Після того, як у відставку пішли декілька міністрів, останні представники Кабміну забули про спокійний сон. І, як виявилося, не даремно. Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв напередодні в ефірі «5 каналу» заявив, що восени у складі КМУ відбудуться «певні зміни». При цьому Андрій Петрович додав, що для зміни керівництва уряду сьогодні немає жодних передумов. Хто ж із міністрів ризикує втратити посаду?
Нагадаємо, першим парламентарії відправили у відставку віце-прем’єра Володимира Семиноженка. Після нетривалого ворожіння експертів на кадровій гущині (найчастіше на вакантну посаду сватали замглави АП Ганну Герман) посада віце-спікера з гуманітарних питань була ліквідована, повноваження розподілені між першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим, віце-прем’єр-міністрами і міністром КМУ Анатолієм Толстоуховим.
Другим урядовим відставником став міністр довкілля Віктор Бойко. Звільнили за те, що його підлеглий Борис Преснер був спійманий на хабарі розміром 200 тис.дол. У результаті відомство, яке, серед іншого, роздає ліцензії на видобуток нафти й газу, очолив екс-глава Держкомрезерву Микола Злочевський.
І третій міністр, якого «пішли» його ж однопартійці — Нестор Шуфрич.
Відставний міністр спересердя заявив, що його відправили у відставку, щоб міністерським кріслом заманити в коаліцію депутатів від групи «Єдиний центр», якою займається екс-глава президентського секретаріату Віктор Балога. Проте крісло «надзвичайного» міністра залишається вакантним, а сам Балога, який, до речі, свого часу займав посаду глави МінНС, категорично спростовує інформацію про своє повернення до Кабміну.
Три звільнені міністри — лише початок великої кадрової революції в КМУ, прогнозують спостерігачі. Причин для цього достатньо, ключових декілька. Перше: посади в уряді як плата політичним партнерам за допомогу в місцевих виборах. Друге: портфелі міністрів як бонус для керівників депутатських груп за нових «тушок». Третє: суперництво бізнес-груп (а їх, як сказав «Дню» політолог Тарас Березовець, у таборі «синьо-білих» більше десяти) всередині Партії регіонів.
«Міністри, які зараз знаходяться під загрозою звільнення, можуть залишити свої посади або в плановому порядку, або когось принесуть у жертву, аби зняти соціально-економічну напругу», — говорить політолог Володимир Фесенко.
Кого з урядової збірної можуть «принести в жертву»? Найчастіше в цьому контексті звучить прізвище бронзового призера президентських виборів-2010, віце-прем’єра з економічних питань Сергія Тігіпка. Законопроект про відставку Сергія Леонідовича з подання бютівців уже зареєстрований у ВР і, як мовиться, чекає своєї години «Х». Окрім опозиціонерів (критикують Тігіпка за Податковий кодекс), відправити економічного віце-прем’єра із займаної посади готові й комуністи, лідер яких Петро Симоненко регулярно й дуже жорстко критикує керівника «Сильної України». До речі, Кодекс, розгляд якого в Раді запланований на вересень, критикують навіть регіонали. «Податковий кодекс не буде прийнятий таким, який він зараз. Ми його приймемо, коли серйозно все прорахуємо й проаналізуємо, як він діятиме», — заявив регіонал Володимир Рибак.
Тим часом, політолог і заступник глави партії СУ Кость Бондаренко вважає, що відставка пана Тігіпка не вигідна владі в контексті осінніх регіональних виборів. «Пропрезидентська партія не зацікавлена у створенні сильного політичного опонента в особі Сергія Тігіпка», — аргументує Бондаренко.
«Найвигідніше для Партії регіонів — тримати Тігіпка на короткому повідку, в зоні видимості й доступу. Навіщо відправляти його у відставку? Робити жертвою, створювати образ мученика-героя, створювати образ реформатора, якому не дали провести реформу? Раз він вже є — хай проводить у тісному оточенні під наглядом Кабміну», — відзначає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
У цілому, за прогнозами експертів, шанси Тігіпка залишитися у кріслі прем’єра і перспектива його звільнення з високої посади на даний момент становлять 50 на 50.
