області. Маючи великі промислові потужності, вони забезпечували необхідні матеріали для відновлення кораблів, а саме допомагали флоту металом та коштами. За кожним кораблем, за кожною військовою частиною були закріплені шефи. Системна шефська робота була налагоджена тилом ВМС, нині логістикою, яка вже за клопотаннями командирів частин, кораблів зверталася за допомогою до регіонів. Станом на 2006 рік ця допомога склала більше 102 мільйонів гривень, і 690 сімей військовослужбовців отримали квартири.
Із розвитком та становленням України Міністерство оборони забезпечувало Військово-Морські сили всiм необхідним, а шефська допомога спрямовувалася на відновлення технічної готовності флоту. Бюджетних коштів було недостатньо. Наприклад, великий підводний човен «Запоріжжя» суттєву допомогу отримав від Запорізької області та «Укрзалізниці», корабель управління «Славутич» — від Дніпропетровської області, фрегат «Гетьман Сагайдачний» — від столиці України — міста Києва. Кияни, взагалі, були лідерами в наданні шефської допомоги. Кожного року ВМС отримували від столиці не менше сорока квартир для військовослужбовців.
— Скажіть, як зараз виконується план бойової підготовки, на який рівень підготовки вийшли Військово- Морські сили? Чим взагалі живуть сьогодні військові моряки?
— Із року в рік завдання стають складнішими як за планами розвитку військової організації держави, так і у фактичному задіянні сил. Вдосконалюється взаємодія флоту з іншими видами Збройних сил та система управління. Під час заключного етапу проведення потужних навчань «Артерія- 2007» флот буде максимально задіяний, зокрема, виконає не тільки артилерійські, але і ракетні стрільби. Флот виконає повний цикл бойових вправ з нарощування сил.
У системі бойової підготовки флоту більше будуть задіяні літаки БЕ-12, АН-26, гелікоптери КА-27 та МІ-14. Невдовзi буде введено новий вид льотної підготовки — виконання завдань екіпажами літаків морської авіації з водної поверхні та наданням допомоги людям, що зазнали лиха.
Із відновленням літаків та гелікоптерів морської авіаційної бригади зростає льотна підготовка флотських авіаторів. У середньому наліт на один екіпаж Об'єднаних сил швидкого реагування склав більше 14 годин, а загальний наліт морської авіації складає біля 220 годин.
Зростає загальний час плавання кораблів та суден, що входять до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Лідерами в цьому залишаються корвет «Тернопіль» — майже 25 діб чистого моря, корабель управління «Славутич» — більше 18 діб та рятувальне буксирне судно «Кременець» — більше 15 діб.
За перше півріччя поточного року частинами військ берегової оброни ВМС ЗС України проведено більше 60 тактичних навчань відділень iз бойовою стрільбою, виконано більше 130 вправ. Загалом, програма бойової підготовки за 1 півріччя 2007 року у військах берегової оборони виконана у повному обсязі. Не менш напружено та ефективно виконують плани бойової підготовки окремі підрозділи спеціального призначення.
— Яким взагалi сьогодні є військовий флот держави?
— Військово-Морські сили — це повноцінній вид Збройних сил України, який має повністю сформовані всі військові організми, і вони виконують завдання за призначенням. Тобто, командування ВМС, Центр військ берегової оборони, штаби ескадри різнорідних сил, з'єднань, Південної і Західної військово-морських баз здатні в повному об'ємі виконати поставлені завдання.
Зараз Військово-Морські сили України виконують завдання і на високому міжнародному рівні, і виконують його успішно. Корвет «Тернопіль» у повному обсязі задіяний у антитерористичній операції НАТО «Активні зусилля». Вперше український корабель перейшов у оперативне підпорядкування командувача військово-морським компонентом Об'єднаних Збройних сил НАТО «Південь» і вперше в історії ВМС України на його борту піднято прапор Північноатлантичного альянсу. На зміну «Тернополю» в Середземне море підуть фрегат «Гетьман Сагайдачний» та корвет «Луцьк».
До участі в системі колективної європейської безпеки Україна йшла всі ці роки. І зараз український флот практично виконує це завдання у Середземному морі разом iз флотами інших держав.
Україна — морська держава. Вона повинна мати сучасний військовий флот, і в першу чергу, такі кораблі, які б достойно представляли її в світовому океані.