Окрім Сергія Тігіпка, в «групі ризику» ще цілий ряд міністрів. У їх числі — глава оборонного відомства Михайло Єжель (його не одноразово критикував верховний головнокомандувач — Президент), міністр вугільної промисловості, транспорту й зв’язку. Ризикує залишитися без міністерського портфеля й міністр освіти й науки Дмитро Табачник. Дмитро Володимирович встиг розсердити не лише студентів, опонентів, а і своїх колег. А нещодавно прем’єр Микола Азаров публічно розкритикував свого підлеглого: «Небачені черги до вступних комісій популярних університетів та інститутів більше говорять не про збільшення потягу до знань, а про те, що якось неправильно організували процес самі вузи або Міністерство освіти». Тиждень тому «привіт» Табачнику за допомогою своєї прес-служби передав і Президент, доручивши серед іншого, забезпечити села шкільними автобусами. До речі, відзначимо, що до роботи Семиноженка ні прем’єр, ні Президент претензій не пред’являли, побажань не висловлювали, а його узяли й звільнили. Щоправда, до ролі претендента на виліт із КМ міністрові освіти не звикати. Опозиція навесні вже намагалася його «піти», але тоді не вистачило голосів для відставки.
На початку липня на засіданні РНБО планували розглянути питання щодо відставки міністра оборони Михайла Єжеля. «Я скажу, що не почув, не побачив ініціативи, яка має бути у відповідальних людей. Особливо тих, хто носить генеральську форму і повинен піклуватися про державу, про її захист. У мене є відчуття того, що потрібно радикально вирішувати й кадрові, й фінансові питання», — заявив на засіданні Ради безпеки гарант. Щоправда, у результаті міністрові дали ще один шанс. Останній?
Ще один претендент на виліт із урядової збірної — міністр вугільної промисловості Юрій Ященко. Останнє китайське попередження від Президента власник ключів від міністерського кабінету отримав ще навесні, не поїхавши з незрозумілих причин до Луганська на засідання Комітету з економічних реформ, що проходила під головуванням глави держави. «Я йому 1% залишу. На 99% я йому вкажу інше місце роботи», — сказав тоді Віктор Янукович. Отже, скоріше за все, відставка Ященка — справа часу.
Втратити міністерське крісло ризикує й глава Міністерства охорони здоров’я Зиновій Митник. Причиною звільнення можуть стати порушення при проведенні тендерних закупівель устаткування і ліків, які були ще при попередньому уряді. Тоді в МОЗ тендери проходили під безпосереднім керівництвом Зиновія Митника — у той час заступника міністра охорони здоров’я. За підсумками перевірок КРУ, з’ясувалося, що 62% закупівель препаратів вітчизняних виробників здійснено через посередників. Результат? Прямі збитки держбюджету склали понад 41 млн. грн.
У кулуарах також говорять, що вже у вересні коаліціонери можуть відправити у відставку «силового» віце-прем’єра Володимира Сівковича і міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова. Ну, і, нарешті, прем’єр. Про можливе звільнення Миколи Азарова восени не говорить цього літа лише ледачий. Правда, сам Микола Янович не збирається капітулювати перед недоброзичливцями. Втім, ключова проблема виконавчої влади країни — не особа глави Кабміну, від якого Президент в будь-якому разі вимагатиме підпорядкування. Значно важливіше — необхідність проводити реальні, частенько непопулярні реформи, а не голосно анонсувати перетворення, щоб потім відмовитися від їх впровадження в життя. Проте, схоже, у владній орбіті сьогодні немає політика, здатного покласти свою кар’єру на вівтар позитивних змін у житті країни.
«Політична криза, яка неминуче настане після місцевих виборів, проявить у всій красі нездатність Партії регіонів управляти країною. «Партія регіонів» тому так і називається, що її політрада мислить категоріями управління регіонами, а не державою в цілому», — переконаний політолог Віктор Небоженко.
Що ж, складе влада тест на монолітність і чи отримає електоральну довіру, довідаємося зовсім скоро — регіональні вибори не за горами. Залишається лише сподіватися, що влада відмовиться від використання горезвісного адмінресурсу. Хоч би тому, що і Янукович, і Партія регіонів прийшли до влади за підсумками народного волевиявлення, а не його імітації.
